10 найкращих фільмів жахів у жанрі знайденого кадру усіх часів за версією Variety

У жов­тні цьо­го року Variety запро­сив деяких наших улю­бле­них твор­ців мото­ро­шно­го кон­тен­ту поді­ли­ти­ся сво­ї­ми най­улю­бле­ні­ши­ми горо­ра­ми. Джо­зеф і Ванес­са Він­тер, чий фільм «Deadstream» викли­кав фурор на фести­валь­них май­дан­чи­ках і заслу­жив захо­пле­ні від­гу­ки кри­ти­ків, поді­ли­ли­ся сво­їм вибо­ром най­кра­щих філь­мів зна­йде­но­го кадру всіх часів. 

Стиль цьо­го жан­ру при­вів до ство­ре­н­ня деяких з най­біль­ших хітів жахів, від куль­то­во­го філь­му 1999 року «Відьма з Блер: Кур­со­ва з того сві­ту», який від­пра­вив зна­йде­ний кадр у мейн­стрим, до мікро­бю­дже­тної сен­са­ції «Пара­нор­маль­не яви­ще» у 2007 році. Хоча пер­спе­кти­ва від пер­шої осо­би може при­зве­сти до силь­но­го пере­ля­ку, після «Activity» був час, коли Гол­лі­вуд занад­то бага­то інве­сту­вав у цей жанр і випу­стив вели­ку кіль­кість філь­мів, бага­то з яких були схо­жі на деше­ві під­роб­ки, яким бра­ку­ва­ло почу­т­тя та при­стра­сті у їх техні­ки виконання. 

На щастя, сце­на­ри­сти-режи­се­ри Джо­зеф і Ванес­са Він­тер допо­ма­га­ють від­ро­ди­ти цей жанр дво­ма вели­ки­ми про­є­кта­ми. По-пер­ше, це їх фести­валь­ний хіт «Deadstream» про опаль­но­го юту­бе­ра, який пла­нує зня­ти на відео своє пере­бу­ва­н­ня в будин­ку з при­ви­да­ми, який дебю­ту­вав на Shudder як один з клю­чо­вих жов­тне­вих релі­зів платформи. 

Теле­грам: t.me/kinoIart

Дует також зняв фіналь­ний сегмент у щой­но випу­ще­но­му філь­мі «V/H/S/99», п’я­тій части­ні анто­ло­гії зна­йде­них кадрів, яка щой­но дебю­ту­ва­ла на Shudder. Оби­два про­є­кти вико­ри­сто­ву­ють зна­йде­ні кадри у вина­хі­дли­вий спо­сіб і дово­дять, що в мисте­цтві є бага­то твор­чо­го потен­ці­а­лу. Твор­ча коман­да чоло­ві­ка та дру­жи­ни ста­ла іде­аль­ною парою для кура­тор­ства спи­ску най­кра­щих філь­мів усіх часів за вер­сі­єю Variety у жан­рі зна­йде­но­го кадру. 

«Я з нетер­пі­н­ням чекаю на май­бу­тнє зна­йде­но­го кадру, я думаю, що цей жанр сти­му­лює твор­чість у пору­шен­ні деяких пра­вил, що у будь-яко­му випад­ку і роблять філь­ми жахів. Іно­ді обме­же­н­ня можуть ство­ри­ти дій­сно нову і кре­а­тив­ну ідею».

Ванес­са Вінтер 

Джо­зеф також зазна­чив, що, попри те, що можуть поду­ма­ти недо­бро­зи­члив­ці, у ство­рен­ні філь­му в цьо­му сти­лі є бага­то уні­каль­них викли­ків, які можуть бути не одра­зу помітні: 

«Я хочу ска­за­ти кіне­ма­то­гра­фі­стам, що якщо ви зби­ра­є­те­ся зні­ма­ти фільм у цьо­му жан­рі, будь­те впев­не­ні, що це не лег­ше, я роз­мов­ляв з інши­ми людьми, які пра­цю­ва­ли з цим сти­лем, і вони пого­джу­ю­ться, що це насправ­ді навіть скла­дні­ше в деяких аспектах». 

The Visit (2015)

Ванес­са: Я була зди­во­ва­на, коли пішла і поба­чи­ла його. У мене не було ніяких очі­ку­вань, і він зму­сив мене смі­я­ти­ся і ляка­ти­ся. Осо­бли­во сце­на під ґан­ком була дуже стра­шною, і це було гар­не вико­ри­ста­н­ня POV-зйом­ки. Пам’я­таю, як я йшла, дума­ю­чи, що, можли­во, коме­дій­ний фільм про зна­йде­ні кадри може спра­цю­ва­ти. Можли­во, люди гото­ві до цього. 

Джо­зеф: Я від­чу­вав, що фільм зро­бив біль­ше, ніж потрі­бно, тому що жахи та коме­дія добре спра­цю­ва­ли. Але потім він вийшов за ці рам­ки й був тема­ти­чно гострим, і напри­кін­ці я був дуже зво­ру­ше­ний цією сім’єю та їхньою істо­рі­єю збли­же­н­ня та від­пу­ска­н­ня мину­лих образ. Після закін­че­н­ня філь­му є сце­на, яка кра­си­во тема­ти­чно все завер­шує, я від­чув: «Гей, Ш’я­ма­лан робить біль­ше, ніж йому потрі­бно роби­ти, щоб досяг­ти успі­ху», і я дуже вдя­чний йому за це. Фільм зали­шив­ся у моє­му топі з реко­мен­да­цій щодо зна­йде­но­го кадру. 

Ванес­са: Я також оці­ни­ла сто­сун­ки між бра­том і сестрою та вико­ри­ста­н­ня каме­ри. Це збіль­ши­ло близь­кість, і це одна з поту­жних сто­рін жан­ру: руй­ну­ва­н­ня бар’є­рів між людьми. Ідея, що три­ма­ю­чи каме­ру, вас набли­жа­ють до сце­ни або до люд­ських відносин. 

REC (2007)

Ванес­са: Це був фільм, на який я ходи­ла най­ча­сті­ше після нашо­го «Deadstream». Коли ми поча­ли пере­гля­да­ти бага­то філь­мів у цьо­му жан­рі, було важ­ко бра­ти з них при­клад, осо­бли­во після того, як ми вирі­ши­ли, що все від­бу­ва­ти­ме­ться в реаль­но­му часі. Оскіль­ки це не був супер­по­віль­ний фільм, він пови­нен був мати більш наси­че­не від­чу­т­тя дії. І тому «REC», який є одним з моїх улю­бле­них філь­мів, настіль­ки добре вико­на­ний, що чим біль­ше я його див­лю­ся, тим біль­ше я його ціную на різних рів­нях. Його події від­бу­ва­ю­ться май­же у реаль­но­му часі, і це було дуже кори­сно. І части­на, де він пере­ри­ва­є­ться на малень­кі інтер­в’ю при­бли­зно в сере­ди­ні: Вони зму­шу­ють вас смі­я­ти­ся. Вони настіль­ки реаль­ні, що зні­ма­ють напру­гу і при­в’я­зу­ють вас до різних пер­со­на­жів. Це також одна з речей, яку я хоті­ла вне­сти в «Deadstream», щоб наш голов­ний герой був реаль­ним, а не про­стою пародією. 

Джо­зеф: Коли Ванес­са нама­га­ла­ся пере­ко­на­ти мене, що «Deadstream» має бути філь­мом у реаль­но­му часі та три­ва­ти, близь­ко 90 хви­лин, я ске­пти­чно ста­вив­ся до того, що можна дода­ти до ньо­го гли­бо­ку міфо­ло­гію, тому що це дуже коро­ткий про­мі­жок часу для того, щоб роз­кри­ти пере­д­істо­рію при­ви­дів чи чогось іншо­го. Коли ми пере­гля­ну­ли «REC» перед «Deadstream», ми зро­зумі­ли, що він бага­тий на міфо­ло­гію та разом з цим, події від­бу­ва­ю­ться май­же в реаль­но­му часі. Я про­сто не очі­ку­вав, що він буде роз­ви­ва­ти­ся в цьо­му напрям­ку, і це дало нам бага­то натхне­н­ня, що за дуже коро­ткий про­мі­жок часу ви дій­сно може­те ство­ри­ти захо­плю­ю­чу передісторію. 

The Blair Witch Project (1999)

Джо­зеф: Для мене це був фільм, з яко­го все поча­ло­ся. Не було ніяких попе­ре­дніх очі­ку­вань, не було нічо­го. Коли це розі­гру­є­ться як реаль­ні, букваль­но зна­йде­ні кадри, які хтось зні­має, я ще ніко­ли не був настіль­ки зану­ре­ний у неві­ру, як тоді, коли мені було 13 років і я дивив­ся це в кіно­те­а­трі. Це зро­би­ло фіналь­ний момент філь­му настіль­ки три­во­жним, що я «виніс» його з собою з кіно­те­а­тру і три­мав­ся за ньо­го дуже дов­го, тому що це роби­ли дуже мало філь­мів, які я коли-небудь бачив. Зараз, коли люди див­ля­ться його впер­ше, вони тро­хи роз­ча­ро­ва­ні неве­ли­кою кіль­кі­стю його над­при­ро­дних еле­мен­тів. Для мене це було настіль­ки рево­лю­цій­но і настіль­ки неймо­вір­но ефективно. 

Ванес­са: Я про­сто вва­жаю, що це чудо­вий фільм, тому що я поди­ви­ла­ся його вже доро­слою і він все одно спра­цю­вав. Я думаю, що це шедевр. 

Willow Creek (2013)

Ванес­са: Мені подо­ба­є­ться вели­че­зний роз­мах цьо­го філь­му. Я ніко­ли не дума­ла про це, але, ймо­вір­но, там було пев­не натхне­н­ня для «Deadstream» — пере­не­сти щось у боже­віль­не місце та зня­ти зна­йде­ний кадр. Я думаю, що гумор дуже добре пра­цює в цьо­му філь­мі. У пер­шій поло­ви­ні є ціка­ві пер­со­на­жі, які зустрі­ча­ю­ться в малень­ко­му місте­чку, вони над­зви­чай­но весе­лі та діє­ві — чудо­ва гра. Я була у захва­ті до само­го кінця. 

Джо­зеф: «Willow Creek» пока­зує деякі момен­ти та дозво­ляє їм три­ва­ти у реаль­но­му часі. Там є хло­пець, який спів­ає пісню про сні­го­ву люди­ну і ви почу­є­те май­же всю пісню, і це не дуже про­су­ває сюжет впе­ред. Але в цьо­му філь­мі я про­сто оці­нив те, що він робив, тому що це допо­мо­гло від­чу­ти, що це був хло­пець, який доку­мен­ту­вав реаль­ність. Потім було дещо, чого я ніко­ли не бачив ні після цьо­го, ні до цьо­го — момент, який три­ває кіль­ка хви­лин, коли чоло­вік і жін­ка в наме­ті слу­ха­ють жахли­ві зву­ки ззов­ні. Це про­сто кадр їхніх облич, і він дуже, дуже дов­гий. Через деякий час вас про­сто засмо­ктує цей момент, тому що ви ніко­ли рані­ше не бачи­ли, щоб щось три­ва­ло так дов­го, і це робить кін­ців­ку дуже ефектною.

Lake Mungo (2008)

Ванес­са: Я думаю, що це дуже ціка­ве вико­ри­ста­н­ня фор­ма­ту зна­йде­но­го кадру, тому що опе­ра­тор­ська робо­та настіль­ки при­го­лом­шли­ва і незви­чна, фільм зня­тий так, що може викли­ка­ти три­во­гу, але ви про­сто віри­те в те, що це спе­ці­аль­ний випуск PBS, або, у цьо­му випад­ку, австра­лій­ський екві­ва­лент. Але вони піді­йшли до цьо­го дуже мисте­цьки, і це так добре про­ни­кає під шкі­ру. Моя улю­бле­на опе­ра­тор­ська робо­та в цьо­му філь­мі — це наріз­ка двох інтер­в’ю мате­рі й донь­ки в кін­ці. Час, зміст і те, як це зро­бле­но? Це дуже потужно. 

Джо­зеф: Я пізно поди­вив­ся «Lake Mungo». Це було настіль­ки неймо­вір­но ефе­ктно, і я не міг пові­ри­ти, наскіль­ки я був захо­пле­ний істо­рі­єю, яка була явно вига­да­ною. Це зда­ва­ло­ся таким реаль­ним. Мені потрі­бно було зна­ти все, що від­бу­ва­ти­ме­ться, так, ніби я дивив­ся спе­ці­аль­ний випуск про реаль­не роз­слі­ду­ва­н­ня. Текс­ту­ра 16-мілі­ме­тро­вої плів­ки дій­сно допо­ма­гає зада­ти мото­ро­шний тон. І я хочу, щоб біль­ше людей поба­чи­ли його і навіть зна­ли про його існу­ва­н­ня, тому що він заслу­го­вує на най­ви­щу похвалу. 

Ванес­са: Допов­ню про кадри з при­ви­да­ми «пога­ної яко­сті», про які ви могли б поду­ма­ти, що їх було лег­ко ство­ри­ти. Насправ­ді дуже скла­дно отри­ма­ти щось, що зда­є­ться низь­ко­які­сним, але є над­зви­чай­но три­во­жним і страшним.

The Taking of Deborah Logan (2014)

Ванес­са: Це ще один фільм, від яко­го я не мала жодних очі­ку­вань. Хтось пора­див нам його поди­ви­ти­ся. Він настіль­ки ефе­ктив­но лякає і дуже добре вико­ри­сто­вує зна­йде­ний кадр. Мене також заці­ка­ви­ла ідея, що хтось пере­жи­ває тра­ге­дію хво­ро­би Альц­гей­ме­ра і грає з цим, але водно­час про­ти­сто­їть стра­ху нав­ко­ло цих хво­роб, яких ми не розу­мі­є­мо, які заби­ра­ють у нас наших близь­ких. Після цьо­го в ньо­му також з’яв­ля­є­ться справ­ді ціка­ва над­при­ро­дна міфо­ло­гія. Вона про­сто про­дов­жу­ва­ла йти туди, куди я не очі­ку­ва­ла, що вона піде.

Джо­зеф: Я не знав, що це над­при­ро­дний фільм, коли мені його реко­мен­ду­ва­ли, і тому кожен шар, який роз­кри­вав­ся про­тя­гом філь­му, був для мене неспо­ді­ва­ним і таким стра­шним. Я від­чу­ваю, що цей фільм про­ле­тів повз радар для біль­шо­сті людей, і я хотів би, щоб його регу­ляр­но обго­во­рю­ва­ли, коли мова йде най­кра­щі філь­ми зна­йде­но­го кадру, оскіль­ки він заслу­го­вує на те, щоб бути там.

Unfriended (2014)

Ванес­са: «Unfriended» — це фільм, на який нас дове­ло­ся вмов­ля­ти поди­ви­ти­ся, тому що, за іро­ні­єю долі, ми не люби­мо диви­ти­ся філь­ми про соці­аль­ні мере­жі. Тож коли ми наре­шті сіли диви­ти­ся його, я думаю, що «Deadstream» вже кру­ти­ла­ся у нас в голо­ві. Я була дуже вра­же­на цією техно­ло­гі­єю, точні­ше, кіне­ма­то­гра­фі­чні­стю техно­ло­гії, тому що це було не так про­сто, як захо­пле­н­ня зобра­же­н­ня екра­на. Все було зро­бле­не нав­ми­сно — саме там, де зна­хо­ди­ться ваші очі. Мене при­ва­блю­ва­ли комен­та­рі та те, що можна поба­чи­ти на екра­ні, те, чого не можна поба­чи­ти на екра­ні. Бага­то чого від­бу­ва­є­ться з кіль­ко­ма каме­ра­ми та секці­єю з комен­та­ря­ми, але ви зав­жди зна­є­те, на що ви повин­ні диви­ти­ся. Твоє око зав­жди зосе­ре­дже­не на істо­рії в рам­ках техно­ло­гії, і тому ця части­на дій­сно виді­ля­є­ться для мене. І я думаю, що це було в гли­би­ні моєї сві­до­мо­сті, коли ми зні­ма­ли «Deadstream» і дума­ли про вза­є­мо­дію з комен­та­ря­ми. Коли вони на екра­ні, це дій­сно має бути вирі­шаль­ним. Це те, що я пози­чи­ла в «Unfriended».

Джо­зеф: Я вва­жав щось типу: «Ви не змо­же­те роз­кри­ти над­при­ро­дну істо­рію, яка була б ціка­вою за такий коро­ткий про­мі­жок часу», але фільм був настіль­ки пере­кон­ли­вим і вра­жа­ю­чим до само­го кін­ця. По суті, це ста­ло роз­слі­ду­ва­н­ням при­ви­дів в реаль­но­му часі, в чаті FaceTime.

Host (2020)

Ванес­са: Ми сіли та поди­ви­ли­ся «Host» одра­зу після того, як закін­чи­ли зні­ма­н­ня «Deadstream», і поду­ма­ли: «Чорт, ці хло­пці нас пере­вер­ши­ли». Не те щоб наші філь­ми були одна­ко­ви­ми, але він був настіль­ки добре вико­на­ний, і вони зро­би­ли це так швид­ко, і це було так добре. Пере­гля­да­ю­чи його, я чудо­во про­ве­ла час. Це мене від­си­лає до тих людей, що кри­ти­ку­ють жанр: Є так бага­то митців, які беруть фор­мат і дово­дять його до межі. Так пере­да­ти від­чу­т­тя при­су­тно­сті на зустрі­чі в Zoom — це дуже добре зроблено. 

Джо­зеф: Пан­де­мія букваль­но щой­но ста­ла­ся, і це був фільм, який не міг бути кра­щим за часом, щоб бути макси­маль­но стра­шним. Тому що всі, хто дивив­ся його, коли він потра­пив, пере­жи­ва­ли ці дзвін­ки в Zoom. 

Ванес­са: І це коро­тко­ме­тра­жний фільм. Це досить сміливо.

Джо­зеф: Дуже смі­ли­во. Це чудо­во, як бага­то людей про­сто став­ля­ться до ньо­го як до зви­чай­но­го філь­му. Вони не кажуть: «О, але це лише 50 хви­лин». І я думаю, що це дуже кру­то, тому що, в май­бу­тньо­му кіне­ма­то­гра­фу філь­ми повин­ні мати такий хро­но­ме­траж, який най­кра­ще під­хо­дить для кожної історії.

Ванес­са: Вони змо­гли роз­по­ві­сти пов­ну істо­рію за цей час, і гля­да­чі були задоволені.

V/H/S/94 (2021)

Джо­зеф: У «V/H/S/94» є сегмент під назвою «The Empty Wake», який є одні­єю з неба­га­тьох речей, які я коли-небудь бачив у кіно, що можуть від­тво­ри­ти те почу­т­тя, яке я від­чу­вав, слу­ха­ю­чи, як мій батько читав «Scary Stories to Tell in the Dark», коли я був малень­кою дити­ною. Тип істо­рії, її темп і кін­ців­ка — все це схо­же на одну з тих істо­рій, які я обо­жнюю, і те від­чу­т­тя, яке вона викли­ка­ла у мене… Після пере­гля­ду у мене так запа­мо­ро­чи­ло­ся в голо­ві, що я про­сто захо­тів поді­ли­ти­ся цим філь­мом з усі­ма. Не кажу­чи вже про те, що фільм про­сто дуже хоро­ший в ціло­му. Це про­сто пра­цює як вичер­пна анто­ло­гія жахів. У ньо­му так бага­то креативності. 

Ванес­са: Так, є бага­то хоро­ших сегмен­тів. Я думаю, що «Storm Drain», більш відо­мий як «Raatma», також є одним із тих тво­рів мисте­цтва, який нади­хає, оскіль­ки він такий смі­ли­вий. Він смі­ли­во об’­єд­нує жахи з коме­ді­єю. Це було таке, чого я рані­ше не бачи­ла. Я думаю, що є щось осо­бли­ве у зна­йде­но­му кадрі, коли люди можуть пере­не­сти їх у нео­чі­ку­ва­ні місця і зро­би­ти з ними екс­пе­ри­мен­таль­ні речі. І це працює.

The Last Exorcism (2010)

Ванес­са: Мені про­сто подо­ба­є­ться, куди він руха­є­ться, як він грає очі­ку­ва­н­ня­ми. Це фільм, який нади­хнув мене від­чу­ти, що ви може­те поча­ти в одно­му місці, а потім закін­чи­ти в іншо­му. «Deadstream» без­умов­но під­па­дає під цю категорію.

Джо­зеф: Він також був тема­ти­чно наси­че­ним, а хара­ктер голов­но­го героя був дуже неспо­ді­ва­ним і виво­див його за рам­ки про­сто­го нама­га­н­ня наля­ка­ти. Він був про­сто дуже все­бі­чним фільмом.

Ванес­са: Так, я думаю, що рівень три­во­жно­сті був дій­сно чудо­вим. Є над­при­ро­дний еле­мент, а також є сім’я, яку вони від­ві­ду­ють, їхні про­бле­ми досить три­во­жні. Це дуже схо­же на ситу­а­цію «Віри­ти в над­при­ро­дне, не віри­ти в ньо­го». Але коли ви роби­те вибір, то потім з’яв­ля­ю­ться нові шари, які поси­лю­ють від­чу­т­тя страху.

#зна­йде­ний­кадр, #топ, #variety, #горо­ри