1966: «Найновіші електромобілі»

Маши­ни, пред­став­ле­ні у відео:

1. Peel Trident
2. 1965 Electric Austin Mini
3. Scottish Aviation Scamp

Peel Trident

Peel Trident — трёхко­ле­сный мікро­мо­біль — мото­ко­ля­ска виро­бни­цтва Peel Engineering Company з остро­ва Мен (Ірлан­дія). На від­мі­ну від пред­ше­ствен­ни­ка Peel P50, новий авто­мо­біль вмі­щує двох людей, для роз­мі­ще­н­ня все­ре­ди­ні авто­мо­бі­ля не було две­рей, кабі­на від­ки­да­ла­ся впе­ред, нада­ю­чи доступ в салон. Кабі­на пред­став­ля­ла собою кол­пак з пле­кси­гла­су, з‑за яко­го її часто нази­ва­ли «назем­ний варі­ант лета­ю­щей тарелки».

Peel Trident був пред­став­ле­ний у двох вер­сі­ях: з мото­ци­кле­тним дви­гу­ном та на еле­ктри­чній тязі.

Авто­мо­біль осна­ще­ний 49-кубо­вим мото­ци­кле­тним дво­хта­ктним дви­гу­ном DKW поту­жні­стю 4,2 л. с. і має макси­маль­ну швид­кість 45 км/​год. Дви­га­тель агре­га­ту­є­ться з три­х­ско­ро­стною ручною короб­кою пере­дач. Несколь­ко мікро­ка­рів були осна­ще­ні 99-кубо­вим дви­гу­ном Triumph і 7‑дюймовим веду­чим колесом.

Всьо­го було випу­ще­но 82 екзем­пля­ра за ціною £190 (сьо­го­дні £4,536).

Scottish Aviation Scamp

Scottish Aviation Scamp — це неве­ли­кий кон­це­пту­аль­ний еле­ктри­чний міський авто­мо­біль, роз­ро­бле­ний у 1964 – 1966 роках ком­па­ні­єю Scottish Aviation. Назва була обра­на як ско­ро­че­н­ня SCottish (від шотланд­ської авіа­ції) та AMP (для еле­ктри­чно­го струму).

Scamp був роз­ро­бле­ний прое­кт­ним від­ді­лом шотланд­ської авіа­ції як неве­ли­кий дво­мі­сний міський транс­порт­ний засіб. Депар­та­мент думав про еле­ктри­чні транс­порт­ні засо­би, їх нади­хну­ли аку­му­ля­тор­ні букси­ри, які вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся для пере­ве­зе­н­ня бага­жу в аеро­пор­ту Пре­ствік. Вони були під­клю­че­ні до заря­дно­го при­строю в під­ва­лі тер­мі­на­лу аеропорту.

Вва­жа­ло­ся доціль­ним, щоб еле­ктро­мо­біль можна було заря­джа­ти там, де його слід було б при­пар­ку­ва­ти, тоб­то вдо­ма у вла­сни­ка, при­чо­му час заряд­ки 8 годин про­тя­гом ночі вва­жав­ся розумним.

Голо­ва депар­та­мен­ту Гор­дон Уотсон чекав поїзд на залі­зни­чній стан­ції у сво­є­му рідно­му місті. Він спо­сте­рі­гав за авто­мо­бі­ля­ми на авто­сто­ян­ці в яких сиді­ли дру­жи­ни, щоб від­вез­ти сво­їх чоло­ві­ків додо­му. Він зро­зу­мів, що чоло­ві­кам буде вигі­дно мати вла­сну маши­ну, при­зна­че­ну для «стан­цій­них про­бі­гів». Це при­зве­ло до роз­роб­ки кон­це­пції еле­ктро­мо­бі­ля Scottish Aviation.

Це була б дру­га маши­на в роди­ні. Її, ймо­вір­но, вико­ри­сто­ву­вав би лише один член сім’ї для здій­сне­н­ня неве­ли­ких подо­ро­жей, після чого він зміг би підза­ря­ди­ти машу­ну вдо­ма про­тя­гом ночі від стан­дар­тної дома­шньої розетки.

Кіль­ка швид­ких роз­ра­хун­ків пока­за­ли, що вар­тість еле­ктро­енер­гії буде зна­чно ниж­чою ніж бензин.

Спе­ци­фі­ка­ція, яка вини­кла, була такою:

• Він живи­ти­ме­ться від бата­рей, які можна буде пов­ні­стю заря­ди­ти від дома­шньо­го дже­ре­ла жив­ле­н­ня за 8 годин.
• Він був би дуже малень­ким, дуже манев­ре­ним і, отже, лег­ко паркувався.
• У ньо­му можуть роз­мі­сти­ти­ся двоє доро­слих або один доро­слий і двоє малень­ких дітей, а також ручна покла­жа або покупки.
• Він пови­нен бути зда­тний йти в ногу з міським тра­фі­ком, маю­чи макси­маль­ну швид­кість 35 миль/​год (56 км/​год) і при­ско­ре­н­ня 0 – 30 миль/​год (48 км/​год) менш ніж за 12 секунд.
• Він пови­нен мати можли­вість повтор­но­го стар­ту, буду­чи наван­та­же­ним, на нахилі.
• Він пови­нен мати раді­ус дії при пов­ні­стю заря­дже­них бата­ре­ях при­найм­ні 25 миль (40 км). Зро­зумі­ло, що це зда­є­ться неве­ли­кою цифрою, але дослі­дже­н­ня пока­за­ли, що можна було б доїха­ти з будь-яко­го перед­мі­стя до цен­тру міста навіть у випад­ку вели­ко­го міста, тако­го як Гла­зго. Крім того, у тих сіль­ських райо­нах, звід­ки могли подо­ро­жу­ва­ти паса­жи­ри, незмін­но були вла­сні залі­зни­чні стан­ції та шко­ли в тому само­му радіусі.

У резуль­та­ті ста­ло зро­зумі­ло, що якщо вимо­га до 8‑годинної заряд­ки може забез­пе­чи­ти надій­ний запас ходу в 25 миль (40 км), шотланд­ська авіа­ція повин­на зосе­ре­ди­ти­ся на тому, щоб зро­би­ти авто­мо­біль дешев­шим, а не на збіль­шен­ні запа­су ходу чи продуктивності.