27 років тому: у Red Hot Chili Peppers виходить One Hot Minute

Після успі­ху аль­бо­му «Blood Sugar Sex Magik» Red Hot Chili Peppers, можна було б поду­ма­ти, що для гур­ту супер­зі­рок, які купа­ю­ться у сла­ві все було рай­ду­жно. Але на шля­ху до випу­ску насту­пно­го аль­бо­му було кіль­ка пере­шкод. Най­біль­ша з цих пере­шкод вини­кла, коли гіта­рист Джон Фру­шан­те, який став голов­ною твор­чою силою гур­ту, вирі­шив піти у 1992 році.

Не від­чу­ва­ю­чи себе ком­фор­тно у зв’яз­ку зі сла­вою гур­ту, Фру­шан­те факти­чно пішов ще до завер­ше­н­ня гастро­лей Blood Sugar Sex Magik, зму­сив­ши гру­пу звер­та­ти­ся по Ері­ка Мар­шал­ла з про­ха­н­ням допо­мог­ти їм завер­ши­ти гастро­лі. Був також коро­ткий пері­од, коли Джес­сі Тобі­ас при­йшов на його місце, але перед поча­тком робо­ти над насту­пним аль­бо­мом вони звер­ну­ли­ся до дав­ньо­го дру­га — нещо­дав­но звіль­не­но­го гіта­ри­ста Jane’s Addiction Дей­ва Наварро.

Бара­бан­щик Чед Сміт в інтер­в’ю NY Rock про від­хід Фрушіанте:

«Ми повин­ні були перед­ба­чи­ти, що це ста­не­ться, Джо­ну тоді було 18 або 19 років. У ньо­го не було ніяко­го досві­ду гра­ти в гру­пі, не кажу­чи вже про таку, як RHCP. Я вели­кий фанат Zeppelin, і я думаю, що я б теж збо­же­во­лів, якби мені запро­по­ну­ва­ли при­єд­на­ти­ся до Led Zeppelin як бара­бан­щик. Було ціл­ком оче­ви­дно, що з цьо­го нічо­го не вийде. Ми про­сто не бачи­ли цьо­го в той час».

Фру­шан­те, який пізні­ше повер­нув­ся до гру­пи, заявив:

«Це було занад­то висо­ко, занад­то дале­ко, занад­то рано. Все ста­ло­ся, або, кра­ще ска­за­ти, зда­ва­ло­ся, що все ста­ло­ся водно­час, і я не зміг з цим впоратися».

Що сто­су­є­ться Навар­ро, то його поява від­бу­ла­ся за реко­мен­да­ці­єю Смі­та. Спо­ча­тку гіта­рист був зайня­тий у різних про­є­ктах, але коли Chili Peppers вирі­ши­ли взя­ти­ся за запис, він був віль­ний. Після кіль­кох дже­мів Навар­ро прийняв про­по­зи­цію, але зізнав­ся Guitar World, що є кіль­ка відмінностей:

«Це не зов­сім мені під­хо­дить (прим. фанк), але з іншо­го боку, коли я граю з трьо­ма хло­пця­ми, яких я люблю і з яки­ми від­чу­ваю това­ри­ські сто­сун­ки, гра­ти фанк дуже приємно».

У липні 1994 року гру­па уві­йшла до сту­дії The Sound Factory в Лос-Андже­ле­сі, щоб поча­ти робо­ту над новим аль­бо­мом, але, не зна­ю­чи про це, Енто­ні Кідіс зно­ву під­сів на нар­ко­ти­ки та зно­ву боров­ся зі сво­ї­ми демо­на­ми, нама­га­ю­чись при­хо­ва­ти це від гур­ту. Реци­див став­ся, коли Кідіс робив сто­ма­то­ло­гі­чну про­це­ду­ру і йому дали валі­ум, щоб впо­ра­ти­ся з болем. Це від­кри­ло шлях до вжи­ва­н­ня кока­ї­ну та героїну.

Був також пері­од ада­пта­ції під час сесії зву­ко­за­пи­су. Після від­хо­ду Фру­шан­те, на Кіді­са покла­да­ли­ся біль­ше, ніж будь-коли, і сто­сун­ки з Навар­ро були іншими.

«Джон Фру­шан­те був справ­жньою ано­ма­лі­єю, коли спра­ва дохо­ди­ла до напи­са­н­ня пісень. З ним ство­рю­ва­ти музи­ку було навіть лег­ше, ніж з Хіле­лом Сло­ва­ком. Я про­сто поду­мав, що так було з усі­ма гіта­ри­ста­ми, що ти пока­зу­єш їм свій текст, тро­хи спів­а­єш, і насту­пна річ, яку ти зна­єш, що у тебе є пісня. З Дей­вом це ста­ло­ся не від­ра­зу». Енто­ні Кідіс, вокаліст. 

Окрім Кіді­са, свій вне­сок вніс Флі. «Transcending» ста­ла дани­ною пам’я­ті баси­ста заги­блій гол­лі­вуд­ській зір­ці Ріве­ру Фені­ксу. Він також напи­сав вступ і аутро до «Deep Kick» і вико­нав вокаль­ні пар­тії на пісні «Pea».

З про­дю­се­ром Ріком Рубі­ном, гурт також тро­хи змі­нив своє зву­ча­н­ня, гітар­ні рифи ста­ли більш мета­ле­ви­ми з дода­ва­н­ням пси­хо­де­лі­чно­го окра­су, вони зайня­ли місце, колись заре­зер­во­ва­не для фан­ку, хоча все ще було кіль­ка пісень з фір­мо­вим вай­бом. Гурт завер­шив запис на поча­тку 1995 року і чекав вихо­ду пла­тів­ки, який вре­шті-решт від­був­ся 12 вересня.

На поча­тку сер­пня, гурт почав розі­грі­ва­ти шану­валь­ни­ків, випу­стив­ши сингл «Warped». Гурт звер­нув­ся до зятя Флі, Геві­на Боу­де­на, з про­ха­н­ням зня­ти кліп на пісню, але зіткнув­ся з неве­ли­кою супе­ре­чкою, коли Кідіс і Навар­ро поці­лу­ва­ли­ся на екра­ні. Лейбл гур­ту вва­жав, що поці­лу­нок від­штов­хне шану­валь­ни­ків, але гурт дійшов кон­сен­су­су і зали­шив цей кадр у відео. Супе­ре­чка, схо­же, не впли­ну­ла на попу­ляр­ність пісні, оскіль­ки вона дося­гла 13-го місця на радіо Mainstream Rock і 7‑го на Modern Rock.

Невдов­зі після «Warped» гурт випу­стив «My Friends», який повер­нув їх на вер­ши­ну хіт-пара­дів. Більш стри­ма­ний і задум­ли­вий трек зна­йшов від­гук у слу­ха­чів, і пісня очо­ли­ла хіт-пара­ди «Mainstream» і «Modern Rock», про­вів­ши чоти­ри тижні на пер­шо­му місці на радіо­стан­ції «Modern Rock».

Тре­тім голов­ним син­глом з аль­бо­му став «Aeroplane», пісня, яка вийшла у бере­зні 1996 року. Трек був тро­хи більш опти­мі­сти­чним, попри тем­ну ліри­ку. Гурт зро­бив цей трек сво­го роду сімей­ним, Флі попро­сив свою донь­ку Кла­ру та її одно­кла­сни­ків для вико­на­н­ня дитя­чо­го хоро­во­го вокалу.

Інші ком­по­зи­ції аль­бо­му вклю­ча­ли басо­вий хеві-фанк «Shallow Be Thy Game», який був випу­ще­ний як сингл в Австра­лії, і хао­ти­чну «Coffee Shop», яка була вида­на тіль­ки в Німеччині.

Що сто­су­є­ться гастро­лей на під­трим­ку аль­бо­му, то тут гурт зіткнув­ся з деяки­ми сер­йо­зни­ми про­бле­ма­ми. Пер­ший виступ у США був від­кла­де­ний май­же на чоти­ри міся­ці, коли Енто­ні Кідіс трав­му­вав ногу під час тан­цю. Він заплу­тав­ся у мікро­фон­но­му кабе­лі й впав зі сце­ни, що при­зве­ло до того, що він носив гіпс про­тя­гом двох міся­ців. Хоча спо­ча­тку Кідіс зали­шав­ся тве­ре­зим, пере­бу­ва­ю­чи в доро­зі, під час пере­р­ви в гастро­лях він зно­ву зірвав­ся. У цей пері­од він про­йшов курс реа­бі­лі­та­ції. І, наре­шті, після семи­мі­ся­чної пере­р­ви, гру­па була гото­ва зно­ву вийти на сце­ну, коли Кяй­діс потра­пив в ава­рію на мото­ци­клі, що при­зве­ло до ска­су­ва­н­ня кіль­кох кон­цер­тів і накла­да­н­ня гіпсу на руку спів­а­ка. Зре­штою гурт завер­шив гастро­лі у 1997 році, через два роки після вихо­ду альбому.

Хоча, після Blood Sugar Sex Magik і при­єд­на­н­ня Навар­ро до скла­ду гур­ту було бага­то очі­ку­вань на нову музи­ку, аль­бом One Hot Minute і цикл турів виявив­ся одним з най­більш невда­лих пері­о­дів в істо­рії гур­ту. Аль­бом був сер­ти­фі­ко­ва­ний золо­тим у листо­па­ді 1995 року і вре­шті-решт досяг подвій­но­го пла­ти­но­во­го ста­ту­су, але був про­да­ний менш ніж удві­чі мен­шим тира­жем, ніж його попе­ре­дник (Blood Sugar Sex Magik). До того ж до 1998 року тер­мін пере­бу­ва­н­ня Навар­ро на поса­ді закін­чив­ся. Пізні­ше гіта­рист роз­по­від­ав в інтер­в’ю NME, що в його від­хо­ді зігра­ли роль його вла­сні про­бле­ми з нар­ко­ти­ка­ми та музи­чні розбіжності:

«Енто­ні каже, що це ста­ло­ся тому, що я спі­ткнув­ся і впав на під­си­лю­вач, коли був під кай­фом, я ж кажу, що на той момент він при­ймав біль­ше нар­ко­ти­ків, ніж я. Ми оби­два втра­ти­ли зв’я­зок з реаль­ні­стю. Кому віри­ти? Вибір за вами».

З пли­ном часу Red Hot Chili Peppers пра­кти­чно про­і­гно­ру­ва­ли пері­од One Hot Minute у сво­їй кар’є­рі. «Pea» була єди­ною піснею з аль­бо­му, яка вклю­ча­ла­ся в живі сети. З того часу, як Джош Клін­гхоф­фер при­єд­нав­ся до гур­ту на гіта­рі, гру­па іно­ді гра­ла урив­ки з «My Friends», «Let’s Make Evil» і «Walkabout».

Під час сесії Reddit AMA один із шану­валь­ни­ків запи­тав Чеда Смі­та про те, чому про аль­бом зде­біль­шо­го забу­ва­ють, коли спра­ва дохо­дить до живих висту­пів, на що він відповів:

«Ми біль­ше не від­чу­ва­є­мо зв’яз­ку з цим аль­бо­мом, немає осо­бли­вих при­чин, я не кажу, що ми ніко­ли їх не зігра­є­мо, але ми не від­чу­ва­є­мо емо­цій­но­го зв’яз­ку з цією музи­кою пря­мо зараз».

Дже­ре­ло: Loudwire