31 рік тому: Guns N’ Roses випускають подвійний ‘Use Your Illusion I’ & ‘II’

Ози­ра­ю­чись назад, можна ска­за­ти, що «кла­си­чний» склад Guns N’ Roses був разом від­но­сно недов­го, пер­ші зна­чні змі­ни в гру­пі від­бу­ли­ся на поча­тку 90‑х, але навіть з цими змі­на­ми, це все одно була одна пекель­на поїзд­ка, якою гурт насо­ло­джу­вав­ся після неймо­вір­но­го успі­ху сво­го дебю­тно­го аль­бо­му Appetite for Destruction до Lies.

Хоча можна було б лег­ко ско­ри­ста­ти­ся ран­нім успі­хом і швид­ко випу­сти­ти ще один аль­бом, гру­па замість цьо­го вирі­ши­ла подво­ї­ти свою робо­ту і випу­сти­ти амбі­тний подвій­ний аль­бом 17 вере­сня 1991 року під назвою Use Your Illusion.

Фрон­тмен Аксель Роуз роз­по­вів Rolling Stone в 1991 році, що про­єкт був добре про­ду­ма­ним і про­ра­хо­ва­ним кар’єр­ним кро­ком, вока­ліст вирі­шив кину­ти собі виклик, щоб зро­би­ти щось осо­бли­ве, а не піти лег­кою дорогою:

«Люди хочуть чогось, і вони хочуть це якнай­швид­ше. Нужден­ні люди. І я такий самий, але я хочу, щоб це було пра­виль­но — я не хочу, щоб це була лише поло­ви­на. З того часу, як ми випу­сти­ли «Appetite for Destruction», я бачив бага­то гур­тів, які випу­сти­ли від двох до чоти­рьох аль­бо­мів, і кого це хви­лює? Вони вихо­ди­ли, вони роби­ли вели­кий тур, вони були вели­ки­ми рок-зір­ка­ми на той пері­од часу. Це те, до чого всі зви­кли зараз — зву­ко­за­пи­сні ком­па­нії під­штов­ху­ють до цьо­го. Але я не хочу бути части­ною цьо­го. Нас не зібра­ли разом, щоб ми ста­ли рок-зір­ка­ми. Ми хоті­ли ство­ри­ти щось, що зна­чи­ло б для нас все».

Але досяг­ти цьо­го було нелег­ким зав­да­н­ням. У гур­ту став­ся бур­хли­вий роз­кол з бара­бан­щи­ком Сті­ве­ном Адле­ром після того, як його вечір­ки та його осо­би­ста пове­дін­ка вийшли з під кон­тро­лю та ігно­ру­ва­ти це, гур­ту ста­ло про­сто немо­жли­во. Пізні­ше Адлер подав позов про­ти гру­пи. Guns N’ Roses також попро­ща­ли­ся з мене­дже­ром Ала­ном Ніве­ном та інши­ми клю­чо­ви­ми чле­на­ми коман­ди. Роуз заявив:

«Є вели­че­зне бажа­н­ня збе­рег­ти те, що в нас є. Я маю на ува­зі, що ми вже втра­ти­ли одно­го хло­пця. Насправ­ді ми втра­ти­ли бага­то людей. Було б добре зали­ши­ти­ся з Ала­ном. Було б добре попра­цю­ва­ти з пев­ни­ми фото­гра­фа­ми, пев­ною охо­ро­ною, доро­жнім екі­па­жем, пра­ців­ни­ка­ми сце­ни.… Неза­ле­жно від того, чи ви раді, що опи­ни­ли­ся в такій ситу­а­ції, чи ні, зав­жди є части­на вас, яка каже: «Я хотів би бути щасли­вим там, про­сто зали­ши­ти­ся щасли­вим яки­мось чином».

Але коли одна гла­ва закри­ла­ся, поча­ла­ся інша. У 1990 році до гур­ту був запро­ше­ний кла­ві­шник Діз­зі Рід. А коли Адлер пішов, гурт потре­бу­вав ново­го бара­бан­щи­ка і зна­йшов Мет­та Сору­ма, яко­го уча­сни­ки гур­ту бачи­ли за бара­ба­на­ми у The Cult. «Про те, щоб у гру­пі з’я­вив­ся кла­ві­шник, вони гово­ри­ли зі мною вже дав­но, — заявив Рід. «Я ніко­ли не думав, що це ста­не­ться». Але йому подзво­ни­ли з гур­ту, якраз у той момент, коли його зби­ра­ли­ся вигна­ти з квартири.

Що сто­су­є­ться Сору­ма, то він зіграв у біль­шо­сті пісень на Use Your Illusion II, хоча пар­тії Адле­ра все ж своє місце на пісні «Civil War».

З новим скла­дом Guns N’ Roses при­сту­пи­ли до робо­ти над пла­тів­кою у 1990 році, витра­тив­ши на запис май­же рік. Гру­па вико­ри­сто­ву­ва­ла числен­ні сту­дії, вклю­ча­ю­чи A&M, Record Plant, Studio 56, Image Recording, Conway Studios і Metalworks Recording Studios.

Буду­чи пер­фе­кціо­ні­ста­ми, гру­па також зве­ла 21 трек з інженером/​продюсером Бобом Клер­ма­ун­ті­ном, але пізні­ше від­ки­ну­ла мікси, почав­ши зве­де­н­ня з нуля з Біл­лом Прай­сом. Guns N’ Roses вста­но­ви­ли висо­ку план­ку сво­єю попе­ре­дньою робо­тою і мали намір під­три­му­ва­ти це пра­гне­н­ня до доско­на­ло­сті, Роуз каже:

«У мене було чітке розу­мі­н­ня того, куди Guns N’ Roses потрі­бно руха­ти­ся та чого нам тре­ба досяг­ти у музи­чно­му пла­ні і я не можу ска­за­ти, що всі це зро­зумі­ли. Ми зма­га­є­мо­ся з леген­да­ми рок-музи­ки, і ми нама­га­є­мо­ся зро­би­ти все можли­ве, щоб вша­ну­ва­ти­ся такої честі. Ми хоче­мо заяви­ти про себе. Апе­тит був місцем для поча­тку. Це було як «Ось наша зем­ля, і ми про­сто встро­ми­ли в неї кілок. Тепер ми зби­ра­є­мо­ся щось побудувати».

Випу­ще­ні 17 вере­сня 1991 року, «Use Your Illusion I та II» вийшли з вели­кою кіль­кі­стю фан­фар. Дру­гі ілю­зії взя­ли старт з пер­шо­го місця у чар­ті Billboard Album Chart, а пер­ший диск фіні­шу­вав другим.

Що сто­су­є­ться сор­ту­ва­н­ня тре­ків, Роуз ска­зав в інтер­в’ю Here Today Gone To Hell:

«Ми звер­ну­ли ува­гу, що люди зна­ли біль­ше пісень з II, ніж з I. Ми дума­ли, що «Civil War» і «Knockin’ on Heaven’s Door» будуть «ста­ри­ми нови­на­ми», та люди не захо­чуть отри­ма­ти їх у свої руки. Ми вва­жа­ли, що пер­ша поло­ви­на «Use Your Illusion I» біль­ше схо­жа на енер­ге­ти­ку «Appetite for Destruction», і під неї буде наба­га­то весе­лі­ше ката­ти­ся на скейт­бор­ді. Ми так дій­сно вва­жа­ли. Ми дума­ли, що вона буде більш успі­шною на поча­тку і нам дове­де­ться ще попра­цю­ва­ти над II, але насправ­ді II зле­ті­ла сильніше.»

Він додав:

«Я б ска­зав, що «Civil War», «Heaven’s Door», «Breakdown», «Estranged», «Locomotive» і дру­га вер­сія «Don’t Cry» тро­хи глиб­ші та зрі­лі­ші, ніж деякі пісні на пер­шій сто­ро­ні Illusion I. Вони так само важли­ві для нас, але були більш весе­лим та більш сирим вислов­лю­ва­н­ням емоцій».

Бойо­вик «You Could Be Mine» був вико­ри­ста­ний для саунд­тре­ку до філь­му «Тер­мі­на­тор 2: Судний день» після того, як Арнольд Швар­це­нег­гер осо­би­сто запро­сив гурт на вече­рю до себе додо­му, щоб домо­ви­ти­ся про уго­ду. Сама пісня має дов­гу істо­рію, гіта­рист Слеш роз­по­вів, що її чор­но­вий варі­ант був ство­ре­ний ще під час пер­шої пре­про­да­кшен сесії для Appetite for Destruction.

Серед інших хітів Use Your Illusion II — кавер-вер­сія пісні Боба Діла­на «Knockin’ on Heaven’s Door», поту­жна бала­да «Yesterdays», пісня-про­тест «Civil War» і поту­жна «Estranged». Хоча біль­шість пісень Use Your Illusion II не ста­ли вели­ки­ми радіо­хі­та­ми, вони ста­ли кла­си­кою у ката­ло­зі Guns N’ Roses.

Про «Civil War» басист Дафф Мак­ка­ган роз­по­вів Rockline:

«По суті, це був риф, який ми вико­ну­ва­ли на саунд­че­ках. Аксель при­ду­мав пару ряд­ків на поча­тку. І… Коли я був малень­ким, я ходив на марш миру зі сво­єю мамою. Мені було чоти­ри роки. За Мар­ті­на Люте­ра Кін­га. Ці ряд­ки: «D’you wear a black armband / When they shot the man / Who said «peace could last forever», це про­сто реаль­ний жит­тє­вий досвід».

Що сто­су­є­ться «Estranged», то Роуз був до неї осо­бли­во емо­цій­но при­в’я­за­ний. Він ска­зав в інтер­в’ю Here Today Gone to Hell:

«Для мене є щось дій­сно дике у вико­нан­ні «Estranged», тому що я раптом зро­зу­мів, що не хочу сиді­ти за фор­те­пі­а­но, гра­ю­чи цю пісню, щоб під­три­му­ва­ти енер­гію пісні в живо­му вико­нан­ні. Мені потрі­бно руха­ти­ся, в цьо­му є щось таке, що насправ­ді є пода­рун­ком, даром або чимось поді­бним. Можли­вість тан­цю­ва­ти й раді­ти пісні. Це при­йшло з ситу­а­цій та емо­цій, які мене вби­ва­ють. Ви зна­є­те, ми в основ­но­му пря­мі, що сто­су­є­ться нашої ліри­ки. Ми не пише­мо нічо­го тако­го, чого не гото­ві від­сто­ю­ва­ти або при­найм­ні нама­га­ти­ся від­сто­ю­ва­ти про­тя­гом усьо­го часу.»

«Estranged» також має відео, яке є части­ною клю­чо­вої для гру­пи три­ло­гії, до якої також уві­йшли клі­пи на пісні Use Your Illusion I: «Don’t Cry» і «November Rain».

Гово­ря­чи про Use Your Illusion I, він мав біль­ший успіх на радіо, з тре­ка­ми «Don’t Cry», «November Rain» і каве­ром на пісню Пола Мак­кар­тні «Live and Let Die», які домі­ну­ва­ли в радіо­е­фі­рі. Шану­валь­ни­ки також впо­до­ба­ли такі пісні, як «Garden of Eden» та «Right Next Door to Hell».

«Don’t Cry» ста­ла одним з най­біль­ших хітів гур­ту і клю­чо­вим тре­ком, який об’­єд­нав два аль­бо­ми, оскіль­ки різні вер­сії пісні з’я­ви­ли­ся на обох дисках. Трек Use Your Illusion I став хітом, а вер­сія Use Your Illusion II про­по­нує аль­тер­на­тив­ний текст і дещо іншу мело­дію. Також на «Don’t Cry» вар­то від­зна­чи­ти бек-вока­ліс­тку, яка з’я­ви­ла­ся на ряді тре­ків Use Your Illusion — Шен­нон Хун, яка пізні­ше про­сла­ви­ла­ся як вока­ліс­тка гру­пи Blind Melon. Хун і Роуз оби­два родом зі шта­ту Інді­а­на, пере­їха­ли до Лос-Андже­ле­са, щоб займа­ти­ся музи­кою, і зна­йшли спіль­ну мову у сво­їй подо­ро­жі. Хун також зня­ла­ся у відео­клі­пі на цю пісню.

«November Rain» — епі­чна поту­жна бала­да, під­ня­ла­ся аж на 3 місце в чар­ті Billboard 100. Ця пісня також була дав­но в робо­ті, і Трей­сі Ганс роз­по­вів, що Аксель пра­цю­вав над нею ще у 1983 році. Ганс каже, що Роуз почав трек на фор­те­пі­а­но, додавши:

Він казав: «Колись ця пісня ста­не дій­сно кру­тою». А я від­по­від­ав: «Вона кла­сна вже зараз». «Але вона ще не закін­че­на», — казав він. І, напри­клад, коли ми були в готе­лі чи деін­де, там було піа­ні­но; він про­сто грав цю музи­ку. І я казав: «Коли ти вже це закін­чиш, зна­єш? А він від­по­від­ав: «Я не знаю, що з нею робити».

З убив­чим гітар­ним соло Сле­ша, орке­стро­вим супро­во­дом і кіль­ко­ма змі­на­ми тем­пу, трек ста­не класикою.

Що сто­су­є­ться гастроль­но­го циклу, то він не міг не позна­чи­ти­ся на коле­кти­ві. Був інци­дент у Сент-Луї­сі, коли Роу­за зви­ну­ва­ти­ли у під­бу­рю­ван­ні до заво­ру­шень після того, як він пішов до натов­пу роз­да­ва­ти авто­гра­фи. Був ще тур 1992 року з Metallica, де спа­ла­хну­ли заво­ру­ше­н­ня. У цей час Іззі Стра­длін вто­мив­ся від жит­тя в гур­ті та вре­шті-решт пішов з гур­ту, а Гіл­бі Кларк приєднався.

Це був важ­кий шлях пра­гне­н­ня до сла­ви та успі­ху. Але, як заяв­ляв тоді Слеш у май­же мото­ро­шно­му інтер­в’ю Rolling Stone, з огля­ду на те, що мало статися:

«Зна­є­те, я люблю гурт до усра­чки всім сер­цем. Я маю на ува­зі, що наста­не момент, коли все це закін­чи­ться, тур закін­чи­ться, аль­бом помре, а я буду про­дов­жу­ва­ти дже­ми­ти з чува­ка­ми, з яки­ми мені подо­ба­є­ться гра­ти. Але потім ми про­сто піде­мо і запи­ше­мо ще один аль­бом. Я не думаю, що нас дій­сно щось може роз­лу­чи­ти. Єди­не, що коли-небудь зму­шу­ва­ло це так вигля­да­ти — це наша вла­сна невпев­не­ність у зав­тра­шньо­му дні.»

Він додає:

«Іно­ді ти дума­єш: «Яко­го хрі­на це все?». Потім нама­га­є­шся шука­ти, куди б вте­кти, але ніку­ди. Ми роби­ли це так дов­го, що ми всі дій­сно від­чу­ли б себе загу­бле­ни­ми та само­тні­ми, якби все роз­ва­ли­ло­ся і нам дове­ло­ся піти та запи­су­ва­ти соль­ні аль­бо­ми. Тому це були б вже не Guns n Roses. Ніхто з нас не зміг би від­тво­ри­ти це. У Аксе­ля стіль­ки хари­зми — він один із кра­щих спів­а­ків у сві­ті. Це його осо­би­стість. Він може вийти та зро­би­ти щось. Що мене лякає, так це те, що якщо гру­па роз­па­де­ться, я ніко­ли не змо­жу позбу­ти­ся того факту, що я коли­шній гіта­рист Guns N’ Roses. А це май­же те саме, що про­да­ти свою душу».

На жаль, Guns N’ Roses запи­шуть ще один аль­бом, кавер-вер­сію The Spaghetti Incident, зде­біль­шо­го ще основ­ним скла­дом. Слеш поки­не гурт у 1996 році, Мак­ка­ган — роком пізні­ше, зали­шив­ши Роу­за єди­ним ори­гі­наль­ним уча­сни­ком, а більш ніж деся­ти­рі­чний про­цес ство­ре­н­ня аль­бо­му «Chinese Democracy» на тлі числен­них змін у скла­ді посу­нув гурт з цен­тру уваги.

Але на поча­тку 90‑х було не так бага­то команд, які могли б зрів­ня­ти­ся з Guns N’ Roses, і аль­бо­ми Use Your Illusion були при­кла­дом гур­ту, який був на вер­ши­ні та пра­гнув до чогось осо­бли­во­го. Оби­два аль­бо­ми сім разів ста­ва­ли пла­ти­но­ви­ми за вер­сі­єю RIAA.

Дже­ре­ло: Loudwire