Расл
50 найкращих метал-альбомів 2022 року за версією Metal Hammer
Публікаю 10-ку, повний топ за посиланням.
10. Conjurer – Páthos
9. Soul Glo – Diaspora Problems
8. Clutch – Sunrise On Slaughter Beach
7. A.A. Williams – As The Moon Rests
6. Venom Prison – Erebos
5. Rammstein – Zeit
4. Cult Of Luna – The Long Road North
3. Ithaca – They Fear Us
2. Zeal & Ardor – Zeal & Ardor
1. Ghost – Impera
Джерело: Metal Hammer
#metalhammer, #топ2022, #метал, #clutch, #ghost, #rammstein

Слухав лише цайт з10, раптово побачив, що калтофлуну і клатч випустились. Планую ще їх послухати
А за межами десятки слухав лише Summerlands (імхо має бути в десятці) та Kreator.
З десятки чув лише Venom Prison, альбом здається вийшов на початку лютого, я тоді ще слідкував за релізами
Я також мало слухав цього року, але якісь крупні релізи чув, типу корн, клатч, сліпнот та карпентер брют. Треба рамштайн послухати.
карпентерів вже в метал відносити? Хоча там Пертрубатор тоже випускав такий солідний пост метал. І в цьому році тоже був гарний металовий трек. Щось тягне сінтівеї на метал
Так, я сам не вдуплив цього, з метального там тільки обкладинка.
не, ну металічність у звучанні там точно є. Але в цілому там гарний мікс всякого
Клатч також важко віднести до металу. На їх сайті є розподіл: редакція Metal Hammer та редакція Classic Rock. Тому очевидно, що вони керувались не прямим відношенням до жанру, а його характеристиками, а саме «важкістю» звуку. А на Leather Terror дійсно важкі, перевантажені синти попри відсутність гітар:
The second part of a planned trilogy that started with 2018’s Leather Teeth, this was quite possibly the most metal album of the year that didn’t feature guitars.
Oh, there were bits that sounded like heavily distorted guitar, but that was just Carpenter Brut mastermind and former teenage metalhead Franck Hueso pushing his synths to overdrive. He also roped in guests like Greg Puciato and Ben Koller for this second edition of his fevered darksynth slasher film that never was.
https://youtu.be/6_t_ZXavIOo
по рамам, видно, що діди говорять про прощання. Все таки як не як, час йде і все змінюється і вони говорять про це прямо
Дуже типово насправді для сучасних металюг. По-перше, незнана раніше доступність музики дозволяє металхедам відкривати хоч кожен десь щось нове і неметальне та насолоджуватись їм. Ну і включати в свої списочки як наслідок. Але треба сказати, що в деяких випадках проглядається і порив довести оточуючим якийсь версатильний музичний смак та широкий кругозір. Наче люди соромляться визнати, що вони служать виключно його величності Металу.
Я не такий. Тому я б посунув деякі альбоми, щоб звільнити місце для нових Дарктрон чи Кендлмес.
лол, це літералі мі. Пам’ятаю, був на стажуванні в серйозній фірмі і після робочого дня пішов на Dying Fetus, і мене потім питають, що за гурт, кажу — рокешник з 90x. В принципі, це дійсно рок музика дев’яностих, але звичайно що так позначати DF це прям ну евфемізм-евфемізм
В Европе метал важная часть музыкальной культуры, чего его стесняться тут.
Ну я орієнтувався виключно на себе, а не на Європу, і щось трошки засоромився
Я имел в виду что стигмы с ним в обществе давно никакой нет, не 90-ые.