9 фільмів для перегляду на Хелловін

1. Мен­ді / Mandy (2018).

Якщо ви зна­є­те хто такий Панос Косма­тос, то мабуть вже бачи­ли цей фільм, але якщо ні — то реко­мен­дую. Він ще зняв «За межа­ми чор­ної весел­ки» — дуже атмо­сфер­ний хор­рор зі сти­лі­сти­кою 80‑х. А в цьо­му філь­мі можна поба­чи­ти як Ніко­лас Кейдж гасить бен­зо­пи­лою хри­ста­ну­тих релі­гій­них сектан­тів, які викра­ли його дру­жи­ну і все це під диво­ви­жну музи­ку Йоха­на Йохан­со­на.

2. Жахли­вий (2016) та Жахли­вий 2 / Terrifier 2 (2022)

Я про ньо­го вже тут писав, якщо коро­тко — то ця дило­гія про без­смер­тно­го кло­у­на-мані­а­ка, яко­му про­сто подо­ба­є­ться вби­ва­ти людей та ржа­ти з цьо­го. Дуже годний треш-сле­шер, якщо від­ки­ну­ти мораль­ну сто­ро­ну (МИ Ж ТУТ ВСІ ВЖЕ РАСЧЄ­ЛА­ВЄ­ЧІ­ЛІСЬ). Сотні літрів кетчу­пу, відір­ва­ні облич­чя та кін­ців­ки — а в дру­гій части­ні — ще й хро­но­ме­траж біль­ше двух годин (як для філь­мів тако­го жан­ру — то це про­сто чудово).

3. Тиша / Hush (2016)

Якщо коро­тко — то Terrifier в порів­нян­ні з цим філь­мом — це дитя­чі забав­ки. Кіно зня­те за копій­ки і в ньо­му май­же немає слів, але дуже атмо­сфер­не, осо­бли­во, якщо поста­ви­ти себе на місце голов­ної геро­ї­ні. Авто­ри дуже гар­но гра­ють на стра­хах людей про те, що до їх осе­лі в будь-який момент можуть вдер­ти­ся. Весь сюжет філь­му можна умі­сти­ти в одне рече­н­ня — до глу­хо­ні­мої жін­ки в буди­нок проби­ра­є­ться маньяк в масці. Вда­ло вам поспа­ти після цьо­го філь­му, лол.

4. Хижа у лісі / The Cabin in the Woods (2012)

Джосс Від­он (той самий, який зро­бив Сві­тля­ка / Firefly) до того, як про­да­ти­ся мар­ве­лу, зні­мав дуже кла­сні філь­ми. І це один з тих самих філь­мів жахів, де по поча­тку навіть не можна уяви­ти чим він закін­чи­ться і як буде роз­гор­та­ти­ся сюжет. «Хижа в лісі» від­зна­ча­є­ться сво­єю інтри­гу­ю­чою і неспо­ді­ва­ною сюже­тною ліні­єю, яка пере­вер­тає з ніг на голо­ву всю кон­це­пцію жахів у кіно та ста­вить під сум­нів стан­дар­тні клі­ше і теми. 

Щось ще писа­ти про цей фільм — це зна­чить заспой­ле­ри­ти, кра­ще подивіться/​передивіться його самі. 

6. Чер­во­ний штат / Red State (2011)

Кевін Сміт (той самий, який зро­бив Джея та мов­ча­зно­го Боба) до того, як … втра­ти­ти талант (чи що? чого він таке лай­но зараз зні­має?), рані­ше ж нор­маль­ні філь­ми робив. Коро­че це його остан­ній нор­маль­ний фільм. Сце­на­рій до цьо­го філь­му він писав у коор­ди­на­ції зі сво­їм дру­гом, яко­му від­прав­ляв части­ни напи­са­но­го текс­ту і якщо той вга­ду­вав про що буде йти далі, то Кевін Сміт пере­пи­су­вав насту­пні сце­ни. Саме через це кіно вийшло таким непередбачуваним. 

Але так, це також про релі­гій­них фана­ти­ків, які спі­йма­ли під­лі­тків, котрі хоті­ли лег­ко­го сексу та без­ко­штов­но­го алкоголю.

7. Демон все­ре­ди­ні / The Autopsy of Jane Doe (2016)

Як на мене — це іде­аль­ний камер­ний фільм. Тро­хи місти­ки, тро­хи пара­нор­маль­щи­ни, дуже бага­то неспо­ді­ва­них сюже­тних пово­ро­тів. Май­же весь фільм ми може­мо бачи­ти аж трьох акто­рів, одна з яких постій­но тіль­ки те робить — що лежить гола на сто­лі поки два пато­ло­го­ана­то­ма, батько й син, нама­га­ю­ться з’я­су­ва­ти що ста­лось з жін­кою, яку їм при­ве­зли на роз­тин… Але там все не так просто.

8. Відьма / The VVitch: A New-England Folktale (2015)

Пер­ше про що хоче­тся ска­за­ти в цьо­му філь­мі — це атмо­сфе­ра. Таке від­чу­т­тя, що він був зня­тий десь в 17-сто­літ­ті. Голов­ні герої навіть гово­рять з таким ста­рим акцен­том. Окрім аутен­ти­чно­сті сере­дньо­віч­чя, фільм також від­зна­чив­ся тим, що вико­ри­сто­вує страх і напру­гу, ство­рю­ю­чи жах не через кро­во­жер­ли­вих мон­стрів та бу-ефе­кти, а через пси­хо­ло­гі­чно гні­тю­чий вплив на глядача.

9. Суспі­рія / Suspiria (2018)

Це дій­сно стра­шний фільм, який роз­по­від­ає про шабаш відьом під при­кри­т­тям шко­ли тан­ців в сти­лі­сти­ці Гер­ма­нії 70‑х років. В деяких момен­тах ви може­те від­чу­ти справ­жню від­ра­зу, але і подих від есте­ти­чної кра­си теж може пере­хо­пи­ти. Якщо в ори­гі­наль­но­му філь­мі 1977 року про цю «шко­лу танців«де тан­ців, як таких не було, то тут вони є і зня­ті дуже гар­но. Дако­та Джон­сон з 50 від­тін­ків сіро­го пере­мкну­лась на фемі­ні­сти­чну тему і це їй пішло на користь. І якщо ви вже бачи­ли цей фільм, то поясніть, будь-ласка, що за йоба­ний ад там був в кінці?

***
Сюди можна було б від­не­сти ще деякі філь­ми Лар­са Фон Трі­е­ра, але пішов він нахуй.