А коли ви зрозуміли, що хліб краще зберігати у холодильнику?

Поясню.

В дитин­стві, в моїй сім’ї хліб зав­жди збе­рі­га­ли у так зва­них ​“хлі­бни­цях”. Вони постій­но сто­я­ли десь на сто­лі, пізні­ше пере­мі­сти­лась у шафку, коли в моду уві­йшли ​“євро кухні”. 

Він збе­рі­гав­ся там 1 — 2 дні. Сім’я вели­ка була і про­сто швид­ко з’ї­да­ли. Коли виріс і почав мешка­ти один, зви­чка так збе­рі­га­ти лиши­лась. Та оскіль­ки бухан­ки поча­ло виста­ча­ти днів на 5 — 6 (в одне рило) то він постій­но чи почи­нав цві­сти, чи виси­хав на кіс­тку. І пів бухан­ки на викид. А як не купив сві­жу то дово­ди­лось роз­мо­чу­вать на паро­вій бані чи жер­ти суха­рем, бо йти до мага­зу впа­дло ж. 

І що хара­ктер­но. Ця дитя­ча про­шив­ка настіль­ки силь­но закрі­пи­лась у моз­ку, що навіть дум­ки такої не було щось змі­ни­ти. Типу, ну я ж навче­ний як воно пра­цює. Зна­чить все норм. Такої зада­чі мозок навіть не ставив. 

І ось одно­го дня, у свої 35 років, я, за яко­їсь незро­зумі­лої при­чи­ни, поклав його в холодильник. 

Моє жит­тя змі­ни­лось раз і назавжди. 

А тепер уявіть, скіль­ки в нашій голо­ві ще мен­таль­них бло­ків які наш мозок про­сто про­пу­скає як нор­му. І добре як це чер­ствий хліб. А може бути щось небез­пе­чне чи дестру­ктив­не. Напри­клад ​“як не Путін то хто?”.