Альбому Toxicity гурту System of a Down виповнився 21 рік

ujournal.com.ua/pictrs/image/ee7d4f06-4105-4c4f-b20b-fc0a531e22e6.png веб-ресурс

Loudwire під­го­ту­ва­ли текст до цієї річни­ці, пере­клад яко­го може­те про­чи­та­ти нижче.

4 вере­сня 2001 року, гурт випу­стив свій дру­гий аль­бом Toxicity, було див­но чути, наскіль­ки System of a Down ево­лю­ціо­ну­вав. Гру­па, як і рані­ше, вико­ну­ва­ла полі­ти­чні пісні, роз­мір­ко­ву­ю­чи про в’я­зни­ці, вули­чні про­те­сти, забру­дне­н­ня нав­ко­ли­шньо­го сере­до­ви­ща, нар­ко­ти­ки й капі­та­лізм про­тя­гом усьо­го аль­бо­му, але вони роби­ли це в більш сюр­ре­а­лі­сти­чній, аван­тюр­ній та музи­чно завер­ше­ній мане­рі, не жер­тву­ю­чи ні тяж­кі­стю, ні інтен­сив­ні­стю, зав­дя­ки яким вони і під­пи­са­ли дого­вір на запис.

Почи­на­ю­чи робо­ту, я знав, що Серж хоче біль­ше спів­а­ти, тож, я думаю, це було сво­го роду про­гре­сі­єю та ево­лю­ці­єю гру­пи, я хотів зро­би­ти все це, але при цьо­му не втра­ти­ти тяж­кість гру­пи та, напев­но, жорс­ткий, пан­ків­ський, мета­ле­вий аспект. Іно­ді це можна втра­ти­ти, коли ста­єш над­то екле­кти­чним. Отже, ми про­сто нама­га­ли­ся зба­лан­су­ва­ти цю тон­ку грань і не втра­ти­ти фана­тів. Дарон Мала­кян, гіта­рист SOAD.

ujournal.com.ua/pictrs/image/e2875c52-e458-4cb5-83d0-1f310989b5c8.png веб-ресурс

Тан­кян не тіль­ки хотів біль­ше спів­а­ти на Toxicity, він пра­гнув вне­сти іншу атмо­сфе­ру на різних тре­ках. Пісня «Prison Song» зву­чить злі­сно і тро­хи боже­віль­но, «Deer Dance» киває на Френ­ка Зап­пу, якщо не на Леса Клей­пу­ла, і чер­гує гучний вокал з чисти­ми, вра­зли­ви­ми пар­ті­я­ми, в той час, як гру­па кида­є­ться між зру­чни­ми для мошпі­ту заде­ри­ку­ва­ти­ми рифа­ми та гре­цьки­ми мелодіями.

А пісня «Chop Suey!», яка поча­ла­ся із дзвін­ко­го паса­жу аку­сти­чної гіта­ри й пле­мін­них бара­ба­нів, перш ніж уві­рва­ти­ся в стрім­кий бек­біт, що має май­же без­глу­здий текст, куль­мі­на­ці­єю яко­го є м’я­кий спів Тан­кя­на про «само­впев­не­не само­губ­ство, коли анге­ли заслу­го­ву­ють на смерть».

Я постій­но нама­га­ю­ся зна­йти спосо­би нано­во від­кри­ти себе як письмен­ни­ка, я зав­жди хочу прив­не­сти нові ідеї та нові речі, тому що в цьо­му і поля­гає мисте­цтво. Якщо я кри­чу, то у мене в голо­ві є при­чи­на для того, що я роблю, і якщо я гово­рю як боже­віль­ний, то в цьо­му теж є сенс. Те саме від­бу­ва­є­ться, коли я спів­аю без жодної агре­сії. Серж Тан­кян, вока­ліст SOAD.

Мала­кі­ан почав писа­ти пісні для Toxicity у фур­го­ні гур­ту, коли System були в турі для запи­су сво­го пер­шо­го аль­бо­му. Одні­єю з пер­ших пісень була «Chop Suey!», яку він напи­сав у ліж­ку на задньо­му сидін­ні автів­ки. У бере­зні 2001 року System of a Down при­йшли в Cello Studio до Ріка Рубі­на, щоб запи­са­ти пісні. Про­тя­гом насту­пних чоти­рьох міся­ців гру­па екс­пе­ри­мен­ту­ва­ла з різни­ми стилями.

Я хотів дода­ти у пісні біль­ше гар­мо­нії для себе, а для цьо­го потрі­бно було зі сма­ком впи­са­ти кіль­ка м’я­кших гітар між справ­ді важ­ки­ми пар­ті­я­ми. В «Needles» у мене була своя соль­на вокаль­на пар­тія, я ври­вав­ся в неї посту­по­во, тому що не хотів про­сто вистрі­ли­ти фана­там в облич­чя. Але пісні при­ро­дно муту­ва­ли таким чином. Мала­кян, гітарист.

ujournal.com.ua/pictrs/image/5443cae5-7b7c-475f-ad5d-b403dcf2d5b1.png веб-ресурс

Як би не були музи­чно різно­ма­ні­тні Chop Suey!, Forest і навіть Psycho (з її тира­дою Psycho-groupie-cocaine-crazy), комер­цій­ною родзин­кою Toxicity є Aerials, мело­дій­ний, без­до­ган­но зро­бле­ний номер про почу­т­тя втра­че­но­сті серед натов­пу у​мате­рі­а­лі­сти­чно­му суспільстві.

Ми не зна­ли, що вона ста­не вели­ким хітом, чесно, ми вза­га­лі не дума­ли про це. Це була про­сто інша пісня. Вона нам спо­до­ба­ла­ся, але нам подо­ба­є­ться вся наша музи­ка. Все, що нам не подо­ба­є­ться, ми вики­да­є­мо. Серж Тан­кян, вока­ліст SOAD.

System of a Down дося­гли успі­ху, але не без конфліктів.

Бува­ли момен­ти, коли ми, чорт заби­рай, зри­ва­ли­ся. Джон (бара­бан­ник) і я були в пов­ній дупі. У мене була роз­сі­че­на вся губа, я взяв мікро­фон­ну стій­ку і вда­рив його по голо­ві, і його голо­ва була вся роз­би­та. Шаво (басист) і Серж диви­ли­ся на нас і каза­ли: «Оу, чувак, нам кінець». Але від­ра­зу після бій­ки ми від­ве­зли один одно­го в лікар­ню і накла­ли шви пря­мо один нав­про­ти одно­го. Ми оби­два сиді­ли там і смі­я­ли­ся, кажу­чи: «Це один із най­кру­ті­ших момен­тів в істо­рії нашої гру­пи «. Мала­кян, гіта­рист SOAD.

Жор­сто­кість зда­ва­ла­ся зара­зли­вою. На висту­пі на честь випу­ску пла­тів­ки у Tower Records у рідно­му місті гур­ту, Лос-Андже­ле­сі, тися­чі фана­тів пере­пов­ни­ли без­пла­тний захід, і полі­ція ска­су­ва­ла шоу. Але вони не пові­до­ми­ли про це гля­да­чів, і натовп про­дов­жу­вав чека­ти, поки полі­ція, наре­шті, не зня­ла бане­ри гру­пи та не ска­за­ла всім роз­хо­ди­ти­ся додо­му. У від­по­відь натовп вла­шту­вав заво­ру­ше­н­ня та роз­гро­мив вікна мага­зи­нів та авто­мо­бі­лів у райо­ні семи квар­та­лів нав­ко­ло мага­зи­ну. Шістьох фана­тів було заа­ре­што­ва­но, а кіль­ком полі­цей­ським і людям з натов­пу було нада­но меди­чну допомогу.

Те, що ста­ло­ся, було жахли­во. Полі­ція стрі­ля­ла гумо­ви­ми куля­ми по наших фана­тах. Ми при­йшли гра­ти, а нам ска­за­ли, що ми не може­мо висту­па­ти, бо там недо­ста­тньо охо­ро­ни. Вони очі­ку­ва­ли, що там буде три тися­чі людей, а при­йшло близь­ко 10 000. Ми ска­за­ли: «Ну, ми може­мо хоча б звер­ну­ти­ся до наших фана­тів і пові­до­ми­ти їх, що від­бу­ва­є­ться?», тому що деякі з цих хло­пців спа­ли на бру­дній під­ло­зі всю ніч, щоб поба­чи­ти шоу. Вони ска­за­ли: «Ні, ви не може­те піді­йти до сце­ни». Тож фана­ти поду­ма­ли, що ми про­сто не при­йшли, і через обра­зу на нас роз­гро­ми­ли наше обла­дна­н­ня, а потім роз­гро­ми­ли все інше. Нас від­ве­зли до сусі­дньо­го готе­лю. Ми вклю­чи­ли теле­ві­зор: «У Гол­лі­ву­ді заво­ру­ше­н­ня». І там були фото­гра­фії Сер­жа та мого облич­чя. Теле­ві­зій­ни­ки ска­за­ли: «Вони при­йшли поди­ви­ти­ся на цих хло­пців». Що мені не подо­ба­ло­ся так це те, що від­бу­ва­ло­ся на вули­цях, але я також дивив­ся на це і думав: «Зна­є­те, це дій­сно додасть нам впі­зна­ва­но­сті». Дарон Мала­кян, гіта­рист SOAD.

ujournal.com.ua/pictrs/image/d24e8bd1-5d9c-4939-82f3-3979fa442cd3.png веб-ресурс

Toxicity дебю­ту­вав на пер­шо­му місці в чар­ті Billboard і був про­да­ний тира­жем 220 000 копій пер­шо­го тижня після вихо­ду. На сьо­го­дні­шній день аль­бом став три­чі пла­ти­но­вим у США та розі­йшов­ся тира­жем понад 12 міль­йо­нів копій по всьо­му сві­ту. Він зали­ша­є­ться най­по­пу­ляр­ні­шим аль­бо­мом System of a Down і одним із най­не­зви­чай­ні­ших і ори­гі­наль­них муль­ти­пла­ти­но­вих мета­ле­вих релі­зів усіх часів.