Боротьба стає перемогою. А Україна стає єдиною!

«Зло зав­жди почи­нає одна­ко­во. Загар­бни­ки нази­ва­ють себе визво­ли­те­ля­ми. Втор­гне­н­ня сво­єї армії – само­за­хи­стом. Як і 80 років тому, укра­їн­ський народ стає на обо­ро­ну рідної зем­лі. І воро­жий план бліц­кри­гу стає провалом. 

Зло зав­жди діє одна­ко­во. Вби­ває цивіль­не насе­ле­н­ня, запев­ня­ю­чи, що б’є лише по вій­сько­вих об’єктах. Вла­што­вує бло­ка­ди й філь­тра­цій­ні табо­ри. І Сирець стає Оле­нів­кою. Зни­щує міста й села. І Корю­ків­ка стає Бучею. Але рано чи пізно про воєн­ні зло­чи­ни стає відо­мо. Реа­кція сві­ту стає болю­чою. Полі­ти­ка уми­ро­тво­ре­н­ня стає жорс­ткою протидією. 

Зло зав­жди закін­чує одна­ко­во. Оку­пант стає капі­ту­лян­том. Загар­бник – уті­ка­чем. Вій­сько­ві зло­чин­ці ста­ють під­су­дни­ми, агре­сія – виро­ком. Руй­ну­ва­н­ня ста­ють репа­ра­ці­я­ми. Воро­жа техні­ка стає музей­ни­ми екс­по­на­та­ми. Подви­ги діду­сів ста­ють пере­мо­га­ми ону­ків. Визво­ле­н­ня Укра­ї­ни від наци­стів у 247‑й день нашої бороть­би стає сим­во­лом: резуль­та­том нашої бороть­би нео­дмін­но стає визво­ле­н­ня нашої України! 

Так чи іна­кше, але наша зем­ля зав­жди стає віль­ною. Спро­тив стає гор­ді­стю. Бороть­ба стає пере­мо­гою. А Укра­ї­на стає єдиною!»