"Це було все одно, що переспати з колишньою дружиною": як Pink Floyd возз'єдналися для Live 8

Кла­си­чний склад Pink Floyd воз­з’­єд­нав­ся лише один раз, щоб зігра­ти істо­ри­чний бла­го­дій­ний кон­церт Live 8 у 2005 році. Тіль­ки не про­сіть їх зро­би­ти це знову

2 липня 2005 року Роджер Вотерс, Девід Гіл­мор, Нік Мей­сон та Рік Райт впер­ше за більш ніж 24 роки висту­пи­ли разом як Pink Floyd на кон­цер­ті Live 8/​Make Poverty History у лон­дон­сько­му Гайд-пар­ку. Орга­ні­зо­ва­ний Бобом Гел­до­фом, за яким спо­сте­рі­га­ли близь­ко трьох мільяр­дів людей по всьо­му сві­ту, лон­дон­ський кон­церт був лише одним із серії кон­цер­тів, що від­бу­ли­ся по всьо­му сві­ту у Філа­дель­фії, Пари­жі, Бер­лі­ні, Римі та інших містах.

Однак, коли Гел­доф почав пла­ну­ва­ти Live 8, він навіть не уяв­ляв, що в ньо­му візьмуть участь Pink Floyd. Коли він вре­шті-решт звер­нув­ся до них, голов­ним зав­да­н­ням було пере­ко­на­ти кла­си­чний склад 70‑х від­кла­сти в сто­ро­ну свої запе­клі супе­ре­чки та воз­з’­єд­на­ти­ся, як вияви­ло­ся, востан­нє в історії.

Бер­нард Доер­ті (публі­цист Live 8): Я займав­ся піа­ром для Live Aid у 1985 році, тому у мене були хоро­ші дав­ні сто­сун­ки з Бобом Гел­до­фом. На поча­тку 2005 року у мене були зустрі­чі, на яких я дізнав­ся, що Боб пла­нує кон­церт, який був біль­ше схо­жий на агі­та­цій­ний, і він попро­сив мене зайня­ти­ся всім піа­ром для нього.

Я пам’я­таю, як Боб казав, що хоче вико­ри­ста­ти рядок «Це було двад­цять років тому сьо­го­дні» з пісні Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band, і він домо­вив­ся з Полом Мак­кар­тні та U2, щоб вони від­кри­ли захід цією піснею. Pink Floyd на той момент не були залу­че­ні. На поча­тку трав­ня Гел­доф зате­ле­фо­ну­вав Деві­ду Гіл­мо­ру і запро­по­ну­вав йому зно­ву зібра­ти Pink Floyd для Live8.

Девід Гіл­мор: Гел­доф подзво­нив і запи­тав, чи буду я роби­ти Live 8 з Pink Floyd. Він не зга­ду­вав Родже­ра, він про­сто запи­тав: «Ти збе­реш Pink Floyd зно­ву разом, щоб віді­гра­ти дов­ба­ний Live 8?». Я від­по­вів: «Ні. Я в про­це­сі робо­ти над сво­їм соль­ним аль­бо­мом». Він ска­зав: «Я при­їду і поба­чу тебе», і застри­бнув у поїзд. Я поду­мав: «Ні, ні, ні». Коли я подзво­нив йому на мобіль­ний, він був у Схі­дно­му Крой­до­ні. Я ска­зав: «Бобе, немає сен­су, виходь з поїзда». Він від­по­вів: «Я все одно зійду».

Боб Гел­доф: Я поїхав на його фер­му, спро­бу­вав пере­ко­на­ти Девіда.

Девід Гіл­мор: Він при­їхав і деталь­но пояснив мені все, що ста­ло­ся, що зму­си­ло мене від­чу­ти себе тро­хи вину­ва­тим, але я три­мав­ся за свій его­їзм. Я ска­зав: «У тебе доста­тньо чудо­вих людей, ми тобі не потрі­бні». Але він хотів нас.

Боб Гел­доф: Я бачив, що він від­чу­вав себе жахли­во через те, що ска­зав «ні». Але він зби­рав­ся ска­за­ти «ні». І він ска­зав: «Я не знаю, чувак, я…» Я ска­зав: «Не кажи «ні»… Від­ве­зи мене на стан­цію, а сам поду­май про це». Він ска­зав: «Але ти ж зна­єш, що я ска­жу «ні». І я ска­зав: «Пообі­цяй мені, що ти поду­ма­єш про це».

Потім Гел­доф зате­ле­фо­ну­вав Ніку Мей­со­ну, який подзво­нив Родже­ру Уотерсу.

Нік Мей­сон: Він [Гел­доф] шукав щось незви­чне, щоб зно­ву зібра­ти саме цей склад саме цьо­го гур­ту. Я думаю, це була чудо­ва ідея. Він почав з Деві­да і посту­по­во про­су­вав­ся по колу. Думаю, він був, мабуть, зди­во­ва­ний так само як і ми.

Ендрю Цвек (букінг-агент Родже­ра Вотер­са): Боб Гел­доф і Роджер були зна­йо­мі бага­то років. Гел­доф зні­мав­ся у філь­мі Пінк Флойд: Сті­на, а Роджер готу­вав­ся до «Live 8». Він хотів це зробити.

Роджер Вотерс: Я був тим, хто від­ра­зу пообі­цяв зігра­ти на Live 8. Дейв спо­ча­тку від­мо­вив Бобу Гелдофу.

Боб Гел­доф: Потім Вотерс подзво­нив мені та хотів дізна­ти­ся, що з тією роз­мо­вою з Гіл­мо­ром. Я роз­по­вів йому, і він запи­тав: «Можна мені номер Деві­да?». Я ска­зав: «Добре». Чому б тобі його не отри­ма­ти?… Тримай».

Девід Гіл­мор: Він [Гел­доф] зумів домо­ви­ти­ся з Ніком, щоб той покли­кав Родже­ра, і той попро­сив Родже­ра зате­ле­фо­ну­ва­ти мені. Мій мобіль­ний задзво­нив, і він ска­зав: «При­віт, це Роджер, як щодо цьо­го?» Це було… несподівано.

Після того, як Вотерс пере­ко­нав Гіл­мо­ра взя­ти участь у кон­цер­ті, він звер­нув­ся до Ріка Рай­та. Потім, на весіл­лі гіта­ри­ста Тіма Рен­ві­ка, який гастро­лю­вав з «Флойд» у трав­ні, Гіл­мор ска­зав йому, щоб той поста­вив у сво­є­му щоден­ни­ку дату кон­цер­ту «Live 8», але запе­ре­чив, що гурт буде гра­ти на ньому.

Тім Рен­вік: Тоді Девід ска­зав: «О, Live 8 буде 6 черв­ня, запи­ши це у свій щоден­ник». Я запи­тав: «Ви це зро­би­те?». Він від­по­вів: «Ні, ми точно не буде­мо цьо­го роби­ти, про­сто щоб дати тобі зна­ти, якщо ти хочеш зали­ши­ти цю дату вільною…»

Через два тижні Гіл­мор подзво­нив Рен­ві­ку і під­твер­див, що Pink Floyd будуть гра­ти на Live 8 і чи може він при­єд­на­ти­ся до них як дру­гий гітарист.

Тім Рен­вік: Дейв роз­смі­яв­ся. Він ска­зав: «Ми роби­мо це зараз, і ми роби­мо це з Родже­ром». Я був абсо­лю­тно при­го­лом­ше­ний, оскіль­ки ніко­ли не міг собі цьо­го уяви­ти. Але я зав­жди вва­жав, що це непра­виль­но, що Роджер пішов і вони біль­ше ніко­ли не гра­ли разом. Девід ска­зав: «Це буде смі­шно…». Але, зви­чай­но, річ у тому, що це було зов­сім не смішно.

Пере­бу­ва­ю­чи на фести­ва­лі Download 10 черв­ня, агент Ендрю Цвек і публі­цист Бер­нард Доер­ті дізна­ли­ся, що Pink Floyd зігра­ють на Live 8.

Ендрю Цвек: Я був на фести­ва­лі Download у п’я­тни­цю вдень, у мене задзво­нив мобіль­ний, і Марк Фен­вік [мене­джер Вотер­са] ска­зав: «Все гото­во, воз­з’­єд­на­н­ня від­бу­ва­є­ться. Пер­шим ділом у поне­ді­лок ми все орга­ні­зу­є­мо, зна­йде­мо гру­пу, репе­ти­цій­ну кім­на­ту, збе­ре­мо все разом, і в поне­ді­лок все розпочнеться…»

Бер­нард Догер­ті: Боб подзво­нив мені на мобіль­ний і ска­зав, що отри­мав Pink Floyd, коли я їхав по авто­стра­ді на фести­валь Download. Як тіль­ки я при­їхав туди, я зібрав усіх жур­на­лі­стів у меді­а­центр і ого­ло­сив, що Pink Floyd зігра­ють для Live 8. Вони всі побі­гли до сво­їх ком­п’ю­те­рів і поча­ли сту­ка­ти. Через пару хви­лин це було в пря­мо­му ефі­рі на Radio One. Потім Боб зно­ву подзво­нив і ска­зав: «Ти ще не ска­зав пре­сі, чи не так?». Він пообі­цяв Деві­ду Гіл­мо­ру, що зро­бить ого­ло­ше­н­ня виклю­чно на сво­є­му сайті.

До цьо­го часу такі арти­сти, як Мадон­на і U2, були людьми, яких можна було очі­ку­ва­ти на захо­дах Боба Гел­до­фа тако­го типу. Але неспо­ді­ва­но, через те, що в про­гра­мі були Pink Floyd, з’я­ви­ло­ся ще 100 пред­став­ни­ків ЗМІ, які хоті­ли отри­ма­ти квитки.

Офі­цій­не ого­ло­ше­н­ня про воз­з’­єд­на­н­ня Pink Floyd з’я­ви­ло­ся на сай­ті Деві­да Гіл­мо­ра 12 червня.

Девід Гіл­мор: Я хочу зро­би­ти все, що в моїх силах, щоб пере­ко­на­ти ліде­рів «Вели­кої вісім­ки» взя­ти на себе вели­че­зні зобо­в’я­за­н­ня по бороть­бі з бідні­стю і збіль­шен­ню допо­мо­ги кра­ї­нам тре­тьо­го сві­ту. Це боже­ві­л­ля, що Аме­ри­ка від­дає такий мізер­ний від­со­ток сво­го ВНП кра­ї­нам, що голо­ду­ють. Будь-які свар­ки, які були у Родже­ра і гру­пи в мину­ло­му, настіль­ки дрі­б’яз­ко­ві в цьо­му кон­текс­ті, і якщо повер­не­н­ня ста­ро­го скла­ду гур­ту для цьо­го кон­цер­ту допо­мо­же при­вер­ну­ти ува­гу, то це буде того варте.

Одра­зу після ого­ло­ше­н­ня про це у лон­дон­сько­му готе­лі Connaught роз­по­ча­ли­ся зустрі­чі з планування.

Девід Гіл­мор: Роджер хотів вико­на­ти Another Brick Tn The Wall, але я не думав, що це буде доре­чно. Це була річ для Афри­ки, і я не думав, що малень­кі діти в Афри­ці повин­ні спів­а­ти: «Нам не потрі­бна осві­та». Про це не було жодних супе­ре­чок. Я був абсо­лю­тно правий.

15 черв­ня ста­ло відо­мо, що Сід Бар­ретт не заці­кав­ле­ний в уча­сті у воз­з’­єд­нан­ні Floyd’s Live 8.

Роз­ма­рі Брін (сестра Сіда Бар­рет­та): Я бачи­ла його сьо­го­дні вран­ці та пові­до­ми­ла йому цю нови­ну, але він ніяк не від­ре­а­гу­вав. Це інше жит­тя для ньо­го, інший світ в іншо­му часі. Він біль­ше не Сід, він Роджер [його ім’я при наро­джен­ні]. З ним немає ніяко­го кон­та­кту, і він не хоче, щоб вони з ним зв’язувалися.

Роджер Вотерс: Він пови­нен вести спо­кій­не, позбав­ле­не стре­су жит­тя. Кожно­го разу, коли хтось вимов­ляє сло­ва Pink Floyd, він стає неспо­кій­ним — він і досі так робить. Ми гра­ли­ся з іде­єю запро­си­ти його на Live 8, але це не зда­ло­ся можливим.

Три дні репе­ти­цій роз­по­ча­ли­ся 28 черв­ня на сту­дії Black Island у захі­дно­му Лондоні.

Джил Фур­ма­нов­ські (фото­гра­фка): Я була там, коли вони репе­ти­ру­ва­ли, і це був пер­ший раз, коли Девід і Роджер спіл­ку­ва­ли­ся і гра­ли разом після вели­ко­го роз­ри­ву. Так, коли вони пішли на репе­ти­цію «Live 8», раптом вели­ка сила музи­ки взя­ла гору і воро­жне­ча, зда­ва­ло­ся, зни­кла, при­найм­ні, на той пері­од часу. Це було приголомшливо.

Роджер Вотерс: Це було так весе­ло. Ми при­йшли та про­ве­ли кіль­ка репе­ти­цій, і в той момент, коли ми поча­ли пер­шу репе­ти­цію, це було схо­же на те, що ми взу­ли ста­рий черевик.

Тім Рен­вік: Роджер щодня запі­зню­вав­ся щонай­мен­ше на годи­ну. Він при­хо­див з таким настро­єм: «Гаразд, я вже тут, може­мо почи­на­ти», як він робив бага­то років тому. І він робив дикі про­по­зи­ції щодо пере­ста­нов­ки речей, тому що зі сво­єю гру­пою він робив речі в різних тем­пах і так далі, і тональ­но­стях. Деві­де, бла­го­сло­ви його Господь, був дуже посту­пли­вим, але в кін­ці дня йому дове­ло­ся роз­вер­ну­ти­ся і ска­за­ти: «Послу­хай­те, ми роби­мо чоти­ри номе­ри, і в кін­ці дня люди очі­ку­ють почу­ти хіти саме так, як вони зву­ча­ли в ста­рі часи».

У залі не було жодної люди­ни, яку б Роджер не засму­тив в якийсь момент сво­єї кар’є­ри. Тож нав­ко­ло сто­я­ло бага­то людей, які вигля­да­ли дуже стри­ма­но, вони були неймо­вір­но про­фе­сій­ни­ми, злег­ка опу­стив­ши голо­ви, і роби­ли те, що їм гово­ри­ли. Це мало б бути смі­шним, але в кін­це­во­му під­сум­ку цьо­го не ста­ло­ся, тому що Роджер все ще був так заци­кле­ний на тому, щоб зро­би­ти все по-своєму.

Девід Гіл­мор: Репе­ти­ції пере­ко­на­ли мене в тому, що це не те, чим я хотів би бага­то займатися.

Оста­н­ня гене­раль­на репе­ти­ція від­бу­ла­ся 1 липня у Гайд-парку.

Ендрю Цвек: У п’я­тни­цю вве­че­рі ми про­дов­жу­ва­ли отри­му­ва­ти пові­дом­ле­н­ня, що репе­ти­ція Мадон­ни три­ває все дов­ше і дов­ше, а Гайд-парк закри­ва­є­ться об 23.00. Зре­штою, у нас зали­ши­ло­ся лише пів­го­ди­ни, вони вибі­гли на сце­ну Live 8 і загра­ли пісні.

Там було близь­ко 25 робі­тни­ків у захи­сних кур­тках, які вста­нов­лю­ва­ли бар’єр перед вхо­дом, і всі вони про­сто зупи­ни­ли­ся і диви­ли­ся, а напри­кін­ці поча­ли бур­хли­во апло­ду­ва­ти. Саме тоді ми всі зро­зумі­ли, що перед нами пере­мо­жець. Від­чу­т­тя в п’я­тни­цю вве­че­рі було дуже осо­бли­вим. Вони всі це від­чу­ли. Коли вони вихо­ди­ли на сце­ну, вони всі ніби ходи­ли по повітрю.

Після цьо­го всі четве­ро з «Pink Floyd» та їхні дру­жи­ни пішли разом на вечерю.

Live 8 від­був­ся в Гайд-пар­ку в Лон­до­ні 2 липня, його від­кри­ли Пол Мак­кар­тні та U2, які вико­на­ли пісню Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band, після чого висту­пи­ли, серед інших, Coldplay, Dido, Keane, Елтон Джон, Енні Лен­нокс, Мадон­на, Роб­бі Вільямс, U2, REM і Snow Patrol, перш ніж Pink Floyd вийшли на сце­ну як перед­остан­ній номер вечора.

Тім Рен­вік: Ми повин­ні були гра­ти о 19:30, 20:00, і вся ця мету­шня була жахли­вою. За лаштун­ка­ми всі ці люди, яких ти не бачив цілу вічність, ти не їси та не п’єш, а потім чуєш, що виступ пере­не­се­но ще на годину.

Джон Карін (дода­тко­вий кла­ві­шник Pink Floyd): За лаштун­ка­ми було вели­ке зір­ко­ве свя­то без жодної згад­ки про Афри­ку чи бідність. Бага­то людей вка­зу­ва­ли й диви­ли­ся на Бре­да Піт­та і т.ін… Я спо­ді­ва­ю­ся, що десь це при­не­сло користь.

Ендрю Цвек: Це був дуже дов­гий день. За лаштун­ка­ми був справ­жній зоо­парк, бага­то відо­мих облич і фото­гра­фів, Пол Мак­кар­тні мар­шу­вав зі зні­маль­ною гру­пою, але пану­вав чудо­вий дух і атмо­сфе­ра, яку зав­жди ство­рює Гелдоф.

Бер­нард Доер­ті: Попри те, що це був бла­го­дій­ний захід Make Poverty History, бага­то арти­стів вису­ва­ли вимо­ги щодо пра­ва вла­сно­сті на відео­ма­те­рі­а­ли та фото­гра­фії, і всі ці нісе­ні­тни­ці, які ви отри­му­є­те з вели­ки­ми арти­ста­ми. Pink Floyd, з іншо­го боку, не вису­вав абсо­лю­тно ніяких вимог. Вони з’я­ви­ли­ся, під­клю­чи­ли­ся, віді­гра­ли свій сет і пішли.

Ендрю Цвек: У гру­пі не було види­мої напру­же­но­сті, всі були нала­што­ва­ні на виступ у дусі події.

Роджер Вотерс (зі сце­ни): Насправ­ді це досить емо­цій­но, сто­я­ти тут з цими трьо­ма хло­пця­ми після стіль­кох років, сто­я­ти, щоб нас раху­ва­ли з усі­ма вами. У будь-яко­му випад­ку, ми роби­мо це для всіх, кого тут немає, і осо­бли­во, зви­чай­но, для Сіда.

Бер­нард Доер­ті: На жаль, я пропу­стив біль­шу части­ну висту­пу «Флой­дів», тому що я домо­вив­ся з фото­гра­фом, щоб він під­няв­ся на вер­то­льо­ті та зро­бив зні­мок з пові­тря, який Боб хотів роз­мі­сти­ти на обкла­дин­ці всіх газет. Але коли фото­граф при­був на вер­то­лі­тний май­дан­чик, його не пусти­ли, тому що у них вже був пов­ний ком­плект журналістів.

Мені дове­ло­ся при­гро­зи­ти від­по­від­аль­но­му, що я з’єд­наю його з Гел­до­фом теле­фо­ном. Я піді­йшов до Боба, з яким були його донь­ки, і вже зби­рав­ся пере­да­ти йому теле­фон, коли хло­пець з вер­то­льо­та посту­пив­ся. Тоді я встиг заско­чи­ти на виступ Флой­дів, які вико­ну­ва­ли «Comfortably Numb». Вони були непе­ре­вер­ше­ні. Це не було схо­же на один з тих супер­гур­то­вих дже­мів, де всі гра­ють на авто­пі­ло­ті. Мене міцно обійня­ли Роджер Вотерс і Девід Гілмор.

Девід Гіл­мор: Ми діста­ли­ся туди та зро­би­ли це… досить добре, я думаю. Було дуже при­єм­но від­чу­ти, що я від­чу­вав у той момент, коли там був Роджер. Нена­висть і гір­ко­та — це дуже нега­тив­ні речі, і було дуже добре, що ми поста­ви­ли все це в пер­спе­кти­ву і гар­но завершили.

Рік Райт: Через усі супе­ре­чки та про­бле­ми, які були у Родже­ра зі мною і з Деві­дом, було чудо­во, що ми змо­гли зібра­ти­ся і зро­би­ти це разом. Але ми дечо­го навчи­ли­ся. Нам чоти­рьом було б дуже важ­ко поїха­ти у сві­то­ве тур­не, про­сто тому, що наші музи­чні погля­ди дуже відрізняються.

4 липня ком­па­нія HMV пові­до­ми­ла, що про­да­жі аль­бо­мів Pink Floyd збіль­ши­ли­ся в 13 разів з момен­ту вихо­ду Live 8. Гіл­мор заявив, що пожер­твує всі роял­ті від зро­ста­н­ня про­да­жів аль­бо­мів «Флойд» на бла­го­дій­ність, і закли­кав інших арти­стів, які уві­йшли до спи­ску Live 8, зро­би­ти те ж саме.

Девід Гіл­мор: Це поту­жна річ, цей ста­рий бізнес Pink Floyd. Поди­ві­ться на всі істо­рії, які ста­ли­ся після Live 8 — чи збе­ру­ться вони зно­ву разом? Чи будуть вони гастро­лю­ва­ти разом? Це все так загадково.

Роджер Вотерс: Вони запро­по­ну­ва­ли нам 150 міль­йо­нів дола­рів за сві­то­ве тур­не, але я не в настрої.

Live 8 був остан­нім кон­цер­том, коли пов­ний склад Pink Floyd з чоти­рьох музи­кан­тів грав разом. Пер­ший гіта­рист і автор пісень Сід Бар­ретт помер 7 липня 2006 року, а кла­ві­шник Рік Райт — 15 вере­сня 2008 року.

Вотерс і Гіл­мор нена­дов­го воз­з’­єд­на­ли­ся для висту­пу на бла­го­дій­но­му кон­цер­ті у 2010 році, а Гіл­мор і Мей­сон при­єд­на­ли­ся до Вотер­са на його кон­цер­ті «Wall» на лон­дон­ській «О2 Аре­ні» у 2011 році. Однак, зда­є­ться, всі вони єди­ні у сво­є­му пере­ко­нан­ні, що мас­шта­бне повер­не­н­ня Pink Floyd не на часі.

Нік Мей­сон: У нас немає ніяких пла­нів. Я люблю гастро­лю­ва­ти, але Девід не в захва­ті від цього.

Роджер Вотерс: Про воз­з’­єд­на­н­ня не може бути й мови.

Девід Гіл­мор: Live 8 був чудо­вим, але це було завер­ше­н­ням. Це було все одно, що пере­спа­ти з коли­шньою дру­жи­ною. У Pink Floyd немає майбутнього.

Автор: Джон­ні Блек (Classic Rock)

#pinkfloyd, #live8, #гіл­мор