Держава смертежерів [Віталій Портников]

Те, з якою зав­зя­ті­стю Путін усі ці роки нама­гав­ся звіль­ни­ти з аме­ри­кан­ської в’я­зни­ці Вікто­ра Бута, яко­го на Захо­ді нази­ва­ли «тор­гов­цем смер­тю», пока­зує, наскіль­ки у Крем­лі та на Луб’ян­ці заці­кав­ле­ні в людях, що несуть деста­бі­лі­за­цію по всьо­му сві­ту. Адже це дав­ня тра­ди­ція радян­ської, а потім і росій­ської держ­без­пе­ки – сти­ка­ти лоба­ми, про­да­ва­ти зброю про­ти­бор­чим сто­ро­нам, нажи­ва­ти­ся на кон­флі­ктах і заро­бля­ти на них.

В очах захі­дних інте­ле­кту­а­лів та жур­на­лі­стів Віктор Бут зав­жди був загад­ко­вою та май­же роман­ти­чною фігу­рою, не випад­ко­во він став про­то­ти­пом для голов­но­го героя філь­му «Збро­йо­вий барон». Його «подви­ги» зав­жди роз­пи­су­ва­ли з захо­пле­н­ням, що пога­но при­хо­ву­ва­ло­ся. Моло­дий лей­те­нант у зруй­но­ва­ній кра­ї­ні, який зро­зу­мів, як тор­гу­ва­ти радян­ською збро­єю, став сво­єю люди­ною у кожній теро­ри­сти­чній орга­ні­за­ції, у кожній дер­жа­ві, яка потре­бу­ва­ла його поста­ча­н­ня. Але насправ­ді Бут ніко­ли не був ані баро­ном, ані геро­єм – навіть нега­тив­ним. Він був гвин­ти­ком у скла­дній маши­ні росій­ських спец­служб і аку­ра­тно грав свою роль аж до затри­ма­н­ня аме­ри­кан­ськи­ми спец­слу­жба­ми. Але гвин­ти­ком поін­фор­мо­ва­ним, що добре розу­міє хоча би части­ну схе­ми деста­бі­лі­за­ції. Гвин­ти­ком, який не мав вибо­ру – діли­ти­ся інфор­ма­ці­єю з тими, хто його затри­мав в обмін на змен­ше­н­ня тер­мі­ну ув’я­зне­н­ня або ж чека­ти, поки стар­ші това­ри­ші витя­гнуть з в’я­зни­ці. Тому що вхі­дний кви­ток у мафію тако­го рів­ня має на ува­зі, що вида­ча її секре­тів дорів­нює смер­тно­му виро­ку. Вте­чу може ще собі дозво­ли­ти якийсь зви­чай­ний опе­ра­тив­ник, охо­ро­нець чи чинов­ник – хоч і тут ймо­вір­ні «нова­чок», поло­ній чи загад­ко­ва смерть у готе­лі. Але якщо ти реа­лі­зу­єш зброю – по суті, дієш як ава­тар смер­то­но­сної дер­жа­ви, то можеш лише чекати.

При цьо­му і дер­жа­ва смер­те­же­рів не зали­шить тебе у біді. Усі ці роки Путін шукав полі­ти­чної можли­во­сті, яка не зали­шить адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та США жодно­го іншо­го вибо­ру, окрім як звіль­ни­ти Вікто­ра Бута. І в резуль­та­ті досяг сво­го. Це, зви­чай­но, було не так про­сто, як з Оле­ксан­дром Цема­хом, який у жодно­му разі не мав з’я­ви­ти­ся на судо­во­му про­це­сі в Гаа­зі. Але і Цемах – не Бут, й Укра­ї­на – не Спо­лу­че­ні Шта­ти Америки.

Спіль­ним у цих ситу­а­ці­ях є лише одне: солі­дар­ність смер­те­же­рів. Саме ця солі­дар­ність допо­мо­гла Комі­те­ту дер­жав­ної без­пе­ки зіштов­хну­ти з Олім­пу вла­ди пар­тій­них богів, вста­но­ви­ти пов­ний та абсо­лю­тний кон­троль над Росі­єю та пере­тво­ри­ти її з кому­ні­сти­чної деге­не­ра­тив­ної дер­жа­ви на теро­ри­сти­чну мафі­о­зну орга­ні­за­цію. Зда­ва­ло­ся б, що нам до Вікто­ра Бута? Але істо­рія зі звіль­не­н­ням цієї стра­шної люди­ни з аме­ри­кан­ської в’я­зни­ці нао­чно ілю­струє, з яким різно­ви­дом зла ми тепер має­мо спра­ву. Зі злом тер­пля­чим, само­вдо­во­ле­ним, хитрим і під­лим. Чи може таке зло доби­ва­ти­ся сво­го деся­ти­лі­т­тя­ми? Зві­сно, може. Істо­рія з обмі­ном Бута – чудо­ва тому ілю­стра­ція. Зло напа­ло на Укра­ї­ну не тому, що у Путі­на зда­ли нер­ви. Росія готу­ва­ла­ся до цьо­го хижо­го стриб­ка рока­ми. Про­сто Укра­ї­на зраз­ка 2022 року зда­ва­ла­ся росій­ським чекі­стам лег­кою здо­бич­чю – ось вони і від­да­ли наказ сво­їй обслу­зі в пого­нах. Смер­те­же­ри про­ра­ху­ва­ли­ся – але це не озна­чає, що зля­ка­ли­ся чи заспо­ко­ї­ли­ся. Ні, вони живуть в іншо­му сві­ті – у сві­ті, де можна при­ча­ї­ти­ся і готу­ва­ти­ся до ново­го стрибка.

Тому коли я див­лю­ся на Вікто­ра Бута, який повер­та­є­ться зі Спо­лу­че­них Шта­тів, можу тіль­ки вигу­кну­ти: не дові­ряй­те їм. З цими людьми не можна ні про що домо­ви­тись. Люди, для яких увесь світ поді­ле­ний на чекі­стів та аген­тів, вірять не у домов­ле­но­сті, а у слаб­кість і силу. Їм навіть зда­ти­ся не можна: або ти їх пере­мо­жеш, або вони зни­щать тебе. Вони хар­чу­ю­ться смер­тю і не бачать жодних інших ходів на шахів­ни­ці. Пла­стма­со­ве облич­чя Путі­на або хижа фізіо­но­мія Вікто­ра Бута – лише маски цієї без­ли­ко­сті. Вони вже піді­м’я­ли під себе Росію, можли­во, при­ду­ши­ли її так, що їй уже ніко­ли не вибра­ти­ся з їхніх чіпких рук. Їхньою енер­ге­ти­кою, їхні­ми аген­та­ми, їхні­ми іде­я­ми була букваль­но про­со­че­на вели­че­зна части­на Укра­ї­ни, стру­кту­ри вла­ди, бізнес, суспіль­ство та медіа. Нам потрі­бно не про­сто пере­мог­ти кра­ї­ну, яку вони захо­пи­ли та під­ко­ри­ли, – нам важли­во очи­сти­тись від них самих. В іншо­му разі ми так і зали­ши­мо­ся мете­ли­ком, який лег­ко­ва­жно літає в небез­пе­чній близь­ко­сті від смер­то­но­сно­го паву­ти­н­ня, що трем­тить у багря­ній задусі.

#порт­ни­ков