За всієї поваги до пана Романа, але я не розумію чого саме в цьому дописі він хоче від населення. Звичайного цивільного населення яке взагалі надає сенсу цій війні.
Українці не налаштувалися на те, що ця війна надовго і що в короткій перспективі краще не буде.
Що на думку автора допису мільйони українців повинні були зробити?
Так і хочеться запхати таких вумників на посаду директора електростанції і питати, чого за 10 місяців війни він не створив ракетоуловлювач чи не збудував секретну пересувну ТЕЦ під землею.
Насправді його треба запроторити до школи, вивчати базові речі в економіці і примусово заставляти спілкуватися з РІЗНИМИ верствами населення.
Але не думаю, що за рік великої війни варто в ці «два три тижні» людей мокати, це вже якийсь віктімблеймінг, багатьом людям — особливо на початку — я думаю якийсь оптімізм допоміг. Я лягав в перші дні дуже рано спати, бо підсвідомо хотілось просто щоб скоріше настав інший день, бо мені здавалось що кожний новий день це наближення кінця цього жаху. Чи дивився я Арестовича чи ще щось — ні звичайно, це просто підсвідоме було.
Найїбанутіше шапкозакидання бачив лише в ліберальної русні, десь читав типу «нести високі втрати в боях з таким лохам як путінскі вояки це зашквар» і тд. Відчувається повне нерозуміння тієї страшної ціни, що платить вся країна (ну і підсвідоме русняве «неправильно ви батенька какелов мочите, вот либеральная армия как дала б им»).
Мені здається що парадигама «2−3 тиждня» це звичайний оптимізм, який каже «ця проблема має вирішення», але коли живеш в парадигмі «це не закінчиться ніколи» каже що проблема не здолана і людина втрачає мотивацію щось робити. Тому я не думаю що «2−3 тиждня» це щось погане. Реалісти звісно знайдуть тези чому це «2−3 місяця», або «2−3 роки».
За всієї поваги до пана Романа, але я не розумію чого саме в цьому дописі він хоче від населення. Звичайного цивільного населення яке взагалі надає сенсу цій війні.
Що на думку автора допису мільйони українців повинні були зробити?
Так і хочеться запхати таких вумників на посаду директора електростанції і питати, чого за 10 місяців війни він не створив ракетоуловлювач чи не збудував секретну пересувну ТЕЦ під землею.
Насправді його треба запроторити до школи, вивчати базові речі в економіці і примусово заставляти спілкуватися з РІЗНИМИ верствами населення.
Налаштуватися на те, що ця війна надовго і що в короткий перспективі краще не буде (с)
Що б бути багатим не будьте бідним.
Може українці перестануть дивитися «експертів» — з’являться години вільного часу.
Ідеальної людини не існує, ідеального народу теж.
Про всіх ніхто не каже, але якщо це лайно перестане з’являтися у трендах, то буде непогано.
Але не думаю, що за рік великої війни варто в ці «два три тижні» людей мокати, це вже якийсь віктімблеймінг, багатьом людям — особливо на початку — я думаю якийсь оптімізм допоміг. Я лягав в перші дні дуже рано спати, бо підсвідомо хотілось просто щоб скоріше настав інший день, бо мені здавалось що кожний новий день це наближення кінця цього жаху. Чи дивився я Арестовича чи ще щось — ні звичайно, це просто підсвідоме було.
Найїбанутіше шапкозакидання бачив лише в ліберальної русні, десь читав типу «нести високі втрати в боях з таким лохам як путінскі вояки це зашквар» і тд. Відчувається повне нерозуміння тієї страшної ціни, що платить вся країна (ну і підсвідоме русняве «неправильно ви батенька какелов мочите, вот либеральная армия как дала б им»).
Все так ((
Вірити в краще можна, але готуватись треба до найгіршого
Мені здається що парадигама «2−3 тиждня» це звичайний оптимізм, який каже «ця проблема має вирішення», але коли живеш в парадигмі «це не закінчиться ніколи» каже що проблема не здолана і людина втрачає мотивацію щось робити. Тому я не думаю що «2−3 тиждня» це щось погане. Реалісти звісно знайдуть тези чому це «2−3 місяця», або «2−3 роки».
Чи не втрачають мотивацію ті, хто слухають про останній ракетний обстріл після того як розпочинається черговий обстріл?