"Джонні Мнемонік", Вільям Ґібсон

Отже, ​“Ней­ро­мант” зали­шив від­чу­т­тя пев­ної недо­ска­за­но­сті, тому вирі­шив спро­бу­ва­ти ще щось в цьо­го автора. 

Неве­ли­чке опо­віда­н­ня на 18 сто­рі­нок зі збір­ни­ку ​“Burning Chrome”, спо­до­ба­лось. Почи­наю посту­по­во зви­ка­ти до автор­сько­го сти­лю і про­ни­ка­ти­ся сет­тін­гом. Від­кла­даю свій спи­со­чок, почав чита­ти «Зану­ле­н­ня” (Count Zero), дру­гий роман в серії. Такі справи. 

Ще наве­ду таку цита­ту з ​“Мне­мо­ні­ка”, вра­жає як для 1981 року: 

У нас інфор­ма­цій­на еко­но­мі­ка. Так навча­ють у шко­лі. Але там не гово­рять, що немо­жли­во пере­су­ва­ти­ся, жити, дія­ти на будь-яко­му рів­ні, не зали­ша­ю­чи слі­дів, шма­то­чків, фра­гмен­тів інфор­ма­ції осо­би­сто­го хара­кте­ру, які зда­ю­ться без­глу­зди­ми. Фра­гмен­тів, які можна витя­гну­ти, підсилити…

Очма­нів від цьо­го паса­жу, дуже пророчо