Гітарист Марк Мортон складає власний топ з альбомів Lamb of God

Гіта­рист Lamb of God Марк Мор­тон опри­лю­днив свій осо­би­стий рей­тинг з аль­бо­мів Lamb of God.

Єди­ною пла­тів­кою, яка не уві­йшла до цьо­го рей­тин­гу, став аль­бом Omens, реліз яко­го від­бу­де­ться 7 жов­тня. Оскіль­ки у шану­валь­ни­ків ще не було можли­во­сті почу­ти його, він вва­жає, що було б не спра­ве­дли­во обго­во­рю­ва­ти цей запис.

На 8‑му місці роз­та­шу­вав­ся аль­бом 2015 року «VII: Sturm und Drang», про який Мор­тон зга­дує як про напру­же­ні осо­би­сті сто­сун­ки між уча­сни­ка­ми коле­кти­ву. Хоча він напи­сав зна­чну части­ну аль­бо­му, гіта­рист напо­ля­гає, що «мої сто­сун­ки з цим мате­рі­а­лом не були осо­бли­во зба­га­че­ні». Однак він виді­лив пісню «Embers» як родзин­ку, додав­ши, що мате­рі­ал на аль­бо­мі не такий вже і поганий.

Resolution роз­та­шу­вав­ся на 7 місці, кажу­чи про цей аль­бом 2012 року, він зга­дує що для ньо­го осо­би­сто це був «паску­дний час», пов’я­за­ний із про­бле­ма­ми залежності:

«Зараз я впев­не­но пере­бу­ваю на дов­го­стро­ко­во­му від­нов­лен­ні, і я від­кри­то про це гово­рю, і це чудо­во, але тоді я не був таким, з чисто техні­чної або кри­ти­чної точки зору, аль­бом про­сто занад­то довгий».

Мор­тон жар­тує, що «тре­тім най­гір­шим» аль­бо­мом Lamb of God є їх дебю­тний аль­бом 2000 року «New American Gospel», який посі­дає 6 місце в чар­ті. Не нама­га­ю­чись при­мен­ши­ти зна­че­н­ня аль­бо­му для ран­ньо­го успі­ху гур­ту, він визнає, що низь­кий рівень виро­бни­цтва робить його «немо­жли­вим для про­слу­хо­ву­ва­н­ня». Про­те, він вдя­чний за про­цес навча­н­ня, який при­йшов з ним.

На 5 місці зна­хо­ди­ться аль­бом 2006 року «Sacrament», який містить деякі з най­ві­до­мі­ших пісень Lamb of God «Redneck» та «Walk With Me in Hell». Кри­ти­ка Мор­то­на? Він «дуже мін­ли­вий» в ціло­му, деякі пісні, «про­сто хоче­ться пропустити».

Wrath, аль­бом 2009 року, який при­йшов на змі­ну Sacrament, займає 4 місце, і Мор­тон вва­жає його най­більш послі­дов­ним від поча­тку до кін­ця. Він також дуже задо­во­ле­ний про­дю­су­ва­н­ням Джо­ша Уілбура.

Пер­шим аль­бо­мом, який потра­пив до трій­ки ліде­рів, став одно­ймен­ний аль­бом 2020 року, в яко­му впер­ше з’я­вив­ся бара­бан­щик Арт Круз.

«Він від­по­вів на бага­то питань про гурт. Він від­по­вів на будь-які пита­н­ня, які могли вини­кну­ти у людей про те, чи змо­же­мо ми пере­жи­ти змі­ну уча­сни­ків. Він від­по­вів на бага­то питань про те, чи були ми все ще моти­во­ва­ні до напи­са­н­ня пісень. Він від­по­вів на бага­то запи­тань про нашу зда­тність про­дов­жу­ва­ти, нашу стій­кість і наше дов­го­лі­т­тя як гур­ту. І я думаю, що він добре робить те ж саме, що і «Wrath» — ви може­те про­слу­ха­ти цей аль­бом від поча­тку до кінця».

«Моє его хоче піти про­ти всіх і ска­за­ти вам, чому я пра­вий, а ви ні, але я став­лю Ashes of the Wake на дру­ге місце серед аль­бо­мів Lamb of God, — заяв­ляє Мор­тон. Це дій­сно той аль­бом, на яко­му зву­ча­н­ня та інди­ві­ду­аль­ність гур­ту змі­цню­ю­ться. Вони дій­сно засти­га­ють на цьо­му аль­бо­мі та дуже чітко вста­нов­лю­ють шаблон того, яким пови­нен бути Lamb of God і на що пови­нен бути схо­жий аль­бом Lamb of God. І цей шаблон бага­то в чому все ще присутній».

Це зали­шає «As the Palaces Burn» 2003 року на пер­шо­му місці у рей­тин­гу Мортона.

«Він зву­чить з напо­ром — щось на кшталт стра­шно­го від­чаю. І він зву­чить так, ніби ось-ось роз­ва­ли­ться на части­ни або спа­ла­хне полу­м’ям у будь-яку хви­ли­ну. Весь аль­бом зву­чить так, ніби він зна­хо­ди­ться у точці, де він ось-ось охо­пи­ться полу­м’ям. Це баналь­ний спо­сіб опи­са­ти його»

Мор­тон, схо­же, сам все ще не вірить у те, що гур­ту вда­ло­ся зро­би­ти на сво­є­му дру­го­му аль­бо­мі. Він також похва­лив щиро роз­лю­че­ний вокал Рен­ді Блайта.

Чекай­те на новий аль­бом «Omens» 7 жов­тня, а також слу­хай­те Lamb of God у гастро­лях з Killswitch Engage (до 20 жовтня).