"HIMARS" трансформують не тільки битву за Україну, а й сучасну війну взагалі - WSJ

Мобіль­на, висо­ко­то­чна аме­ри­кан­ська раке­тна систе­ма запо­бі­гає росій­сько­му про­су­ван­ню і при­зво­дить до рево­лю­ції у вій­сько­вій стратегії.

МИКО­ЛА­ЇВ­СЬКА ОБЛАСТЬ, Укра­ї­на — Гло­баль­на рево­лю­ція у веден­ні вій­ни різ­ко пере­хи­ляє шаль­ки тере­зів кон­флі­кту між Укра­ї­ною і Росі­єю, нада­ю­чи в руки військ на пере­до­вій такі засо­би ура­же­н­ня, які доне­дав­на вима­га­ли літа­ків, кора­блів або непо­во­ро­ткої гусе­ни­чної техні­ки. Вони також зда­тні змі­ни­ти поля бою дале­ко за межа­ми Схі­дної Європи.

Цен­траль­ним еле­мен­том ново­го бойо­во­го поряд­ку є висо­ко­мо­біль­на арти­ле­рій­ська раке­тна систе­ма М142, або «HIMARS». Нада­ні США і екс­плу­а­то­ва­ні укра­їн­ськи­ми сол­да­та­ми з черв­ня, вони допов­ню­ють вже отри­ма­не лег­ке і точне озбро­є­н­ня, яке вклю­чає без­пі­ло­тни­ки, про­ти­тан­ко­ві раке­ти Javelin і зені­тні раке­ти Stinger, осна­ще­ні GPS-наве­де­н­ням і пере­до­вою мікроелектронікою.

Зда­тні зни­щу­ва­ти росій­ські вій­сько­ві бази, скла­ди боє­при­па­сів і об’є­кти інфра­стру­кту­ри дале­ко за ліні­єю фрон­ту, 16 укра­їн­ських «HIMARS» допо­мо­гли укра­їн­ським вій­ськам цьо­го літа зупи­ни­ти кри­ва­вий росій­ський наступ. Почи­на­ю­чи з мину­ло­го міся­ця, укра­їн­ці від­во­ю­ва­ли части­ну тери­то­рії на схо­ді сво­єї кра­ї­ни і виті­сни­ли росій­ські вій­ська на пів­дні. Вашинг­тон нещо­дав­но пообі­цяв нада­ти ще 18 «HIMARS».

«HIMARS» про­по­ну­ють уні­каль­не поєд­на­н­ня даль­но­сті, точно­сті і мобіль­но­сті, що дозво­ляє їм вико­ну­ва­ти робо­ту, яку тра­ди­цій­но вико­ну­ва­ли деся­тки пуско­вих уста­но­вок, що випу­ска­ли тися­чі снарядів.

Зав­дя­ки змен­шен­ню пуско­вих уста­но­вок і май­же гаран­то­ва­но­му ура­жен­ню цілей, «HIMARS» та інше обла­дна­н­ня пере­вер­та­ють віко­ві уяв­ле­н­ня про те, як мають вестись вій­ни і, зокре­ма, про вій­сько­ве поста­ча­н­ня. Зна­чно покра­ще­на точність «HIMARS» також руй­нує вели­че­зні логі­сти­чні лан­цю­ги, які вима­га­ла суча­сна піхота.

«Himars є части­ною рево­лю­ції точно­сті, яка пере­тво­рює важ­ко осна­ще­ні армії на щось лег­ке і мобіль­не». Роберт Скейлз, гене­рал-майор армії США у від­став­ці, один з пер­ших, хто перед­ба­чив появу Himars у 1970‑х роках.

Мину­ло­го міся­ця жур­на­лі­сти The Wall Street Journal отри­ма­ли рід­кі­сний доступ до під­роз­ді­лу Himars на передовій.

Одно­го вечо­ра в сутін­ках бій­ці цьо­го під­роз­ді­лу готу­ва­ли вече­рю, коли наді­йшов наказ про їхню п’я­ту місію за день: ата­ку­ва­ти росій­ські казар­ми і річко­ву бар­жу, що пере­прав­ля­ла боє­при­па­си і тан­ки за 40 миль звідти.

Шесте­ро бій­ців сіли в свої два «HIMARS»: водій, наві­дник і коман­дир у кожно­му з них, а також коман­дир бата­реї і охо­ро­на в бро­не­транс­пор­те­рі. Коман­дир ввів коор­ди­на­ти в план­ше­тний ком­п’ю­тер, щоб визна­чи­ти най­без­пе­чні­ше місце для стрільби.

За ліче­ні хви­ли­ни два «HIMARS» з гур­ко­том виїха­ли з укри­т­тя під абри­ко­со­вим гаєм до місця пуску на сусі­дньо­му соня­шни­ко­во­му полі. Через трид­цять секунд після при­бу­т­тя вони випу­сти­ли сім ракет у швид­кій послі­дов­но­сті. Перш ніж сна­ря­ди влу­чи­ли в ціль, ван­та­жів­ки повер­ну­ли­ся до базо­во­го табору.

Через десять хви­лин з’я­ви­ла­ся ще одна пара міше­ней: раке­тні уста­нов­ки радян­ських часів на від­ста­ні близь­ко 44 миль. Зно­ву виїха­ли «HIMARS» і випу­сти­ли ще один шквал ракет.

Невдов­зі сол­да­ти повер­ну­лись до табо­ру і закін­чи­ли вече­ря­ти. Дехто з них виклав у Теле­грам відео, на яко­му видно плід їхньої пра­ці: пала­ю­чі росій­ські казарми.

Укра­їн­ські раке­ти «HIMARS», які можуть про­ле­ті­ти 50 миль, вже вра­зи­ли сотні росій­ських цілей, в тому числі коман­дні цен­три, скла­ди боє­при­па­сів, заправ­ні стан­ції і мости, пере­рвав­ши поста­ча­н­ня до пере­до­вих під­роз­ді­лів. Зупи­нив­ши весня­ний наступ Росії на схо­ді, вони тепер наці­ле­ні на від­сту­па­ю­чі росій­ські війська.

За оцін­ка­ми укра­їн­сько­го коман­ду­ва­н­ня, «HIMARS» від­по­від­аль­ні за 70% вій­сько­вих дося­гнень на Хер­сон­сько­му фрон­ті, ска­зав коман­дир під­роз­ді­лу лей­те­нант Вален­тин Коваль. За його сло­ва­ми, чоти­ри маши­ни його під­роз­ді­лу вби­ли сотні росі­ян і зни­щи­ли близь­ко 20 зені­тних батарей.

Росій­ській арти­ле­рії, як і біль­шо­сті поді­бних систем з часів Пер­шої сві­то­вої вій­ни, бра­кує точно­сті. Щоб зни­щи­ти ціль, вій­ська, як пра­ви­ло, зрів­ню­ють з зем­лею все нав­ко­ло неї. Арти­ле­ри­сти, орі­єн­ту­ю­чись на кар­ти, ведуть вогонь у вигля­ді сітки, яка має на меті не зали­ши­ти жодної ділян­ки місце­во­сті у ква­дра­ті недо­тор­ка­ною. Росій­ські вій­ська в Укра­ї­ні випу­ска­ють деся­тки сна­ря­дів на акр, щоб вра­зи­ти одну ціль, кажуть аналітики.

«HIMARS» можуть вико­на­ти цю робо­ту за допо­мо­гою одні­єї раке­ти з 200-фун­то­вою вибу­хо­вою боє­го­лов­кою. Кожен укра­їн­ський «HIMARS» несе один блок з шістьма раке­та­ми, який може ефе­ктив­но нане­сти удар вагою понад 100 000 фун­тів тра­ди­цій­ної артилерії.

Арти­ле­рія є гро­мі­зд­кою. Під час опе­ра­ції «Буря в пусте­лі» в Іра­ку в 1991 році вона ста­но­ви­ла понад 60% ваги аме­ри­кан­ської диві­зії. Її пере­мі­ще­н­ня вима­гає сол­да­тів, ван­та­жі­вок, паль­но­го і часу, а також дода­тко­вих сол­да­тів і транс­порт­них засо­бів для захисту.

Вся ця під­трим­ка висмо­ктує ресур­си і робить з них гар­ну мішень, як світ це поба­чив у пер­ші дні вій­ни в Укра­ї­ні, коли росій­ський кон­вой поста­ча­н­ня, зупи­не­ний укра­їн­ськи­ми ата­ка­ми під Киє­вом став уразливим.

«Рево­лю­цій­ною є не лише точність «HIMARS», це зда­тність змен­ши­ти вимо­ги до тон­на­жу сна­ря­дів на поря­док і біль­ше». Гене­рал Скейлз

Лан­цю­жок поста­ча­н­ня для під­роз­ді­лів «HIMARS» скла­да­є­ться з упа­ко­ва­них на заво­ді раке­тних бло­ків, які збе­рі­га­ю­ться в пун­ктах в най­ближ­чій сіль­ській місце­во­сті і, як пра­ви­ло, при­хо­ва­ні під листям. Ван­та­жів­ка достав­ляє каму­фля­жно-зеле­ні капсу­ли, кожна з яких тро­хи біль­ша за одно­спаль­не ліж­ко, у ряд визна­че­них місць, цей про­цес не від­рі­зня­є­ться від зви­чай­них комер­цій­них мар­шру­тів доставки.

Екі­па­жі «HIMARS» під­’­їжджа­ють до місць ски­да­н­ня боє­при­па­сів, де коман­да з трьох осіб, яка чекає на них, про­тя­гом п’я­ти хви­лин за допо­мо­гою кра­на, інте­гро­ва­но­го в авто­мо­біль, вилу­чає вико­ри­ста­ні капсу­ли і замі­нює їх на повні.

«HIMARS — це один з най­ефе­ктив­ні­ших видів зброї на полі бою, якщо не най­ефе­ктив­ні­ший», — ска­зав лей­те­нант Коваль, жар­тів­ли­вий 22-річний хло­пець з ринг­то­ном поке­мо­на на мобіль­но­му теле­фо­ні. «Це дає нам можли­вість швид­ко реа­гу­ва­ти, зав­да­ва­ти уда­ру в одно­му місці, пере­мі­ща­ти­ся в інше міце і зно­ву ефе­ктив­но знищувати».

Най­кра­щі росій­ські раке­тні уста­нов­ки на базі ван­та­жі­вок, нав­па­ки, потре­бу­ють близь­ко 20 хви­лин на під­го­тов­ку до запу­ску і 40 хви­лин на пере­за­ря­джа­н­ня — кри­ти­чний час, коли ворог нама­га­є­ться від­кри­ти вогонь у від­по­відь. «HIMARS» можуть руха­тись швид­ше і мають бро­ньо­ва­ну кабі­ну екіпажу.

Укра­їн­ські екі­па­жі «HIMARS» зали­ша­ю­ться на місці, про­во­дя­чи тижні в польо­вих умо­вах, не повер­та­ю­чись на біль­шу базу. Під­роз­діл лей­те­нан­та Кова­ля, який отри­мав пер­ші «HIMARS» в черв­ні, остан­ні три міся­ці спав у наме­тах біля пуско­вих уста­но­вок або в сусі­дніх допо­мі­жних машинах.

Бій­ці, під­го­тов­ле­ні аме­ри­кан­ськи­ми інстру­кто­ра­ми за межа­ми Укра­ї­ни, зали­ша­ю­ться в готов­но­сті до нових цілей, пере­хо­дять до бойо­вих дій і так само неви­му­ше­но повер­та­ю­ться до буден­них справ, таких як при­го­ту­ва­н­ня кави або гра в карти.

На пере­дній бро­ні одно­го «HIMARS» сол­да­ти нама­лю­ва­ли білий оскал під укра­їн­ськи­ми сло­ва­ми «робо­ча коня­чка». На іншо­му, чий одо­метр пока­зує, що він про­їхав понад 13 000 миль, вони нама­лю­ва­ли тра­фа­ре­том 69 чор­них чере­пів на згад­ку про зна­чні під­твер­дже­ні влучання.

Дета­лі місії над­хо­дять у вигля­ді гео­гра­фі­чних коор­ди­нат з опи­сом цілі і інстру­кці­я­ми щодо вико­ри­ста­н­ня вибу­хо­вих ракет для ура­же­н­ня бро­ньо­ва­них цілей або оскол­ко­во-фуга­сних заря­дів для ура­же­н­ня живої сили. Пора­ди щодо наці­лю­ва­н­ня над­хо­дять з різних дже­рел, в тому числі від аме­ри­кан­ської роз­від­ки і пар­ти­за­нів на оку­по­ва­них територіях.

Потім коман­ди­ри «HIMARS» оби­ра­ють від­по­від­не місце запу­ску і направ­ля­ють маши­ни на місце. У кабі­ні коман­дир маши­ни сидить між воді­єм і наві­дни­ком, який вво­дить дані про місію в ком­п’ю­тер. Коли маши­на дося­гає місця запу­ску, наві­дник нати­скає одну кно­пку, щоб напра­ви­ти раке­ти в небо, і іншу кно­пку, щоб здій­сни­ти запуск.

Раке­ти з гур­ко­том злі­та­ють у нічне небо зі спа­ла­хом полу­м’я, зали­ша­ю­чи хма­ру диму над полем. Пуско­ва уста­нов­ка опу­ска­є­ться, і маши­на на вели­кій швид­ко­сті повер­та­є­ться до лісу.

«Ми — ціль номер один у цьо­му регіо­ні, — ска­зав лей­те­нант Коваль. «Тому нам потрі­бно манев­ру­ва­ти, щоб вижити».

Манев­ре­ність — це саме те, чому «HIMARS» був ство­ре­ний як змен­ше­на вер­сія тан­ко­по­ді­бної зброї — реактив­ної систе­ми зал­по­во­го вогню, яка також була нада­на Укра­ї­ні Вели­кою Бри­та­ні­єю і Німеч­чи­ною. Впер­ше засто­со­ва­на під час опе­ра­ції «Буря в пусте­лі», ще до появи висо­ко­то­чної арти­ле­рії (прим. тоді він стрі­ляв касе­тни­ми бом­ба­ми), масо­ва­на бата­рея з 12 раке­тних уста­но­вок вивіль­ни­ла таку силу вибу­ху та оскол­ків, що ірак­ські вій­ська охре­сти­ли її «ста­ле­вим дощем».

Вага РСЗВ озна­чає, що тіль­ки най­біль­ші вій­сько­во-транс­порт­ні літа­ки можуть пере­ки­да­ти її по пові­трю, а вони при­зем­ля­ю­ться дале­ко від місця бойо­вих дій. Для пере­мі­ще­н­ня на вели­кі від­ста­ні по суші потрі­бна ван­та­жів­ка з бор­то­вою пла­тфор­мою. Himars був заду­ма­ний як лег­ша, більш манев­ре­на версія.

Пра­гне­н­ня до ство­ре­н­ня манев­ре­них оди­ниць, осна­ще­них лег­ким спо­ря­дже­н­ням, ста­ло части­ною більш широ­ких зусиль з раціо­на­лі­за­ції зброй­них сил США після холо­дної вій­ни, які дося­гли сво­го піку за часів міні­стра обо­ро­ни Дональ­да Рам­сфел­да, почи­на­ю­чи з 2001 року, але були від­су­ну­ті на дру­гий план вій­на­ми в Афга­ні­ста­ні та Іраку.

«HIMARS», на коле­сах і лише з шістьма раке­та­ми, був про­е­ктом, який не від­ста­вав від гра­фі­ка. Одним з пер­ших недо­лі­ків, який виявив Пен­та­гон, було те, що шість касе­тних бомб не мали доста­тньої поту­жно­сті для зни­ще­н­ня бага­тьох цілей. Арти­ле­рія з GPS-наве­де­н­ням в сере­ди­ні 1990‑х років, дала «HIMARS» нове жит­тя. Точність озна­ча­ла, що раке­ти не повин­ні вибу­ха­ти разом для гігант­сько­го вибу­ху. Кожна з них могла вра­зи­ти окре­му гео­гра­фі­чно визна­че­ну ціль.

«Рево­лю­ція точно­сті змі­нює все», — ска­зав гене­рал Скейлз, який вва­жає цю транс­фор­ма­цію епо­халь­ною вій­сько­вою змі­ною, яка пере­о­сми­слює веде­н­ня вій­ни і тепер пере­ва­га на полі бою пере­йде від масо­ва­них армій до неве­ли­ких піхо­тних підрозділів.

Такі змі­ни були рід­кі­сни­ми в мину­ло­му, в тому числі виті­сне­н­ня піхо­ти кава­ле­рі­єю при­бли­зно в четвер­то­му сто­літ­ті і поява поро­ху в Євро­пі тися­чо­лі­т­тям пізні­ше, ска­зав гене­рал Скейлз, вій­сько­вий істо­рик, який слу­жив на поса­ді началь­ни­ка Вій­сько­во­го коле­джу армії США.

Відео репортажу.

Інші змі­ни при­йшли після Гро­ма­дян­ської вій­ни в США з впро­ва­дже­н­ням точних гвин­ті­вок і арти­ле­рії і куле­ме­тів, які вияви­ли­ся таки­ми смер­то­но­сни­ми в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, і на поча­тку Дру­гої сві­то­вої вій­ни, коли німе­цький бліц­криг об’­єд­нав мото­ри­зо­ва­ний транс­порт з радіо­ко­ор­ди­на­ці­єю військ.

Тепер недо­ро­гі мікро­про­це­со­ри пере­да­ють в руки укра­їн­ських сол­да­тів те, що гене­рал Скейлз нази­ває «деше­вою точністю».

«Якщо я вве­ду коор­ди­на­ти цієї дір­ки, — ска­зав лей­те­нант Коваль, сто­я­чи біля кро­тя­чої нори роз­мі­ром з взут­тє­ву короб­ку, — раке­та влу­чить у цю дірку».

В один осо­бли­во напру­же­ний день напри­кін­ці сер­пня два «HIMARS» під коман­ду­ва­н­ням лей­те­нан­та Кова­ля пра­цю­ва­ли в тан­де­мі з дво­ма інши­ми. Коли у його пари закін­чи­ли­ся боє­при­па­си, вони віді­йшли назад, щоб пере­за­ря­ди­ти­ся, в той час як інший дует про­дов­жив вогонь. Лей­те­нант Коваль ска­зав, що вони пра­цю­ва­ли в парі про­тя­гом 37 годин без пере­р­ви на сон і вра­зи­ли близь­ко 120 цілей, що дозво­ли­ло укра­їн­ській піхо­ті про­рва­ти росій­ську обо­ро­ну нав­ко­ло пів­ден­но­го міста Херсон.

Вашинг­тон спо­ча­тку неохо­че нада­вав Укра­ї­ні «HIMARS», побо­ю­ю­чись, що такий крок може спри­чи­ни­ти від­по­від­ні дії Москви про­ти США або їхніх сою­зни­ків по Орга­ні­за­ції Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го дого­во­ру. Вона від­мо­ви­лась нада­ти більш поту­жні раке­ти, які можуть бути випу­ще­ні на від­стань до 185 миль і дозво­лять Укра­ї­ні зни­щу­ва­ти більш міцні цілі, такі як бетон­ні мости, в яких вони до цьо­го часу могли лише про­би­ва­ти дірки.

На знак того, що дода­тко­ва вогне­ва міць Укра­ї­ни зав­дає шко­ди москов­ським вій­ськам, міністр обо­ро­ни Росії Сер­гій Шой­гу нака­зав росій­ським вій­ськам зро­би­ти укра­їн­ське дале­ко­бій­не озбро­є­н­ня прі­о­ри­те­тною ціллю.

Опе­ра­то­ри «HIMARS» кажуть, що най­біль­ша загро­за похо­дить від росій­ських без­пі­ло­тни­ків-камі­ка­дзе, до яких нещо­дав­но дода­ли­ся більш ефе­ктив­ні іран­ські систе­ми, але вони від­чу­ва­ють себе добре захи­ще­ни­ми укра­їн­ськи­ми зені­тни­ми систе­ма­ми і сила­ми спе­ці­аль­но­го при­зна­че­н­ня. Екі­паж лей­те­нан­та Кова­ля від­мо­вив­ся від двох вогне­вих місій цьо­го літа з обе­ре­жно­сті, коли побли­зу був помі­че­ний без­пі­ло­тник, але, за його сло­ва­ми, жоден «HIMARS» не був підбитий.

«Ми зав­жди в русі», — ска­зав лей­те­нант Коваль.

Авто­ри: Stephen Kalin та Daniel Michaels
Фото: Adrienne Surprenant
#wsj, #himars, #вій­на