"Я навіть бачив фанатів, які вживали героїн за межами одного з концертів" - реальна історія альбому Hybrid Theory від Linkin Park

ujournal.com.ua/pictrs/image/b85df102-4d6e-4b02-895b-61f3ae41d963.jpeg веб-ресурс

Оста­то­чна істо­рія най­успі­шні­шо­го дебю­тно­го аль­бо­му 21-го сто­лі­т­тя від уча­сни­ків гур­ту Честе­ра Бен­нінг­то­на та Май­ка Шиноди.

24 жов­тня 2000 року мало­ві­до­мий калі­фор­ній­ський гурт Linkin Park випу­стив свій дебю­тний пов­но­фор­ма­тний аль­бом Hybrid Theory. І хоча на той час, гурт нічо­го не підо­зрю­вав, цей аль­бом ста­не не лише най­більш про­да­ва­ним аль­бо­мом у сві­ті насту­пно­го року, але й, що більш важли­во, визна­чаль­ним для ціло­го поко­лі­н­ня, кла­си­кою суча­сної рок-музики.

Поєд­на­н­ня гострих мета­ле­вих рифів, витон­че­них еле­ктрон­них бітів, репу, про­ни­зли­во­го скри­мін­гу, що ріже очі, та лег­кої поп-чутли­во­сті під­не­сло шістьох ніко­му не відо­мих хло­пців з нізвід­ки до рок-супер­зі­рок у спо­сіб, який, ймо­вір­но, ніко­ли не мати­ме собі рів­них. Абсо­лю­тний ета­лон запи­су, назва­ти Hybrid Theory фено­ме­ном було б май­же недооцінкою.

Але, як ска­зав один мудрець, навіть най­біль­ші подо­ро­жі почи­на­ю­ться з най­мен­ших кро­ків, а істо­рія сві­то­во­го дебю­ту Linkin Park почи­на­є­ться так само, як і біль­шість істо­рій гур­тів — у дитя­чій спаль­ні. У 2014 році, репер гур­ту Майк Шино­да зга­ду­вав в інтер­в’ю з нами:

«Най­більш ран­ні вті­ле­н­ня пісень з Hybrid Theory були напи­са­ні в будин­ку моїх батьків, коли я тіль­ки-но закін­чив сере­дню шко­лу, A Place For My Head була одні­єю з тих пер­ших пісень, але я не думав про напи­са­н­ня аль­бо­му — я ледве думав про ство­ре­н­ня гурту!»

Crawling [Official HD Music Video] - Linkin Park ujournal.com.ua

«Сту­дія» моло­до­го Шино­ди була, у кра­що­му випад­ку, рудиментарною:

«У мене був чоти­ри­до­ро­же­чний магні­то­фон, гіта­ра, яку ми під­клю­ча­ли без­по­се­ре­дньо до кри­хі­тно­го під­си­лю­ва­ча, і вокаль­ний мікро­фон, все обла­дна­н­ня кошту­ва­ло, мабуть, 300 дола­рів. Ми розі­сла­ли купу касет із цими запи­са­ми, в тому числі хло­пце­ві, який, як ми зна­ли, під­пи­сав кон­тракт із Incubus і Korn. Див­но, але він пере­дзво­нив нам! Коли я роз­по­вів йому про свій сетап, він ска­зав: «Це не важли­во — ці пісні зву­чать дуже добре!». І хоча він так і не зміг під­пи­са­ти з нами кон­тракт, це ста­ло справ­жнім початком».

З його амбі­тною твор­чі­стю та спар­тан­ською робо­тою, яка вже заслу­го­ву­ва­ла на похва­лу, Шино­да почав фор­му­ва­ти ядро того, що зго­дом ста­ло Linkin Park. Поча­ла­ся кру­го­верть нескін­чен­них демо-запи­сів, але чогось не виста­ча­ло моло­до­му скла­ду. Від­по­відь, як вияви­ло­ся, буде зна­йде­на у вигля­ді вогнен­но­во­ло­со­го спів­а­ка з Арі­зо­ни. Вока­ліст Честер Бен­нінг­тон, зга­ду­ю­чи про свої невда­лі пер­ші роки, коли він нама­гав­ся зігра­ти в гурті:

«Я, по суті, вирі­шив піти з музи­ки, я вла­шту­вав­ся на робо­ту в сфе­рі неру­хо­мо­сті і поду­мав, що хоча я, можли­во, й нада­лі ство­рю­ва­ти­му мело­дії для роз­ва­ги, мені потрі­бно зна­йти щось інше, щоб займа­ти­ся цим пов­ний робо­чий день».

Це досить при­мі­тна заява для того, кому на той час тіль­ки випов­нив­ся 21 рік, але Бен­нінг­тон, як вияви­ло­ся, не був люди­ною, яка робить речі наполовину:

«Чувак, який пра­цю­вав з моєю ста­рою гру­пою, подзво­нив мені і ска­зав: «У мене є ці хло­пці, і вони пишуть чудо­ву музи­ку, але їм дуже потрі­бен вока­ліст». Я від­ра­зу ж почав зада­ва­ти всі­ля­кі пита­н­ня, на кшталт: «Скіль­ки їм років? Як дов­го вони цим займа­ю­ться?», тому що я не хотів витра­ча­ти свій дов­ба­ний час. Він ска­зав: «Ну, я про­сто вишлю тобі це демо», яке вияви­ло­ся з дво­ма тре­ка­ми на одній сто­ро­ні і інстру­мен­та­ми на іншій. Я послу­хав спо­ча­тку інстру­мен­таль­ну части­ну і від­ра­зу ж поду­мав: «Ось воно, це те, що тре­ба». Насту­пне, що я пам’я­таю, я при­ле­тів до Калі­фор­нії і сидів біля Zomba Music Publishing, нав­про­ти Whisky A Go Go на Сан­сет Стріп».

One Step Closer [Official HD Music Video] - Linkin Park ujournal.com.ua

Настіль­ки швид­ке пере­мі­ще­н­ня, однак, озна­ча­ло, що на цьо­му ета­пі Честер навіть не бачив людей, які ста­нуть його нови­ми коле­га­ми по групі:

«Коли я наре­шті зустрів­ся з хло­пця­ми, я пам’я­таю, що вони зда­ли­ся мені дуже мили­ми, дуже розум­ни­ми, дуже сер­йо­зни­ми і, що най­го­лов­ні­ше, у них був план, що було досить освіжаючим».

Якщо зна­йом­ство з вока­лі­стом через A&R‑команди і костю­ми лей­блів зда­є­ться вам тро­хи — а може, навіть занад­то — діло­вим, то ви не само­тні у сво­їх мір­ку­ва­н­нях. Коли Hybrid Theory вре­шті-решт вибу­хнув вра­жа­ю­чим успі­хом, гру­пі дове­ло­ся від­би­ва­ти­ся від зви­ну­ва­чень які луна­ли з усіх бокі­ву у тому, що вони є кор­по­ра­тив­ни­ми маріо­не­тка­ми. Шино­да зізнався:

«Ми дій­сно отри­ма­ли репу­та­цію ско­рі­ше бізне­су про­є­кту, аніж гур­ту, але це ста­ло­ся тому, що ми були дуже зосе­ре­дже­ні на вико­нан­ні сво­єї робо­ти. Це було не в ім’я бізне­су — це було в ім’я роз­бу­до­ви того, над чим ми так важ­ко пра­цю­ва­ли. Ми були гото­ві зро­би­ти все, що в наших силах, щоб досяг­ти успі­ху на всіх рівнях».

Дока­зи непо­хи­тної, виня­тко­вої від­да­но­сті Шино­ди, Бен­нінг­то­на і Ко? Роз­гля­не­мо непо­хи­тну віру, яку вони повин­ні були про­де­мон­стру­ва­ти, нама­га­ю­чись укла­сти кон­тракт, що пере­тво­рив би Hybrid Theory на реальність.

«Ми висту­па­ли перед кожним дов­ба­ним лей­блом, який тіль­ки був і всі вони нам відмовили».
Майк Шинода.

«Ми ніко­му не були потрі­бні, але ми зна­ли, що у нас є щось до біса осо­бли­ве, ми про­сто про­дов­жу­ва­ли напо­ля­га­ти. Біль­шість гур­тів, ймо­вір­но, про­бу­ють свої сили перед трьо­ма лей­бла­ми, отри­му­ють від­мо­ву і зда­ю­ться. Ми гра­ли перед 45, але наше став­ле­н­ня було таким: «Ці хло­пці до біса тупі, якщо вони не бачать, що у нас є». Ми зна­ли, що у нас є, і ніко­ли в цьо­му не сумнівалися».

Честер Бен­нінг­тон

На щастя, віра гур­ту в себе була вина­го­ро­дже­на, оскіль­ки A&R‑менеджер, який про­вів їх через, зда­ва­ло­ся б, нескін­чен­ну низ­ку без­ду­шних шоу-пере­ко­нань у спро­бі укла­сти уго­ду з лей­блом, отри­мав робо­ту в Warner Bros. Як части­на його кон­тра­кту з транс­на­ціо­наль­ною ком­па­ні­єю, було вирі­ше­но, що він під­пи­ше Linkin Park в яко­сті сво­го пер­шо­го гур­ту. «Нам поща­сти­ло», — роз­мір­ко­ву­вав Беннінгтон.

Або вони так дума­ли. Насправ­ді, битва за те, щоб випу­сти­ти Hybrid Theory так, як вони пла­ну­ва­ли, тіль­ки почи­на­ла­ся. Для Шино­ди, зокре­ма, це були важ­кі часи:

«Нам дове­ло­ся боро­ти­ся зуба­ми і ніг­тя­ми, щоб збе­рег­ти баче­н­ня аль­бо­му до кін­ця. Пози­ція лей­блу була такою: «Вразь­те нас, і, можли­во, вам вда­сться випу­сти­ти пов­но­цін­ний альбом».

In The End [Official HD Music Video] - Linkin Park ujournal.com.ua

Моло­дий гурт від­мо­вив­ся боя­гу­зну­ти навіть перед облич­чям тако­го недо­лу­го­го під­ла­бу­зни­цтва, про­дов­жу­ю­чи вести тиху вій­ну за те, щоб їхня музи­ка була почу­та у тому вигля­ді, як вони того хотіли.

Остан­ньою кра­плею ста­ло те, що лейбл зро­бив крок, який зараз зда­є­ться неймо­вір­но наха­бним, він спро­бу­вав позба­ви­ти­ся Шино­ди. Честер і 10 років досі був злий на них, коли казав:

«Ці хло­пці поса­ди­ли мене і ска­за­ли: «О, у тебе такий диво­ви­жний голос, ти міг би ста­ти такою вели­кою зір­кою». Вони хоті­ли поба­чи­ти, чи змо­жу я здій­сни­ти пере­во­рот, щоб витя­гну­ти Май­ка. Ці чува­ки були таки­ми тупи­ми, чувак. Вони ска­за­ли мені, що я буду облич­чям гур­ту і що у Май­ка немає істо­рії, тому що він про­сто якийсь пацан з Агу­ри — всі ці тупі, поверх­не­ві речі.

«Вони хоті­ли, щоб якийсь дов­ба­ний репер з Нью-Йор­ка, яко­го ніхто не знав, при­їхав і запи­сав вокал на пла­тів­ці. Мені про­сто хоті­ло­ся дати цим ідіо­там по пиці, тому що вони не бачи­ли тієї золо­тої, кур­ва, цицьки, яка була пря­мо перед ними. Майк — один з най­про­ду­ктив­ні­ших авто­рів пісень нашої епо­хи. Бог знає, скіль­ки у нас було хітів, що посі­ли пер­ші ряд­ки чар­тів, але якби його не було в гру­пі, у нас не було б жодно­го з них!»

Це такий про­яв лояль­но­сті, яко­му могли повчи­ти­ся бага­то хард­кор-гур­тів-бра­тів і який вили­ває холо­дну воду на уяв­ле­н­ня про те, що Linkin Park — це про­сто гру­па найман­ців, зібра­них для дося­гне­н­ня сві­то­во­го успі­ху. І все ж, коли Hybrid Theory вибу­хнув, про­ни­кнув­ши в ефір з його зара­зли­вою енер­гі­єю, пев­ні части­ни пре­си поспі­ши­ли затав­ру­ва­ти їх як не біль­ше ніж ню-метал-бойз-бенд. Після того, як вони так нев­пин­но пра­цю­ва­ли, щоб досяг­ти того, де вони були, цей ярлик дещо застряг у них в душі. Шино­да зауважив:

«Так, це було деякий час, ха! Нам дово­ди­ло­ся вічно захи­ща­ти­ся від цьо­го абсур­дно­го лай­на, але це було абсо­лю­тно неспо­ді­ва­но. Ми ніко­ли не дума­ли, що комусь може спа­сти на дум­ку щось настіль­ки без­глу­зде, але раптом люди заго­во­ри­ли про це!»

Це їх роз­лю­ти­ло? Повір­те, що так. Беннінгтон:

«Це зму­си­ло нас щось дове­сти і, без­умов­но, під­штов­хну­ло нас до нових звер­шень». Існу­ва­ло бага­то помил­ко­вих думок про нас, але замість того, щоб гово­ри­ти про це, ми зро­би­ли сво­єю місі­єю те, що коли ми гра­ли, ми хоті­ли, щоб всі, хто грав після нас, каза­ли: «Кур­ва!». Ми хоті­ли бути гру­пою, з якою ніхто не хотів їха­ти на гастро­лі, тому що ми з’яв­ля­ли­ся, заря­джа­ли дов­ба­ний натовп, а потім всі хоті­ли піти слі­дом за нами. Ми хоті­ли бити людей музи­кою пря­мо в обличчя».

Linkin Park - A Place for My Head live @ Telekom VOLT Fesztivál 2017 ujournal.com.ua

Гурт отри­мав шанс дове­сти свою репу­та­цію між­на­ро­дно­го мас­шта­бу про­тя­гом 2001 року, зібрав­ши сотні кон­цер­тів у всіх куто­чках сві­ту, який все біль­ше захо­плю­вав­ся Linkin Park, на під­трим­ку аль­бо­му, який штур­му­вав чарти.

Однак ця рішу­чість вкра­сти ува­гу не дуже добре позна­чи­ла­ся на всіх, з ким вони виру­ши­ли в доро­гу. Невда­лий тур по Вели­ко­бри­та­нії з уже відо­ми­ми Deftones від­був­ся, коли вони були на хви­лі успі­ху, але три­ва­лі гастро­лі вже бра­ли своє. Шино­да зізнавався:

«Цей тур був одним із най­більш напру­же­них у нашо­му жит­ті, ми факти­чно пере­слі­ду­ва­ли зиму по всьо­му сві­ту про­тя­гом шести міся­ців, і ми всі постій­но хво­рі­ли. А потім, на довер­ше­н­ня всьо­го, хло­пці з Deftones поча­ли тро­хи рев­ну­ва­ти і поча­ли ста­ви­ти­ся до нас дуже пога­но. Стеф і Чино гово­ри­ли досить непри­єм­ні речі в інтер­в’ю. Ми нама­га­ли­ся нічо­го не від­по­від­а­ти, тому що не хоті­ли ще біль­шо­го напру­же­н­ня під час туру, але це було досить жалюгідно».

Успіх, до яко­го так напо­ле­гли­во пра­гну­ли музи­кан­ти, виявив­ся не таким рай­ду­жним, як вони очі­ку­ва­ли. «Я навіть бачив, як деякі фана­ти вжи­ва­ли геро­їн за межа­ми одно­го з кон­цер­тів. Абсо­лю­тно жахли­ве лай­но, чувак. Зага­лом, це був тем­ний пері­од, навіть незва­жа­ю­чи на те, що спра­ви ніби­то йшли так добре».

Так що ж зму­си­ло і пре­су, і одно­лі­тків Linkin Park так роз­сер­ди­ти­ся на шістьох хло­пців, які, за всі­ма озна­ка­ми, про­сто йшли до сво­єї мрії? Можли­во, це була спіль­на дум­ка про те, що вони були мили­ми, пра­цьо­ви­ти­ми хло­пця­ми з сере­дньо­го кла­су, на яких не було за що зли­ти­ся. Або, можли­во, у порів­нян­ні з таки­ми вели­ки­ми поста­тя­ми, як Джо­на­тан Девіс і Фред Дерст, вони зда­ва­ли­ся, від­вер­то кажу­чи, тро­хи нудни­ми. Бін­нінг­тов казав:

«Люди нас ні хрі­на не зна­ють. Ніхто не знає мене. Ви не може­те поди­ви­ти­ся на фото­гра­фію нашо­го гур­ту і зро­би­ти висно­вок про те, чим ми живе­мо. Ми хоті­ли ство­ри­ти мисте­цтво, яке гово­рить саме за себе: ні біль­ше, ні мен­ше. Ми зна­є­мо, що бага­тьом це не спо­до­ба­ло­ся, але так ми дося­гли ще одні­єї речі, яку я люблю — коли люди нена­ви­дять тебе настіль­ки, що не можуть пере­ста­ти гово­ри­ти про тебе».

Crawling [Official HD Music Video] - Linkin Park ujournal.com.ua

У Шино­ди був свій погляд на те, як спри­йма­ють його групу:

«Я думаю, що різни­ця між нами і таки­ми, як Korn або Limp Bizkit, поля­гає в тому, що, як на мене, вели­ка части­на тієї музи­ки була ство­ре­на для сту­дент­ських вечі­рок, п’я­них бійок, роз­пу­сних чува­ків, які зні­ма­ють май­ки і жив­ля­ться вла­сним тесто­сте­ро­ном. Що нас не вла­што­ву­ва­ло у цій сце­ні, так це те, що там не було місця для більш інтро­спе­ктив­них емо­цій. Люди запи­ту­ва­ли нас: «Ну, Джо­на­тан Девіс пра­кти­чно виріс у мор­зі, зазнав насиль­ства і всіх цих жахли­вих речей. Що дає вам пра­во зли­ти­ся?». Але не обо­в’яз­ко­во пере­жи­ва­ти най­гір­ші речі у сві­ті, щоб бути сум­ним. Я думаю, що це те, що в кін­це­во­му під­сум­ку дій­сно пов’я­за­но з наши­ми шану­валь­ни­ка­ми: не обо­в’яз­ко­во бути вигнан­цем і нев­да­хою, щоб взя­ти щось від цієї музи­ки на емо­цій­но­му рів­ні. Якщо це робить нас нудни­ми, то добре».

Тре­ба ска­за­ти, що в той час, як їх дебю­тний аль­бом бив рекор­ди про­да­жів і в той же час навер­тав до рок-музи­ки ціле поко­лі­н­ня дітей, Linkin Park не зов­сім поту­ра­ли фан­та­зі­ям рок-зірок, які ви могли б собі уяви­ти. Навіть коли вони ста­ли най­біль­шим рок-гур­том у сві­ті, це був випа­док «важ­кої робо­ти», а не «важ­кої вечір­ки». Шино­да жартує:

«Думаю, за біль­ші­стю стан­дар­тів ми були досить стри­ма­ни­ми. Ми роби­ли так бага­то, що не зали­ша­ло­ся часу на те, щоб від­ри­ва­ти­ся. Одно­го разу в Мін­не­со­ті ми заки­ну­ли пив­ну бочку у вікно готе­лю і гра­ли в сніж­ки в холі, так що ми не були до біса нудни­ми, але ми були дуже зосе­ре­дже­ні на дося­гнен­ні насту­пної мети».

Чи хоті­ли б вони бути тро­хи боже­віль­ні­ши­ми під час сво­го піку? «Ми роби­ли все по-сво­є­му, і я б не змі­нив жодної речі», — мір­кує Бен­нінг­тон. «Нічо­го».

Linkin Park - Papercut (Live Milton Keynes) Road To Revolution DVD HQ ujournal.com.ua

Усі зуси­л­ля, без­пе­ре­чно, оку­пи­ли­ся. Hybrid Theory зали­ша­є­ться най­більш про­да­ва­ним дебю­тним аль­бо­мом 21-го сто­лі­т­тя, а вплив Linkin Park можна від­чу­ти на цілій новій хви­лі моло­дих гур­тів. Бен­нінг­тон казав:

«Я все ще над­зви­чай­но пиша­ю­ся цим аль­бо­мом, час від часу я пере­слу­хо­вую все, що ми зро­би­ли, і я все ще насо­ло­джу­ю­ся цим записом».

Для пер­фе­кціо­ні­ста Шино­ди все ще існу­ють осо­бли­ві момен­ти, які зму­шу­ють його пульс бити­ся швидше:

«Papercut — одна з тих пісень, яка поєд­нує в собі деякі з моїх улю­бле­них видів рок-музи­ки і деякі з моїх улю­бле­них видів тан­цю­валь­ної музи­ки. Ми з Честе­ром оби­два чита­є­мо реп, оби­два спів­а­є­мо, і вона дій­сно під­су­мо­вує те, чим займав­ся наш гурт. Ось чому ми помі­сти­ли його на поча­тку аль­бо­му, тому що він був чудо­вим всту­пом до того, ким ми були і ким ми є. Я люблю його до сих пір. Я все ще люблю її до цьо­го дня».

Hybrid Theory — це той рід­кі­сний випа­док: запис, який ство­рю­є­ться один раз на поко­лі­н­ня, так само точно визна­чає місце і час, як комар, що потра­пив у пас­тку з бур­шти­ну. Честер сказав:

«Те, що ста­ло­ся з «Hybrid Theory», було схо­же на те, що хтось засу­нув мене у чер­во­то­чи­ну і від­пра­вив у новий вимір і зна­є­те що? Ніщо вже ніко­ли не було таким, як раніше».

Автор: Tomas Doyle

#linkinpark, #hybridtheory