Як Korn записували свій найвідоміший хіт Freak On A Leash

Джо­на­тан Девіс з Korn роз­по­від­ає, як хур­то­ви­на нар­ко­ти­ків, напру­же­ні від­но­си­ни з лей­блом і спа­ла­хи насиль­ства нади­хну­ли на ство­ре­н­ня одно­го з най­біль­ших гім­нів ню-металу.

Джо­на­тан Девіс напро­чуд чітко пам’я­тає, як ство­рю­вав­ся тре­тій аль­бом Korn, «Follow The Leader» 1998 року. Це див­но, з огля­ду на той спо­сіб жит­тя, який він і його това­ри­ші по гру­пі вели в той час. Сьо­го­дні він згадує:

«Тоді ми всі зле­ті­ли з коту­шок, алко­го­лі­ки та нар­ко­ма­ни… ха! Я пам’я­таю цей зби­ток: ми діти, живе­мо сво­ї­ми рок-н-роль­ни­ми мрі­я­ми та від­ри­ва­є­мо­ся на повну».

На той момент Korn вже не могли зро­би­ти нічо­го пога­но­го. Одно­ймен­ний жан­ро­вий аль­бом-мутант 1994 року і насту­пна пла­тів­ка 1996 року Life Is Peachy пере­вер­ну­ли уяв­ле­н­ня про важ­ку музи­ку, від­крив­ши две­рі для армії гур­тів-одно­дум­ців, серед яких були Deftones, Coal Chamber, Snot та Limp Bizkit.

Не зва­жа­ю­чи на вакха­на­лію, уча­сни­ки гур­ту з Бей­кер­сфіл­да не зби­ра­ли­ся зупи­ня­ти­ся на дося­гну­то­му. Follow The Leader нати­снув кно­пку «тур­бо» у їхній кар’є­рі, його неспо­ді­ва­ний успіх пере­тво­рив їх з най­більш обго­во­рю­ва­но­го ново­го гур­ту в одну з най­біль­ших метал-груп. А на дру­го­му син­глі аль­бо­му, Freak On A Leash, вони пред­ста­ви­ли один з охре­ще­них гім­нів всі­єї ню-метал сце­ни, а також один з най­більш пам’я­тних відео­клі­пів тієї епо­хи. Джо­на­тан говорить:

«Freak On A Leash пов’я­за­на з тими фана­ми, які буста­ну­ли Korn туди, де зна­хо­ди­мо­ся зараз, в нас є бага­то чудо­вих пісень, але саме цю біль­шість людей, зда­є­ться, чули та дій­сно ото­то­жню­ва­ли себе з нею».

Korn гуді­ли у всіх сен­сах цьо­го сло­ва після завер­ше­н­ня туру на під­трим­ку «Life Is Peachy». Ця пла­тів­ка, можли­во, не спра­ви­ла тако­го шоку­ю­чо­го впли­ву, як їх дебю­тник — і не була такою ж гар­ною у музи­чно­му пла­ні — але вона розі­йшла­ся у США тира­жем біль­ше міль­йо­на копій. Чи від­чу­ва­ли вони тиск, пов’я­за­ний з необ­хі­дні­стю випу­сти­ти насту­пну пла­тів­ку, яка була б ще більш успі­шною, в той час, як кон­ку­рен­ти насту­па­ли їм на п’я­ти? Ні в яко­му разі. Джо­на­тан каже:

«Ми були моло­ди­ми, зухва­ли­ми хло­пця­ми та зна­ли, що ми були коро­ля­ми цьо­го лай­на, і ніхто в нас цьо­го не забе­ре. Також в наших голо­вах було те, що гру­пи, які наслі­ду­ва­ли нас, спри­йма­ли це як ком­плі­мент. Це було схо­же на: «Якщо вам так подо­ба­є­ться наше лай­но, що ви хоче­те його копі­ю­ва­ти, то на здо­ро­в’я — паліть!»

Впев­не­ність гур­ту була куле­не­про­бив­ною, коли влі­тку 1997 року вони уві­йшли в неве­ли­ку репе­ти­цій­ну кім­на­ту в Редон­до-Біч, округ Оріндж, щоб напи­са­ти мате­рі­ал для «Follow The Leader». Джо­на­тан згадує:

«Ми запи­са­ли два успі­шних аль­бо­ми, але нам хоті­ло­ся роз­ши­ри­ти межі й ще далі, зібрав­шись разом у кім­на­ті, ми про­сто поча­ли придумувати».

Одні­єю з пер­ших речей, яку вони ство­ри­ли, була «Freak On A Leash». Джонатан:
«О, ми полю­би­ли цю пісню з пер­шо­го дня, я пам’я­таю, як при­ду­му­вав усі ці ряд­ки. Вона дала­ся наба­га­то лег­ше, ніж інші пісні».

Гіта­рист Korn Брайан «Хед» Уелч рані­ше гово­рив, що назва пісні — це «щось про див­ну домі­нан­тність», але Джо­на­тан напо­ля­гає на тому, що сенс пісні був наба­га­то про­сті­шим. У ній спів­ак кри­ти­кує музи­чну інду­стрію за те, як вона ста­ви­ться до арти­стів, заби­ра­ю­чи у них осо­би­сту сво­бо­ду і позбав­ля­ю­чи все це задо­во­ле­н­ня — він був дива­ком на при­в’я­зі (прим. freak on a leash). Джо­на­тан каже:

«Навіть до появи назви нашо­го гур­ту ми зав­жди були хло­пця­ми, які вва­жа­ли: «Не кажіть нам, що роби­ти», цей панк-роко­вий мен­та­лі­тет. Ми про­сто хоті­ли роби­ти те, що хоті­ли, і якщо ви нама­га­ли­ся під­штов­хну­ти нас в один бік, ми б пішли іншим шляхом».

З «Freak On A Leash» та інши­ми пісня­ми, які з’яв­ля­ться на «Follow The Leader», гру­па уві­йшла до лос-андже­ле­ської сту­дії NRG наве­сні 1998 року для запи­су аль­бо­му. Від­бу­ла­ся одна зна­чна змі­на у скла­ді. Вони пра­цю­ва­ли над сво­ї­ми пер­ши­ми дво­ма аль­бо­ма­ми з Рос­сом Робін­со­ном, талі­сман­ним про­дю­се­ром, який зіграв вели­че­зну роль у фор­му­ван­ні зву­ча­н­ня ню-мета­лу. Однак цьо­го разу вони вирі­ши­ли від­мо­ви­ти­ся від його послуг. Джонатан:

«Це було дій­сно стра­шно, але ми зна­ли, що нам потрі­бно зро­би­ти щось інше, у нас не було про­дю­се­ра про­тя­гом май­же всьо­го запи­су, у нас про­сто були люди, які при­хо­ди­ли та йшли, і ми не від­чу­ва­ли потрі­бно­го вай­бу ні з ким з них».

Аль­бом був запи­са­ний дво­ма про­дю­се­ра­ми, Сті­вом Том­псо­ном, який пішов через кіль­ка тижнів через «осо­би­сті обста­ви­ни», і пар­тне­ром Alice In Chains Тобі Рай­том. Сесії про­хо­ди­ли хао­ти­чно — в якийсь момент Джо­на­тан від­мов­ляв­ся спів­а­ти, поки Тобі не при­не­се йому кокаїну.

Спів­ак не розі­рвав свої зв’яз­ки з мину­лим про­дю­се­ром Рос­сом Робін­со­ном. Він нена­дов­го запро­сив його сво­їм тре­не­ром з вока­лу під час сесій «Follow The Leader». Попе­ре­дній під­хід Рос­са до виби­ва­н­ня з Джо­на­та­на вокаль­них даних був суміш­шю ігор розу­му і насиль­ства, що межу­ва­ло з фізи­чним. Цей випа­док не став виня­тком. Джо­на­тан згадує:

«Під час Freak On A Leash Росс впи­вав­ся ніг­тя­ми в мою спи­ну! Це було якесь див­не лай­но, справ­жній п*здець. Як тіль­ки ми до цьо­го дійшли, я поду­мав: «З мене виста­чить, це все до біса тупо».

Хоча «Freak On A Leash» мит­тє­во впі­зна­ва­ла­ся як пісня Korn, вона гра­ла за фор­му­лою, яку запро­по­ну­вав Джо­на­тан. Трек почи­нав­ся з того, що гіта­рист Ман­кі вичав­лю­вав зі сво­го інстру­мен­ту див­ні про­ни­зли­ві зву­ки, в той час як Джо­на­тан поше­пки про­мов­ляв поча­тко­вий рядок тре­ку: «Щось заби­рає части­ну мене» — це був постріл у бік музи­чної інду­стрії, яку спів­ак так обу­рю­вав. Коли при­спів всту­пив з гігант­ським кла­ца­ю­чим басом Філ­ді, він був таким же фан­ко­вим, як Faith No More у роз­кві­ті сил, і таким же бру­дним, як гру­пи, що гра­ють гранж.

Про­те най­більш пам’я­тний момент настав через дві з поло­ви­ною хви­ли­ни. Korn все одно ніко­ли не були гур­том, що сла­вив­ся гітар­ни­ми соло, тому там, де біль­шість інших гур­тів вста­ви­ли б соло, Korn вста­ви­ли вокал Джо­на­та­на у сти­лі скет, він розповідає:

«Ми дже­ми­ли, і я почав змі­шу­ва­ти біт­бок і скет, мені подо­ба­ла­ся вокаль­на пер­ку­сія — чува­ки на кшталт Doug E. Fresh і його біт­бок з тих часів. Я слу­хав бага­то олд­скуль­но­го хіп-хопу, нью-йорк­сько­го фри­стай­лу разом з усі­єю Новою хви­лею 80‑х».

Follow The Leader був випу­ще­ний 18 сер­пня 1998 року, про­дав­шись біль­ше ніж чверть міль­йо­на копій у США за пер­ший тиждень і посів­ши пер­ше місце в чар­ті Billboard (зго­дом він буде п’ять разів сер­ти­фі­ко­ва­ний як пла­ти­но­вий). Freak On A Leash став дру­гим син­глом аль­бо­му, після Got The Life. Він супро­во­джу­вав­ся ефе­ктним, час­тко­во ані­ма­цій­ним відео, зня­тим відо­мим худо­жни­ком комі­ксів Тод­дом Макфар­лей­ном (який також був від­по­від­аль­ним за обкла­дин­ку альбому).

Кліп про­сте­жує шлях кулі, випад­ко­во випу­ще­ної з пісто­ле­та полі­цей­сько­го, яка про­лі­тає через при­мі­ський район і потра­пляє в постер Korn, де почи­нає кру­жля­ти нав­ко­ло гур­ту під час висту­пу у тем­ній кім­на­ті, осві­тле­ній лише сві­тлом, що про­ни­кає крізь отво­ри у сті­нах. В сере­ди­ні пісні Джо­на­тан кри­чить: «Впе­ред!», і куля змі­нює свою тра­є­кто­рію, вре­шті-решт вона опи­ня­є­ться у руках полі­цей­сько­го. Зйом­ки клі­пу обі­йшли­ся у понад 800 000 дола­рів США. Джо­на­тан розповідає:

«Я від­чу­вав себе так само як про­дю­се­ри «Матри­ці», коли їм вру­чи­ли сце­на­рій цьо­го філь­му: «Ми вико­ри­ста­є­мо ще неі­сну­ю­чу техно­ло­гію, щоб зня­ти цей фільм». Ми при­їха­ли, а там була вели­ка короб­ка з усі­ма цими сві­тло­ви­ми отво­ра­ми, в якій ми зні­ма­ли сце­ні­чну части­ну — це було все, що ми бачи­ли. Ми були на гастро­лях в Австра­лії, і вони транс­лю­ва­ли гото­ве відео в наш готель­ний номер по супу­тни­ко­во­му теле­ба­чен­ню. Ми поди­ви­ли­ся його разом, і наші щеле­пи впа­ли на підлогу».

Freak On A Leash вже ста­ла хітом серед шану­валь­ни­ків Korn до момен­ту вихо­ду син­глу у люто­му 1999 року — це була най­пер­ша пісня, яку гру­па зігра­ла у зна­ко­во­му турі Family Values, що стар­ту­вав у вере­сні попе­ре­дньо­го року. На той момент Джо­на­тан Девіс пере­став пити та вжи­ва­ти нар­ко­ти­ки, усві­дом­лю­ю­чи, що май­бу­тнє, якщо він цьо­го не зро­бить, може бути жахливим:

«Я зайшов занад­то дале­ко, настав час зупи­ни­ти це дур­не лай­но, іна­кше я б помер. У мене була дити­на і спра­ви, тому те, що ста­ло­ся, допо­мо­гло мені протверезіти».

Сьо­го­дні Freak On A Leash зали­ша­є­ться най­по­пу­ляр­ні­шим тре­ком Korn, з більш ніж 300 міль­йо­на­ми про­слу­хо­ву­вань на Spotify і май­же такою ж кіль­кі­стю пере­гля­дів на YouTube. У 2006 році вони об’­єд­на­ли­ся з Емі Лі з Evanescence для ство­ре­н­ня при­го­лом­шли­вої вер­сії для MTV Unplugged. Про цю спів­пра­цю Джо­на­тан каже:

«Весь той досвід був при­го­лом­шли­вим, ми репе­ти­ру­ва­ли міся­ця­ми, залу­чи­ли одно­го з моїх най­кра­щих дру­зів, Річар­да Гібб­са, який допо­міг аран­жу­ва­ти всі струн­ні — ми зна­ли, що хоче­мо вийти за рам­ки та зро­би­ти щось незви­чай­не. Залу­че­н­ня Емі до вико­на­н­ня цієї пісні було диво­ви­жним. Коли я напи­сав Freak On A Leash, я був дуже емо­цій­ною дити­ною. Це був злі­пок того, де ми були в той час, але після цьо­го запи­су нам біль­ше ніко­ли не дово­ди­ло­ся зале­жа­ти від зву­ко­за­пи­сної ком­па­нії. Це був засіб, який допо­міг нам досяг­ти того, де ми зараз зна­хо­ди­мо­ся, тому вико­на­н­ня цієї пісні в наші дні пред­став­ляє той пері­од часу і те, через що я про­хо­див. Вона зір­ва­ла нас із прив’язі!»

Автор: Річ Гобсон

#korn, #numetal