«Юнона» допомогла створити 3D-модель хмар Юпітера

Створена 3D-модель. Gerald Eichstädt et al.

Вва­жа­є­ться, що верх­ній шар хмар на Юпі­те­рі скла­да­є­ться з амі­а­ку, амі­а­ку та сір­ки і водя­ної кри­ги. І з 2016 року за ними сте­жить космі­чна стан­ція «Юно­на», яка при­не­сла про газо­во­го гіган­та Соня­чної систе­ми купу важли­вих даних. І тепер зав­дя­ки їй німе­цький вче­ний Геральд Айн­штадт (Gerald Eichstädt) від­тво­рив 3D-модель юпі­те­рі­ан­ських хмар, які «Юно­на» всти­гла сфо­то­гра­фу­ва­ти у види­мо­му сві­тлі. Геральд помі­тив, що знім­ки, отри­ма­ні «Юно­ною» містять ніби пере­мі­ще­н­ня хмар, однак на його дум­ку, це не їхня цир­ку­ля­ція, а осо­бли­во­сті їхньої топографії.

Два знімки JunoCam, які використовувалися для моделювання. Час між ними складає близько чотирьох хвилин. Gerald Eichstädt et al.

За висо­ту хма­ри­нок від­по­від­ає інтен­сив­ність сві­тла: яскра­ві­ші хма­ри зна­хо­дя­ться вище, а глиб­ше сві­тло вже погли­на­є­ться кра­ще, зокре­ма через метан. «Юно­на» отри­ма­ла потрі­бні для моде­лі знім­ки під час сво­го 43 обльо­ту Юпі­те­ра зна­хо­дя­чись на висо­ті близь­ко 13 з поло­ви­ною тисяч кіло­ме­трів над верх­ньою межею хмар. На від­мі­ну від назем­них теле­ско­пів, лише «Юно­на» зда­тна погля­ну­ти на Юпі­тер так близь­ко, охо­пив­ши хмар­ні вер­ши­ни під різни­ми кутами.

Сві­тли­ни «Юно­на» зро­би­ла за допо­мо­гою сво­єї широ­ко­ку­тної каме­ри Junocam, яка пра­цює у види­мо­му сві­тлі та може спо­сте­рі­га­ти не лише за хма­ра­ми, а і за бли­скав­ка­ми на планеті.