Європа повинна робити більше: огляд аналітики (11.03.23)

Захі­дні воєн­ні екс­пер­ти пишуть про те, що потрі­бно Укра­ї­ні для пере­мо­ги, з яки­ми тру­дно­ща­ми сти­ка­ти­ме­ться захі­дна допо­мо­га в май­бу­тньо­му, яке зна­че­н­ня мають окре­мі види озбро­єнь для цієї вій­ни та між­на­ро­дної ста­біль­но­сті загалом.

Ана­лі­тик RUSI Джек Ветлінг для пор­та­лу War on the Rocks виклав свої мір­ку­ва­н­ня після року вій­ни в Укра­ї­ні. Попри те, що укра­їн­ська обо­ро­на пере­вер­ши­ла всі най­смі­ли­ві­ші дово­єн­ні очі­ку­ва­н­ня — вій­на три­ває, і немає чітко­го баче­н­ня, як закін­чи­ться. Але росій­ські нев­да­чі дають захі­дним пар­тне­рам Укра­ї­ни можли­вість при­ве­сти її до успі­шно­го завер­ше­н­ня, якщо вони про­дов­жать ско­ор­ди­но­ва­ну воєн­ну і дипло­ма­ти­чну стратегію. 

Неста­ча живої сили у про­тив­ни­ка дала змо­гу Укра­ї­ні здій­сни­ти успі­шні кон­тр­на­сту­пи восе­ни. Зараз росія пере­бу­ває в низь­кій точці сво­єї вій­сько­вої спро­мо­жно­сті — під­роз­ді­ли з мобі­лі­зо­ва­них пога­но під­го­тов­ле­ні, при­па­си вичер­пу­ю­ться. Тому остан­ній росій­ський наступ почав­ся поспі­хом, без доста­тньої кіль­ко­сті військ. Пита­н­ня поля­гає в тому, чи буде Укра­ї­на зму­ше­на заді­ю­ва­ти свої резер­ви, щоб зупи­ни­ти його — що, в свою чер­гу, підір­ве її кон­тр­на­сту­паль­ні спро­мо­жно­сті. Росія укрі­пи­ла обо­рон­ні рубе­жі на оку­по­ва­них тери­то­рі­ях, і укра­їн­ська армія потре­бу­ва­ти­ме пла­ну­ва­н­ня кон­цен­тро­ва­но­го про­ри­ву і вели­ких резер­вів. У випад­ку нев­да­чі вій­на затя­гне­ться, а росія може роз­ши­ри­ти воєн­но-про­ми­сло­ве спів­ро­бі­тни­цтво з Кита­єм, готу­ю­чи нові підрозділи. 

Уже в трав­ні було зро­зумі­ло, що Укра­ї­на потре­бує зна­чної кіль­ко­сті боє­при­па­сів. Але ріше­н­ня про наро­ще­н­ня виро­бни­цтва в Євро­пі та США прийня­ли лише в кін­ці 2022 року

Є і спри­я­тли­ві­ший сце­на­рій. У ньо­му росія висна­жує армію в насту­пах, втра­ча­ю­чи людей і техні­ку, і ство­рю­ю­ться умо­ви для звіль­не­н­ня тери­то­рій. Ще одні­єю умо­вою цьо­го сце­на­рію є про­дов­же­н­ня ста­біль­ної під­го­тов­ки укра­їн­ських вій­сько­вих на Захо­ді та поста­ча­н­ня техні­ки і боє­при­па­сів. Ана­ліз вій­ни в Укра­ї­ні часто хита­є­ться між ката­стро­фі­змом та ейфо­рі­єю. Дає­ться взна­ки також слаб­кість сере­дньо­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня на Захо­ді. Уже в трав­ні було зро­зумі­ло, що Укра­ї­на потре­бує зна­чної кіль­ко­сті боє­при­па­сів, але ріше­н­ня про наро­ще­н­ня виро­бни­цтва в Євро­пі та США прийня­ли лише в кін­ці 2022 року. Так само Захід втра­тив близь­ко трьох міся­ців і вирі­шив зна­чно роз­ши­ри­ти допо­мо­гу Укра­ї­ні бро­не­те­хні­кою лише в січні 2023-го. 

Навіть якщо Укра­ї­на звіль­нить усі свої тери­то­рії, вій­на може не завершитись

Важли­во також виро­би­ти спіль­ну пере­го­вор­ну пози­цію, що ускла­дню­є­ться різни­ми погля­да­ми на Захо­ді на пита­н­ня закін­че­н­ня вій­ни. Навіть якщо Укра­ї­на звіль­нить усі свої тери­то­рії, вій­на може не завер­ши­тись. Росія може вирі­ши­ти, що як не оку­пує кра­ї­ну, то позба­вить її миру. І про­дов­жу­ва­ти­ме зав­да­ва­ти раке­тних уда­рів, бло­ку­ва­ти пор­ти, вести під­рив­ні кам­па­нії. Це озна­ча­ти­ме, що укра­їн­ське небо зали­ши­ться закри­тим для цивіль­ної авіа­ції, інве­сти­ції май­же не над­хо­ди­ти­муть і Укра­ї­на буде пов­ні­стю зале­жна від захі­дних пар­тне­рів. Це лише один зі сце­на­рі­їв. Нара­зі росія демон­струє бажа­н­ня вою­ва­ти далі, про­по­ну­ю­чи лише капітуляцію. 

Пар­тне­ри Укра­ї­ни зали­ша­ю­ться єди­ни­ми в пита­н­нях воєн­ної під­трим­ки, але не мають спіль­но­го полі­ти­чно­го баче­н­ня. Його виро­бле­н­ня має ста­ти голов­ним завданням.

Водно­час екс­перт CSIS Макс Бер­гманн пише про ймо­вір­ні тру­дно­щі подаль­шої аме­ри­кан­ської допо­мо­ги Укра­ї­ні. 

У Респу­блі­кан­ській пар­тії, яка має біль­шість у Пала­ті пред­став­ни­ків, є від­но­сно неве­ли­ка, але актив­на гру­па про­тив­ни­ків допо­мо­ги Укра­ї­ні. Це ускла­дню­ва­ти­ме виді­ле­н­ня нових паке­тів під­трим­ки. Це не озна­ча­ти­ме, що адмі­ні­стра­ція Бай­де­на вза­га­лі не змо­же цьо­го роби­ти, але вона повин­на бути гото­вою про­би­ва­ти бюро­кра­ти­чні бар’єри, кре­а­тив­но пра­цю­ва­ти з Кон­гре­сом і шука­ти обхі­дні шляхи. 

Спі­кер Пала­ти пред­став­ни­ків від респу­блі­кан­ців може не поста­ви­ти на поря­док ден­ний виді­ле­н­ня дода­тко­вих коштів Укра­ї­ні. Тоді в адмі­ні­стра­ції Бай­де­на є шість шля­хів про­дов­жи­ти допомогу

Укра­ї­на потре­бу­ва­ти­ме аме­ри­кан­ської зброї — або для про­дов­же­н­ня цієї вій­ни, або для змі­цне­н­ня обо­ро­ни після неї. До цьо­го момен­ту вся допо­мо­га йшла через спе­ці­аль­ні ріше­н­ня Кон­гре­су про виді­ле­н­ня дода­тко­вих коштів. Від цьо­го під­хо­ду не стра­жда­ли ні інші стат­ті бюдже­ту, ні без­пе­ко­ві витра­ти в Індій­сько-Тихо­оке­ан­сько­му регіо­ні, ні витра­ти на заку­пів­лю зброї. Але в май­бу­тньо­му спі­кер Пала­ти пред­став­ни­ків від респу­блі­кан­ців може не поста­ви­ти на поря­док ден­ний виді­ле­н­ня дода­тко­вих коштів для Укра­ї­ни — тоді в адмі­ні­стра­ції Бай­де­на є 6 шля­хів про­дов­жу­ва­ти допомогу. 

По-пер­ше, Бай­ден може далі кори­сту­ва­тись пра­вом «пре­зи­дент­сько­го вилу­че­н­ня» зброї із запа­сів армії, але не виді­ля­ти кошти на їх попов­не­н­ня. По-дру­ге, допо­мо­га Укра­ї­ні може йти напря­му із воєн­но­го бюдже­ту США, який ста­но­вить $817 млрд: зре­штою так це від­бу­ва­є­ться в євро­пей­ських кра­ї­нах. По-тре­тє, адмі­ні­стра­ція може виді­ля­ти кошти для Укра­ї­ни з інших про­грам без­пе­ко­вої під­трим­ки Дер­жде­пу чи Міні­стер­ства обо­ро­ни, як от для Ізра­ї­лю чи кра­їн Євро­пи. По-четвер­те, Бай­ден може про­сто попро­си­ти Кон­грес виді­ли­ти біль­ше гро­шей для про­грам без­пе­ко­вої під­трим­ки зага­лом, а не кон­кре­тно для Укра­ї­ни, що дасть біль­ше про­сто­ру для манев­ру. По‑п’яте, США можуть виді­ли­ти пози­ку для без­пе­ко­вої допо­мо­ги Укра­ї­ні, як зро­би­ли для Іра­ку під час бороть­би з Іслам­ською дер­жа­вою в 2014 – 2015 роках. Зре­штою, адмі­ні­стра­ція Бай­де­на може засто­су­ва­ти про­гра­му «Надли­шко­вої обо­рон­ної про­ду­кції» — заяв­ля­ю­чи необ­хі­дну для Укра­ї­ни техні­ку як «надли­шко­ву» і пере­да­ю­чи її через меха­ні­зми Держдепу. 

Усі назва­ні шля­хи дале­кі від іде­а­лу, їх вті­ле­н­ня може наштов­хну­тись на бюро­кра­ти­чний спро­тив, кри­ти­ку з боку армії чи полі­ти­чних опо­нен­тів, спри­чи­ни­ти бюдже­тні дефі­ци­ти або тим­ча­со­ве зни­же­н­ня боє­зда­тно­сті аме­ри­кан­ських зброй­них сил. Най­імо­вір­ні­ше, США не змо­жуть збе­рі­га­ти у 2024 році рівень під­трим­ки, який нада­ють зараз. Тому вар­то пере­ста­ти запев­ня­ти Євро­пу, що нічо­го не змі­ни­ться, а пря­мо кому­ні­ку­ва­ти, що можли­ві обмеження. 

Євро­па має скон­цен­тру­ва­ти­ся на вла­сно­му пере­озбро­єн­ні і попов­нен­ні укра­їн­ських втрат одночасно

Зали­ша­є­ться від­кри­тим пита­н­ня, чи змо­же Євро­па запов­ни­ти неста­чу, беру­чи до ува­ги висна­же­н­ня її запа­сів на сьо­го­дні і недо­ста­тню швид­кість пере­хо­ду ОПК на воєн­ні рей­ки. Тому Євро­со­юз має скон­цен­тру­ва­ти­ся на вла­сно­му пере­озбро­єн­ні і попов­нен­ні укра­їн­ських втрат одно­ча­сно. Його чле­ни повин­ні спіль­но заку­по­ву­ва­ти техні­ку для Укра­ї­ни, вико­ри­сто­ву­ю­чи для цьо­го, напри­клад, меха­ні­зми Євро­пей­сько­го фон­ду миру. Ні США, ні ЄС нара­зі не гото­ві до під­трим­ки Укра­ї­ни у затя­жній вій­ні, і тому вони повин­ні пла­ну­ва­ти на 2024 – 25 рік, робля­чи Укра­ї­ну пріоритетом. 

Захі­дна допо­мо­га визна­чає можли­вість вижи­ва­н­ня Укра­ї­ни і поси­лає меседж сві­то­вій спіль­но­ті про силу Захо­ду. Для її дов­го­стро­ко­вої під­трим­ки ліде­ри повин­ні дія­ти зараз. 

Про євро­пей­ську під­трим­ку Укра­ї­ни, а зокре­ма про техні­чні викли­ки «тан­ко­вої коа­лі­ції» пише гру­па дослі­дни­ків Євро­пей­ської ради з між­на­ро­дних від­но­син (ECFR) на чолі з Густа­вом Гресселем. 

У січні Німеч­чи­на роз­бло­ку­ва­ла поста­ча­н­ня тан­ків Leopard 2 Укра­ї­ні. Євро­пей­ські кра­ї­ни на чолі з нею і Поль­щею пра­гнуть швид­ко осна­сти­ти при­найм­ні два укра­їн­ських баталь­йо­ни – це 62 маши­ни. Поки цей про­цес іде повіль­но, бо най­актив­ні­ші при­хиль­ни­ки тан­ко­вої коа­лі­ції не мають доста­тньо «Лео­пар­дів», а кра­ї­ни з вели­кою кіль­кі­стю тан­ків не поспі­ша­ють нази­ва­ти кон­кре­тне число для пере­да­чі Укра­ї­ні. І все ж німе­цькі тан­ки зали­ша­ю­ться єди­ним варі­ан­том, адже вони наяв­ні у досить вели­кій кіль­ко­сті, і їх виро­бни­цтво про­дов­жу­є­ться, на від­мі­ну від бри­тан­ських «Челен­дже­рів» чи фран­цузь­ких «Леклер­ків». 

Німеч­чи­на, Поль­ща і Сло­вач­чи­на повин­ні пра­цю­ва­ти над ство­ре­н­ням логі­сти­чних і ремон­тних хабів побли­зу укра­їн­сько­го кордону

Але пере­да­ча тан­ків не є одно­ра­зо­вою акці­єю — вона вима­гає про­ду­ма­ної стра­те­гії під­трим­ки на коро­тку, сере­дню і дов­гу пер­спе­кти­ву. По-пер­ше, коа­лі­ція з пере­да­чі тан­ків, боє­при­па­сів, зап­ча­стин і навча­н­ня має бути роз­ши­ре­на. Німеч­чи­на може ком­пен­су­ва­ти пере­да­ні тан­ки за раху­нок вла­сних запа­сів або через викуп, напри­клад, у Швей­ца­рії. Німеч­чи­на, Поль­ща і Сло­вач­чи­на повин­ні пра­цю­ва­ти над ство­ре­н­ням логі­сти­чних і ремон­тних хабів побли­зу укра­їн­сько­го кор­до­ну, які після закін­че­н­ня вій­ни можна пере­мі­сти­ти в Укра­ї­ну для обслу­го­ву­ва­н­ня «Лео­пар­дів» та іншої техніки. 

KMW і Rheinmetall можуть поча­ти спів­пра­цю з Укр­обо­рон­про­мом для навча­н­ня укра­їн­ських спе­ці­а­лі­стів для ремон­ту, обслу­го­ву­ва­н­ня і модер­ні­за­ції німе­цьких танків

Німе­цькі ком­па­нії KMW і Rheinmetall можуть поча­ти спів­пра­цю з Укр­обо­рон­про­мом для навча­н­ня укра­їн­ських спе­ці­а­лі­стів для ремон­ту, обслу­го­ву­ва­н­ня і модер­ні­за­ції німе­цьких тан­ків. Німеч­чи­на та Іспа­нія мають також пра­цю­ва­ти над від­нов­ле­н­ням ста­рих Leopard 2, які оби­дві кра­ї­ни мають у вели­кій кіль­ко­сті на зберіганні. 

По-дру­ге, німе­цька обо­рон­на про­ми­сло­вість буде віді­гра­ва­ти клю­чо­ву роль у під­трим­ці укра­їн­ських «Лео­пар­дів» e дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві. Уряд пови­нен заохо­чу­ва­ти про­ми­сло­вість від­нов­лю­ва­ти і роз­ши­рю­ва­ти виро­бни­чі поту­жно­сті, які ско­ро­ти­ли після закін­че­н­ня Холо­дної вій­ни. Дещо про­ми­сло­вість може зро­би­ти сама, але для ста­біль­но­го роз­ши­ре­н­ня потрі­бні дов­го­стро­ко­ві контракти. 

По-тре­тє, потрі­бно зро­би­ти замов­ле­н­ня на нові «Лео­пар­ди». Замість модер­ні­за­ції ста­рі­ших вер­сій тан­ків, їх вар­то пере­да­ти Укра­ї­ні, а нато­мість при­ско­ри­ти виро­бни­цтво остан­ньої вер­сії 2А7 – сьо­го­дні воно три­ває 3 роки, зі спро­мо­жні­стю 2 тан­ки в місяць. Зві­сно, май­бу­тні поку­пці німе­цьких тан­ків можуть побо­ю­ва­тись як німе­цької нена­дій­но­сті, так і по-різно­му оці­ню­ва­ти май­бу­тнє тан­ків на полі бою. Попри це, євро­пей­ський запит на тан­ки буде зна­чним, не кажу­чи вже про Укра­ї­ну після вій­ни, а «Лео­пар­ди» навряд чи швид­ко застаріють. 

Пере­да­ча захі­дних тан­ків Укра­ї­ні озна­чає, що все біль­ший фокус лягає не на полі­ти­чні ріше­н­ня, а на викли­ки управ­лі­н­ня вій­сько­вою логі­сти­кою і ОПК. Це над­зви­чай­ний виклик, який може подо­ла­ти лише укра­їн­ська рішу­чість і євро­пей­ська співпраця.

Насту­пні три мате­рі­а­ли при­свя­че­ні окре­мим типам озбро­є­н­ня, які вико­ри­сто­ву­ють у вій­ні в Україні. 

У пер­шо­му з них дире­ктор зі стра­те­гії Інсти­ту­ту між­на­ро­дних та стра­те­гі­чних дослі­джень (IISS) Вільям Аль­бер­ке оці­нює роль росій­ських нестра­те­гі­чних ракет. 

Росія засто­су­ва­ла май­же весь спектр сво­їх раке­тних озбро­єнь про­ти Укра­ї­ни — балі­сти­чні раке­ти назем­но­го і пові­тря­но­го базу­ва­н­ня «Іскан­дер» та «Кин­жал», кри­ла­ті раке­ти пові­тря­но­го базу­ва­н­ня Х‑101/55/555, назем­но­го базу­ва­н­ня «Іскандер‑К» і мор­сько­го базу­ва­н­ня «Калібр» та «Онікс». Часто засто­су­ва­н­ня цих ракет було неефе­ктив­ним через неаде­ква­тне пла­ну­ва­н­ня, недо­ста­тню роз­від­ку і немо­жли­вість ура­жа­ти рухо­мі цілі. Росія покла­да­ла­ся на іно­зем­ні ком­по­нен­ти, що в умо­вах сан­кцій ускла­днює від­нов­ле­н­ня запа­сів ракет і при­зве­де до обме­же­н­ня їх використання. 

Осо­бли­во­сті засто­су­ва­н­ня ракет в Укра­ї­ні також мають вели­кий вплив на сві­то­ву режим кон­тро­лю раке­тних техно­ло­гій. По-пер­ше, росія пере­про­фі­лю­ва­ла зені­тні С‑300 та про­ти­ко­ра­бель­ні Х‑22, Х‑32, Бастіон для нане­се­н­ня уда­рів по назем­них цілях. У май­бу­тньо­му це ускла­днить зуси­л­ля із кон­тро­лю за озбро­є­н­ня­ми, адже буде важ­че дифе­рен­ці­ю­ва­ти спро­мо­жно­сті чи пла­тфор­му запу­ску тієї чи іншої ракети. 

Росія пору­ши­ла дух і букву режи­му кон­тро­лю за раке­тни­ми техно­ло­гі­я­ми, від­кри­то пере­дав­ши Біло­ру­сі «Іскан­де­ри» з даль­ні­стю біль­ше 300 кілометрів

По-дру­ге, росія широ­ко роз­ро­бляє і засто­со­вує раке­ти подвій­но­го при­зна­че­н­ня – які можуть нести ядер­ну або кон­вен­цій­ну боє­го­лов­ку. Тому про­по­зи­ції в май­бу­тніх пере­го­во­рах про ско­ро­че­н­ня озбро­єнь кон­цен­тру­ва­тись на ядер­них раке­тах і оми­на­ти кон­вен­цій­ні мають все мен­ше сен­су через поши­ре­н­ня ракет подвій­но­го при­зна­че­н­ня і їх доктри­наль­ну важли­вість для росії, Китаю, Індії, Паки­ста­ну і КНДР. Також не мають сен­су про­по­зи­ції «доброї волі» росії впро­ва­ди­ти мора­то­рій на роз­мі­ще­н­ня в ОТРК «Іскан­дер» у Захі­дно­му вій­сько­во­му окру­зі. У вій­ні в Укра­ї­ні ми поба­чи­ли, що для росії не ста­но­вить жодних про­блем при потре­бі пере­ки­ну­ти їх із інших вій­сько­вих окру­гів про­тя­гом коро­тко­го часу. Тому поді­бна одно­сто­ро­н­ня росій­ська обі­цян­ка була б нічо­го не вар­та. Зре­штою, росія пору­ши­ла дух і букву режи­му кон­тро­лю за раке­тни­ми техно­ло­гі­я­ми, від­кри­то пере­дав­ши Біло­ру­сі «Іскан­де­ри» з даль­ні­стю біль­ше 300 км, а не їх екс­порт­ний варі­ант, як це рані­ше роби­лось для Вір­ме­нії та Алжи­ру. Водно­час вона прийня­ла ріше­н­ня заку­по­ву­ва­ти іран­ські балі­сти­чні раке­ти малої та сере­дньої даль­но­сті й удар­ні дро­ни, чим нане­сла поту­жний удар по між­на­ро­дно­му режи­му контролю. 

Росія буде все біль­ше під­ри­ва­ти свою надій­ність у дотри­ман­ні між­на­ро­дних зобов’язань. Це ускла­днить будь-які май­бу­тні пере­го­во­ри із кон­тро­лю за раке­тни­ми технологіями.
Інший мате­рі­ал Коро­лів­сько­го об’єднаного інсти­ту­ту обо­рон­них дослі­джень (RUSI), при­свя­че­ний можли­во­стям Укра­ї­ни у бороть­бі з росій­ськи­ми під­во­дни­ми чов­на­ми. 

Укра­ї­на досить успі­шно обме­жи­ла діяль­ність росій­сько­го надво­дно­го фло­ту у Чор­но­му морі з поча­тку вій­ни, вико­ри­сто­ву­ю­чи про­ти­ко­ра­бель­ні раке­ти. Але росія воло­діє під­во­дни­ми чов­на­ми типу «Вар­ша­вян­ка», які можуть загро­жу­ва­ти мар­шру­там логі­сти­ки — хоч досі їх засто­со­ву­ва­ли лише як пла­тфор­ми для запу­ску «Калі­брів». Нала­го­дже­н­ня про­ти­чов­но­вої бороть­би за захі­дни­ми стан­дар­та­ми — дов­гий і доро­гий про­цес. Тому Укра­ї­ні вар­то поду­ма­ти, що можна зро­би­ти зараз.

У випад­ку замо­ро­же­н­ня кон­флі­кту росія може скон­цен­тру­ва­тись на пере­шко­джан­ні укра­їн­сько­му екс­пор­ту. Напри­клад, роз­мі­сти­ти мор­ські міни на тор­го­вель­них маршрутах

Хоча сухо­пу­тна кам­па­нія є без­умов­ним прі­о­ри­те­том, у випад­ку замо­ро­же­н­ня кон­флі­кту росія може скон­цен­тру­ва­тись на пере­шко­джан­ні укра­їн­сько­му екс­пор­ту. Вона може це зро­би­ти насправ­ді, про­сто вийшов­ши із зер­но­вої уго­ди, і тоді стра­хо­ві пла­те­жі зле­тять вго­ру. Але є і аль­тер­на­тив­ні сце­на­рії. По-пер­ше, вона може засто­су­ва­ти під­во­дні чов­ни для при­хо­ва­но­го тор­пе­дно­го уда­ру по цивіль­но­му судну, або про­сто таєм­но роз­мі­сти­ти мор­ські міни на тор­го­вель­них мар­шру­тах, запе­ре­чу­ю­чи свою вину. 

По-дру­ге, під­во­дні чов­ни є носі­я­ми «Калі­брів», які і далі можуть вико­ри­сто­ву­ва­ти про­ти клю­чо­вих об’єктів укра­їн­ської еко­но­мі­ки. Тому субма­ри­ни — це пита­н­ня, яке укра­їн­ський флот має вирі­ши­ти. Захі­дні пла­тфор­ми про­ти­чов­но­вої бороть­би занад­то доро­гі і їх не так бага­то, щоб їх могли пере­да­ти Укра­ї­ні. В будь-яко­му разі, їх буде скла­дно обслу­го­ву­ва­ти, засто­со­ву­ва­ти і захи­ща­ти від росій­ських уда­рів. Тому Укра­ї­на повин­на скон­цен­тру­ва­тись на ефе­ктив­но­му вирі­шен­ні про­бле­ми, а саме на запо­бі­ган­ні вико­нан­ню субма­ри­на­ми кори­сних зав­дань. Можна при­пу­сти­ти, що субма­ри­ни можуть пере­шко­джа­ти судно­плав­ству близь­ко до укра­їн­ських тери­то­рі­аль­них вод, тоб­то на пів­но­чі Чор­но­го моря. Це уже ство­рює про­бле­ми, адже сере­дня гли­би­на там мен­ша за опти­маль­ну для під­во­дних чов­нів, що ство­рює ризик зіткнень і вияв­ле­н­ня. Можна також засто­су­ва­ти міни дистан­цій­ної акти­ва­ції, щоб ще біль­ше обме­жи­ти мар­шру­ти субмарин. 

Укра­ї­на може вико­ри­сто­ву­ва­ти мор­ські без­пі­ло­тни­ки із сона­ром — деякі насправ­ді озбро­є­ні, а деякі лише з імі­та­то­ром пуску гли­бин­но­го заря­ду. Від­по­від­аль­ний капі­тан під­во­дно­го чов­на не змо­же ігно­ру­ва­ти ці сигна­ли. Також, якщо Укра­ї­на мати­ме хоча б кіль­ка про­ти­чов­но­вих гелі­ко­пте­рів, це може пов­ні­стю змі­ни­ти оцін­ку ризи­ків для росій­ських субмарин. 

У коро­тко­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві укра­їн­ською стра­те­гі­єю має бути постій­не тур­бу­ва­н­ня і висна­же­н­ня росій­ських підводників.

Ще один вій­сько­вий екс­перт RUSI напи­сав про реактив­ні систе­ми зал­по­во­го вогню в Укра­ї­ні і їх вплив на тоталь­ність поля бою. 

Рід­ко яка зброя може пов­ні­стю змі­ни­ти кар­тин­ку поля бою — зазви­чай для цьо­го потрі­бен ком­плекс озбро­єнь, рішень та техно­ло­гій. В Укра­ї­ні виня­тком ста­ли систе­ми HIMARS та MLRS, які зав­да­ва­ли уда­рів май­же на всю гли­би­ну росій­ських пози­цій, не даю­чи їм кон­цен­тру­ва­ти живу силу, техні­ку та арти­ле­рію, ускла­дню­ю­чи управління. 

Даль­ність у 70 км захи­щає ці систе­ми від росій­сько­го арти­ле­рій­сько­го вогню і дає можли­вість нано­си­ти ура­же­н­ня логі­сти­чним цен­трам у тилу там, куди не дістає укра­їн­ська стволь­на арти­ле­рія. Точність дає змо­гу еко­но­ми­ти боє­при­па­си і швид­ко поки­да­ти вогне­ву пози­цію, збіль­шу­ю­чи шан­си на вижи­ва­н­ня систе­ми. Цьо­му спри­яє також неспро­мо­жність росі­ян швид­ко вияв­ля­ти рухо­мі цілі за ліні­єю фрон­ту і неба­жа­н­ня авіа­ції захо­ди­ти на опе­ра­тив­ну гли­би­ну через загро­зу від укра­їн­ської ППО. Про­те, даль­ність систе­ми не дава­ла б пере­ваг, якби не точне ціле­вка­за­н­ня, яке Укра­ї­на забез­пе­чує шля­хом роз­від­ки на місцях, супу­тни­ко­во­го спо­сте­ре­же­н­ня і обмі­ном дани­ми із захі­дни­ми пар­тне­ра­ми, які під­твер­джу­ють коор­ди­на­ти цілей для РСЗО. 

Голов­ний урок для захі­дних кра­їн у засто­су­ван­ні HIMARS — макси­маль­но змен­ши­ти час ціле­вка­за­н­ня для швид­ко­го ура­же­н­ня клю­чо­вих точок противника

Іншою при­чи­ною успі­ху HIMARS є пев­ний стиль веде­н­ня вій­ни з боку росії, в яко­му вона покла­да­є­ться у логі­сти­ці на залі­зни­ці, фор­мує вели­кі скла­ди боє­при­па­сів, які важ­ко швид­ко пере­мі­сти­ти, і рід­ко змі­нює місце роз­та­шу­ва­н­ня коман­дних пун­ктів. У росії є свої РСЗО, які тео­ре­ти­чно також мали б зав­да­ва­ти точних уда­рів на опе­ра­тив­ну гли­би­ну – «Ура­ган», «Смерч», модер­ні­зо­ва­на систе­ма «Торнадо‑С» і навіть ОТРК «Іскан­дер». Але росія має зна­чний часо­вий роз­рив між вияв­ле­н­ням цілі і нане­се­н­ням ура­же­н­ня, тому що не може під­три­му­ва­ти діяль­ність сво­їх роз­ві­ду­валь­них дро­нів у гли­би­ні укра­їн­ської тери­то­рії про­тя­гом три­ва­ло­го часу для вияв­ле­н­ня цілей. Це голов­ний урок для захі­дних кра­їн у засто­су­ван­ні HIMARS — макси­маль­но змен­ши­ти час ціле­вка­за­н­ня для швид­ко­го ура­же­н­ня клю­чо­вих точок противника. 

Отже, клю­чо­вим момен­том є те, що систе­ми нане­се­н­ня висо­ко­то­чних уда­рів вели­кої даль­но­сті в поєд­нан­ні з інно­ва­цій­ни­ми та зви­чай­ни­ми засо­ба­ми роз­від­ки можуть вирі­шаль­ним чином впли­ну­ти на хід кон­флі­кту в цілому.

Дже­ре­ло: Повер­нись живим

#ана­лі­ти­ка, #пж