Кожен фільм із серії "Живі мерці" у рейтингу від найгіршого до найкращого - Hammer

Від ори­гі­наль­ної зом­бі-три­ло­гії Джор­джа А. Роме­ро до ремей­ків і не тіль­ки, ось рей­тинг усіх восьми філь­мів про живих мерців.

Джордж Роме­ро був богом філь­мів про зом­бі. Його режи­сер­ський дебют «Ніч живих мер­ців» пере­тво­рив мон­стра з гаї­тян, загі­пно­зо­ва­них вуду, на ожи­лих тру­пів, яких зупи­няє лише куля в мозок. Цей фільм також став стар­то­вим май­дан­чи­ком для серії, яка охо­плю­ва­ла шість частин і п’ять деся­ти­літь, зав­дя­ки май­стер­ній кри­ва­вій і сати­ри­чній розповіді.

Щоб від­свя­тку­ва­ти жит­тя май­стра нежи­ті, Hammer склав рей­тинг кожно­го філь­му про мер­ців, який він коли-небудь зні­мав. Два офі­цій­ні ремей­ки — «Сві­та­нок мер­ців» Зака Снай­де­ра та «Ніч…» Тома Саві­ні — також були вклю­че­ні до списку.

Теле­грам: t.me/kinoIart

8. Survival Of The Dead (2009)

Остан­ній фільм про мер­ців, без­пе­ре­чно, є най­гір­шим у цій серії. Натхнен­ний тоді­шньою бага­то­рі­чною при­су­тні­стю Аме­ри­ки на Близь­ко­му Схо­ді, Роме­ро уяв­ляв його як тра­ге­дію, яка б опла­ку­ва­ла нескін­чен­ну й без­глу­зду при­ро­ду вій­ни. Однак кін­це­вим про­ду­ктом ста­ла істо­рія двох воро­гу­ю­чих родин, яка настіль­ки ж без­глу­зда, наскіль­ки й нудна. А зом­бі віді­йшли на дру­гий план, як ніко­ли раніше.

Так чи іна­кше, ефе­кти «Вижи­ва­н­ня…» — най­гір­ші з усіх попе­ре­дніх стрі­чок (так, навіть за «Ніч 1968…»). Пога­ний хро­ма­кей та грим, оги­дні пер­со­на­жі, пла­ска гра та оги­дно обра­зли­вий ірланд­ський акцент. Як остан­ній фільм Роме­ро, це неса­мо­ви­тий фінал кар’є­ри іко­ни жахів.

7. Diary Of The Dead (2007)

Роме­ро про­йшов шлях від піо­не­ра у жан­рі до люди­ни що роз­дає пора­ди, коли захо­пив­ся жан­ром зна­йде­но­го кадру. Режи­сер пла­ну­вав, що п’я­та части­на «Мер­твих» ста­не про­ти­о­тру­тою від «запа­мо­ро­чли­во­го» і нео­дно­зна­чно­го «Відьма з Блер: Кур­со­ва з того сві­ту». Однак до момен­ту сво­го кіно­те­а­траль­но­го вихо­ду «Репор­таж» і «Кло­вер­філд» вже зро­би­ли те, що він хотів зро­би­ти — хіба що краще.

До честі «Щоден­ни­ка…», він вико­ри­сто­вує зом­бу­ва­н­ня, щоб роз­по­ві­сти про вуа­є­ризм поко­лі­н­ня YouTube та недо­ві­ру до ЗМІ май­же за десять років до того, як «фей­ко­ві нови­ни» ста­ли мейн­стрим­ним дискур­сом. Там також є деякі боже­віль­ні сце­ни: як пере­ва­жно амі­ші, які кида­ють дина­міт у мер­ців. Однак це не виправ­до­вує пере­гра­ва­н­ня, побла­жли­во­го зака­дро­во­го голо­су та деше­вих і без­пе­рерв­них страшилок.

6. Land Of The Dead (2005)

Після того, як «28 днів пото­му» від­ро­див зом­бі-фільм, Роме­ро був натхнен­ний пере­гля­ну­ти піджанр, який він визна­чив. І він отри­мав бюджет, який наре­шті дозво­лив йому вико­ри­ста­ти ідеї, які він від­ки­нув під час супе­ре­чли­во­го виро­бни­цтва «Дня мерців».

У «Зем­лі…» є що ска­за­ти про кла­со­вий поділ Аме­ри­ки, пред­став­ле­ний нетря­ми Піт­тс­бур­га, роз­кіш­шю хма­ро­чо­сів Фід­длерс-Грін та сами­ми зом­бі. Деякі кри­ти­ки вва­жа­ють, що феєр­верк, який від­вер­тає ува­гу орди, також комен­тує вій­сько­ву такти­ку США в Іра­ку, яка поля­гає у доктри­ні «Shock and awe». Однак, окрім цьо­го та деяких феє­ри­чних пер­фор­ман­сів, у філь­мі немає нічо­го ново­го, чого б не дослі­джу­ва­ли рані­ше. Осо­бли­во повто­рю­ва­ним зда­є­ться сюжет про «розум­них зом­бі», пере­ро­бле­ний з «Дня…».

5. Dawn Of The Dead (2004)

Про­дю­сер «Сві­тан­ку…» Річард П. Рубін­штейн під­пи­сав­ся під цим ремей­ком, зня­тим режи­се­ром Заком Снай­де­ром за сце­на­рі­єм май­бу­тньо­го мае­стро «Вар­то­вих Гала­кти­ки» Джейм­са Ган­на. Пара пра­гну­ла ство­ри­ти більш похму­рий, «реаль­ний» погляд на зом­бі-міф Роме­ро, але він все одно про­ся­кну­тий мака­бри­чною уявою. Хто коли-небудь забу­де це інтро або нежи­ве немовля?

Попри всю свою кри­ва­ву бій­ню та пере­кон­ли­вих пер­со­на­жів, «Сві­тан­ку… ​‘04» бра­кує уїдли­вої сати­ри ори­гі­на­лу Роме­ро. Сам май­стер одно­го разу ска­зав про ремейк: «За цією фор­мою нічо­го не було». Як попкор­но­вий блок­ба­стер жахів, він від­по­від­ає усім кри­те­рі­ям, але його суча­сни­ки «28 днів пото­му» та навіть «Зом­бі на ім’я Шон» мають наба­га­то біль­ше, що сказати.

4. Night Of The Living Dead (1990)

Не можна зви­ну­ва­чу­ва­ти Роме­ро за ремейк «Ночі живих мер­ців». Його потра­пля­н­ня до суспіль­но­го надба­н­ня зна­чи­ло, що автор поба­чив міні­маль­ні гро­ші від най­го­лов­ні­шо­го філь­му про зом­бі в істо­рії, в той час, як менш відо­мі режи­се­ри загре­бли його за допо­мо­гою несан­кціо­но­ва­них спін-оффів. Чому б йому не погна­ти­ся за папірцями?

Однак, попри те, що бог кро­ві Том Саві­ні був режи­се­ром, а Роме­ро пере­пи­сав свій вла­сний сце­на­рій, це змі­ша­ний мішок з частин тіла. З одно­го боку, ефе­кти зни­щу­ють ори­гі­нал, і Тоні Тодд надає голов­но­му герою Бену всю ту гра­ві­та­цію, яку мав Дуейн Джонс. З іншо­го боку, пере­хід від анти­ра­сист­ської тема­ти­ки до сте­ре­о­ти­пної опо­віді про «фіналь­ну дів­чи­ну» (прим. вижи­ває один герой) від­ні­має бага­то з того, що зро­би­ло кла­си­ку класикою.

3. Day Of The Dead (1985)

«День…» — це оста­н­ня вели­ка части­на серії «Мер­ців», яка, однак, також роз­гля­да­є­ться як най­слаб­ша з ори­гі­наль­ної три­ло­гії. Можна зро­зу­мі­ти чому: філь­му бра­кує душев­но­го болю Ночі… та почу­т­тя гумо­ру Сві­тан­ку… Крім того, від­мо­ва Роме­ро ско­ро­ти­ти насиль­ство при­зве­ла до того, що сту­дія вдві­чі змен­ши­ла його бюджет, що поста­ви­ло на колі­на те, що режи­сер спо­ча­тку заду­мав як «Зві­я­ні вітром зомбі-фільмів».

Однак «День…» все ще зали­ша­є­ться кла­си­кою. Істо­рія зобра­жує ката­стро­фі­чні сто­сун­ки між нау­кою та вій­сько­ви­ми, які вико­ри­сто­ву­ють ядер­ну пара­ною часів холо­дної вій­ни, в той час, як вісце­раль­ні ефе­кти Тома Саві­ні ще біль­ше вирів­ня­ли­ся після «Сві­тан­ку…»: ті остан­ні десять хви­лин могли б ста­ти його шедев­ром. Щасли­вий кінець також іде­аль­но завер­шує три­ло­гію після похму­ро­го завер­ше­н­ня «Ночі…» та нео­дно­зна­чно­сті «Сві­тан­ку».…

2. Night Of The Living Dead (1968)

Пер­ший фільм Роме­ро є, мабуть, най­ва­жли­ві­шим момен­том в істо­рії жахів. Він одно­о­сі­бно коди­фі­ку­вав суча­сно­го зом­бі як шар­ка­ю­чий труп, зруй­ну­вав межі того, скіль­ки кро­ві може зійти з рук кіно­кар­ти­ні, і став пер­шим у сво­є­му жан­рі філь­мом з афро­а­ме­ри­кан­цем у голов­ній ролі. Його касо­ві збо­ри — 30 міль­йо­нів дола­рів при бюдже­ті 125 000 дола­рів — зро­би­ли його най­при­бу­тко­ві­шим філь­мом жахів до Хелловіну.

Однак, «Ніч живих мер­ців» — це нескін­чен­но біль­ше, ніж про­сто насиль­ство. Дослі­дни­ки досі ана­лі­зу­ють його як порт­рет Аме­ри­ки 60‑х років: його кані­ба­лізм є ата­кою на капі­та­лізм «соба­ка їсть соба­ку», його жор­сто­кість від­обра­жає В’є­тнам, а депре­сив­на кін­ців­ка є комен­та­рем до раси­зму. Ефе­кти та деякі поста­нов­ки не можуть зрів­ня­ти­ся з пізні­ши­ми філь­ма­ми про мер­ців, але ви все одно не ста­не­те шану­валь­ни­ком жахів, поки не поди­ви­те­ся цей фільм.

1. Dawn Of The Dead (1978)

Хоча він не був таким нова­тор­ським, як «Ніч …», «Сві­та­нок мер­ців» мав бюджет і талант, щоб більш пов­но реа­лі­зу­ва­ти сати­ри­чне баче­н­ня Роме­ро. Зав­дя­ки більш широ­ко­му охо­плен­ню, він яки­мось чином висмі­ює кожну гіл­ку аме­ри­кан­сько­го суспіль­ства. Засо­би масо­вої інфор­ма­ції нагні­та­ють пані­ку в поста­по­ка­лі­пти­чно­му суспіль­стві, в той час, як селя­ни з рушни­ця­ми раді­сно від­стрі­лю­ють зом­бі зара­ди спор­ту. Голов­ні герої філь­му хова­ю­ться в тор­го­во­му цен­трі, де мер­ці ску­пчи­ли­ся за зви­чкою: «Це було важли­ве місце в їхньо­му жит­ті», — пояснює один з пер­со­на­жів. Потім гру­па насо­ло­джу­є­ться всі­єю їжею і пре­дме­та­ми не пер­шої необ­хі­дно­сті, поки зов­ні­шній світ голо­дує і вми­рає, доки інші люди не ври­ва­ю­ться, щоб захо­пи­ти при­ту­лок для себе.

«Сві­та­нок…» також став куль­мі­на­цій­ним момен­том для Тома Саві­ні: його пер­шою вилаз­кою в піджанр зом­бі, але все ще зали­ша­є­ться міри­лом його ефе­ктів. Його робо­та ста­ла клю­чо­вим факто­ром у дося­гнен­ні філь­мом сві­то­во­го успі­ху та супе­ре­чок, що при­зве­ло до ажі­о­та­жу, який вилив­ся у касо­ві збо­ри в 66 міль­йо­нів дола­рів. Сьо­го­дні «Сві­та­нок…» зали­ша­є­ться таким же смі­шним, акту­аль­ним і захо­плю­ю­че мото­ро­шним, як і в 1978 році, і це зра­зок, який кожен насту­пний фільм про зом­бі пови­нен нама­га­ти­ся пере­вер­ши­ти (і май­же зав­жди зазнає невдачі).

#роме­ро, #зом­бі, #топ