Мікрорецензія на фільми 2022 року

Перед Новим Роком я про­по­ну­вав взя­ти участь у кіно­ма­ра­фо­ні. На жаль, ніхто не від­кли­кнув­ся на мою про­по­зи­цію. Але це не зава­ди­ло мені само­му поди­ви­тись філь­ми. Поки що тіль­ки три, не раху­ю­чи Скля­ної Цибулини.

Мої вра­же­н­ня? Я роз­ча­ро­ва­ний. Одне з двох: або я занад­то тупий для суча­сних філь­мів, або кіно в мину­ло­му році не порадувало. 

Три­ку­тник смутку

Фільм отри­мав Золо­ту паль­мо­ву гіл­ку на Канн­сько­му кіно­фе­сти­ва­лі цьо­го року. Напев­но, фести­валь­не кіно не для мене. Про­чи­тав­ши опис, я весь фільм чекав коли ж тра­пи­ться та ката­стро­фа і герої опи­ня­ться на без­лю­дно­му остро­ві. Зви­чай­но, до цьо­го момен­ту також тра­пля­лись якісь події, але ката­стро­фи дове­лось чека­ти дов­го. У філь­ма по суті немає сюже­ту або його можна опи­са­ти в трьох сло­вах. Немає пер­со­на­жів, яким хоче­ться спів­пе­ре­жи­ва­ти. Кіно нама­га­є­ться висмі­ю­ва­ти бага­ті­їв, але робить це без пова­ги. В ціло­му, мені не було сум­но диви­тись, але Три­ку­тник сму­тку мене не вра­зив. Через що він отри­мав голов­ну наго­ро­ду Канн­сько­го кіно­фе­сти­ва­лю, зали­ша­є­ться загадкою.

Вар­вар

Цей фільм можу поре­ко­мен­ду­ва­ти тим, кому подо­ба­є­ться треш. Бюдже­тне неви­га­дли­ве кіно з над­зви­чай­но тупи­ми пер­со­на­жа­ми, в яких геть від­су­тній інстинкт само­збе­ре­же­н­ня. Не розу­мію, що в ньо­му зна­хо­дять люди. На щастя, події філь­му хоч тро­хи логі­чно поясню­ю­ться, що вже добре. Але зро­зу­мі­ти пове­дін­ку голов­них геро­їв іно­ді дово­лі важ­ко. Див­ний поділ подій на дві фази, спо­ча­тку нам роз­по­від­а­ють про одних пер­со­на­жів, потім, ніби пере­кре­слю­ю­чи все, зна­йом­лять з інши­ми. Я доди­вив­ся фільм, але не можу ска­за­ти, що він мені чимось запа­м’я­тав­ся. В Три­ку­тни­ку сму­тку було хоч декіл­ка ціка­вих сцен. Тут, з вели­кою нятяж­кою, можна зга­да­ти одну.

Там, де спів­а­ють раки

А раки дій­сно вмі­ють спів­а­ти? Хоча про раків у філь­мі не йде­ться. Річ іде про дів­чин­ку, якій дово­ди­ться занад­то рано поча­ти само­стій­не жит­тя і вчи­тись вижи­ва­ти само­туж­ки серед лісів і болот. Але голов­ні події пов’я­за­ні не з цим. Хоч в жан­рах на сай­ті було вка­за­но, що це три­лер і дете­ктив, це абсо­лю­тно не так. Це ско­рі­ше дра­ма з домі­шка­ми мело­дра­ми. Кін­ців­ку дове­лось трі­шки пере­мо­ту­ва­ти, але цей фільм хоч дав якісь емо­ції, на від­мі­ну від попередніх.

Що далі? Спи­сок філь­мів дово­лі вели­кий, тому я все ще наді­юсь зна­йти хоро­ше ціка­ве кіно. Поста­ра­юсь і нада­лі діли­тись сво­ї­ми враженнями.