Мої стосунки з ТЦК і плани на майбутні 2(ДВА!!!!!) роки

За мої­ми під­ра­хун­ка­ми я вже 17 років без­пе­рерв­но нама­га­юсь чомусь навчи­тись в різних навчаль­них закладах

Після 24 люто­го я по суті сиджу май­же без­ви­ла­зно в селі, хоч і вчусь в Хар­ко­ві (я там дистан­цій­но вже й диплом встиг отримати).

Так як я був на той момент сту­ден­том (і є зараз) то йти у ТЦК на від­мі­тку не бачив жодно­го сен­су, але десь в кін­ці бере­зня поча­тку кві­тня батьку на блок­по­сті ска­за­ли що тре­ба обо­в’яз­ко­во само­му з’я­ви­тись для яко­їсь там від­мі­тки, і він при­їхав додо­му, взяв мене і ми попер­лись відмічатись.

Зага­лом в той день з нашо­го села таким чином мобі­лі­зу­ва­ли двох чи трьох людей, і могли і батька, але якраз тоді бабу­ся вирі­ши­ла що здо­ро­в’я в неї вже не те, і зля­гла в лікар­ню і так як я тро­шки олух, то за нею догля­да­ти і щодня мота­тись із села в лікар­ню зві­сно пови­нен був батько. Щоб його не мобі­лі­зу­ва­ли в ТЦК пора­ди­ли поїха­ти в лікар­ню і офор­ми­ти офі­цій­не опі­кун­ство над бабу­сею, що ми і зро­би­ли, ну а мені як сту­ден­ту про­сто вру­чи­ли повіс­тку де було напи­са­но що я весь такий кра­сі­вий був у ТЦК і питань до мене нема.

Про­йшло десь 3 міся­ці, бабу­ся на день Кон­сти­ту­ції помер­ла вдо­ма, а батько від­по­від­но втра­тив опікунство.

Ще десь через 3 – 5 міся­ців батьку вру­чи­ли ще одну повіс­тку, і цьо­го разу від­пра­ви­ли на мед­ко­мі­сію (все таки 54 роки це вам не моло­дий бугай). Так як у ньо­го спи­на це ходя­ча про­бле­ма, то він в пер­шу чер­гу пішов до нев­ро­па­то­ло­га, який ска­зав йому їха­ти в Дні­про для того, щоб діа­гноз йому ста­ви­ли там. В Дні­прі звер­ну­ли ува­гу не так на спи­ну, як вияви­ли біди із сер­цем (про які зві­сно ж ніхто ні сном ні духом), і батька визна­ли обмежено-придатним.

Після цьо­го жили собі не тужи­ли, і тут поча­лись робо­ти в полях і батьку не було коли займа­тись поїзд­ка­ми в Кри­вий Ріг за това­ра­ми в наш про­ду­кто­вий мага­зин, і це зві­сно робив хто? Пра­виль­но. Я.

В один з таких днів мене вко­тре зупи­ни­ли на блок­по­сті, і так як в них була якась акція, мені вру­чи­ли повіс­тку. Це було див­не вру­че­н­ня, але про це пізніше.

Зві­сно ж я там ска­зав шо я сту­дент, вони ска­за­ли шо їм по бара­ба­ну, хай я їду в ТЦК і там роз­би­ра­юсь (а я там, нага­даю, вже був). Зві­сно ж я забив на ту поїзд­ку за гра­фі­ком бо ні часу ні бажа­н­ня в мене не було ката­тись туди сюди з села в місто.

Потім я зві­сно вирі­шив таки при­їха­ти, але в них о дру­гій годи­ні дня вияв­ля­ться закін­чив­ся робо­чий день, і тоді я вирі­шив вза­га­лі заби­ти на це хуй.

Десь через 3 міся­ці після цьо­го, батька знов зупи­ни­ли на блок пості шоб вру­чи­ти чер­го­ву повіс­тку, але цьо­го разу там були цифро­ві­зо­ва­ні мобі­лі­за­то­ри з план­ше­том і базою даних. Батько їм пре­д’я­вив попе­ре­дні дві повіс­тки шо він вже був, і йому ска­за­ли шо ці повіс­тки не мають жодно­го сен­су, бо вони не номер­ні і тому в базі їх нема. Доре­чі моя пер­ша повіс­тка теж без номе­ру, а дру­га вже з номером.

Зао­дно поки те все від­бу­ва­лось батько вирі­шив дізна­тись шо в них в базі на мене і зна­є­те шо? Вгадайте.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

В мене вияви­лось від­кри­те про­ва­дже­н­ня як на ухи­лян­та, шо я не явив­ся у ТЦК.

Ладно про­ва­дже­н­ня, але при­кіл в тому, шо його чомусь не було в Дії.

Я не міг якийсь час зро­зу­мі­ти в чому при­кол, чому його нема в Дії, а потім я вду­плив. Коли мені вру­ча­ли повіс­тку, вони вза­га­лі не пере­ві­ря­ли і не запи­су­ва­ли жодних даних з доку­мен­тів. Абсо­лю­тно нічо­го. Тіки ПІБ, номер теле­фо­ну і адре­су, які я сам і назвав. А тепер питання.

Як вони могли від­кри­ти про­ва­дже­н­ня на люди­ну, абсо­лю­тно не маю­чи даних про неї? 

А ніяк. Ще й коли я їм ски­нув фотку сво­го при­пи­сно­го, вони поба­чи­ли що я при­пи­са­ний в Хар­ко­ві а не тут, то вони тупо при­бра­ли про­ва­дже­н­ня наче його і не було, і ска­за­ли шо в базі напи­са­но, шо Хар­ків­ський ТЦК не бачив мене остан­ні три роки, і мені тре­ба туди яви­тись щоб відмітитись.

Отут я тро­шки при­ху­їв, бо був упев­не­ний, що мене уні­вер від­мі­чав як сту­ден­та в ТЦК, бо так рані­ше робив коледж, але вияв­ля­є­ться ніхто таким не займав­ся, і я не зди­ву­юсь, якшо мені там і справ­ді ще й сві­ти­ти­ме штраф коли я таки туди заявлюсь.

Так а шо я пла­ную роби­ти далі? Ну мене поки чекає їба­ни­на з навча­н­ням на магі­стра­ту­рі, а також тре­ба якось зібра­тись з сила­ми і подо­ла­ти 400 км до Хар­ків­сько­го ТЦК, щоб вирі­ши­ти з ними всі пита­н­ня. Рані­ше з доро­гою туди про­блем не було, але коли від­мі­ни­ли потяг Хер­сон — Хар­ків, діста­тись туди з мого села ста­ло трі­шки тяж­че, але то таке, розберусь.

Після навча­н­ня буде­мо диви­тись шо буде з вій­ною, бо за 1.5 роки може бага­то чого ста­тись, але після навча­н­ня точно тре­ба буде піти в армію, ну або хоча б запи­са­тись в ТРО і щоро­ку ката­тись на міся­чні збо­ри, якщо не буде вій­ни. Ну а якшо вій­на буде йти далі, тре­ба спро­бу­ва­ти мобі­лі­зу­ва­тись на спо­кій­ну поса­ду в ЗСУ, бо в штур­мо­ви­ках мені точно дов­го не жити. Здо­ро­в’я в мене хоч відбав­ляй, але цьо­го літа я пізнав всі біди сво­го орга­ні­зму від впли­ву спе­ки. Один день попра­цю­вав на вули­ці пару годин в жару 37 гра­ду­сів в тіні, і після цьо­го два дні я лежав в ліж­ку, два тижні мені було прям недо­бре, і десь місяць я ще від­чу­вав міні наслід­ки від тих пари годин, а отже влі­тку в спо­ря­джен­ні в око­пах мене виста­чить десь на годи­ну-дві, а потім в госпіталь.

А ось вам бону­сні фото­чки мене у формі

На пер­шій я у фор­мі Авіа­цій­но­го Кри­во­різь­ко­го коледжу

А це я в ста­рій фор­мі вій­сько­во-пові­тря­них сил України

А це ми з батьком на тан­ку ката­є­мось (через тиждень цей танк звіль­няв Хер­сон­ську область)

Ну кароч ота­кі діла