Наші на Венеційському кінофестивалі

Фільм «Люксем­бург, Люксембург»

Ми хоче­мо при­вер­ну­ти ува­гу до про­бле­ми, з якою ми, як укра­їн­ці, зіткне­мо­ся після вій­ни — про­бле­ми від­су­тно­сті батьків. Було поко­лі­н­ня від­су­тніх батьків у 1940‑х роках, після Дру­гої сві­то­вої вій­ни, було поко­лі­н­ня від­су­тніх батьків у 1990‑х роках, після кри­мі­наль­них воєн, і, на жаль, буде вели­ке поко­лі­н­ня зни­клих батьків після цієї жор­сто­кої вій­ни в Укра­ї­ні… Якщо ми не зупи­ни­мо це бру­таль­не втор­гне­н­ня Росії, ми зали­ши­мо­ся не тіль­ки з руї­на­ми, а й з незлі­чен­ною кіль­кі­стю зруй­но­ва­них сімей і дитя­чих доль. Зви­чай­но, ми пла­че­мо, див­ля­чись фільм Робер­то Бені­ньї «Жит­тя пре­кра­сне», але чи потрі­бно нам біль­ше таких істо­рій про від­су­тніх батьків у реаль­но­му жит­ті? Про­бле­ма від­су­тно­сті батьків — це не про­сто гар­ний сюжет для дра­ма­ти­чних філь­мів, а, на жаль, жор­сто­ка доля дітей, які зали­ши­ли­ся без піклу­ва­н­ня. Допо­мо­жіть Укра­ї­ні її подолати.