Настав час завдати удару по Ірану, щоб захистити Україну - 19FortyFive

Воєн­ні зло­чи­ни путі­на та аван­тю­ри режи­му Вер­хов­но­го ліде­ра Іра­ну Алі Хаме­неї могли від­кри­ти для США незви­чай­ну можли­вість: Вашинг­тон може вжи­ти діє­вих захо­дів одно­ча­сно на двох фрон­тах — опо­се­ред­ко­ва­но захи­сти­ти Укра­ї­ну та під­три­ма­ти іран­ських протестувальників.

Захі­дні кра­ї­ни обе­ре­жно став­ля­ться до погроз Путі­на засто­су­ва­ти ядер­ну зброю і до можли­во­сті ще більш мас­шта­бної вій­ни. До їх честі, вони, з усім тим, збіль­ши­ли нада­н­ня зброї та кіль­кість тре­ну­валь­них цен­трів для укра­їн­ських сол­да­тів. Так, фран­цу­зи щой­но пого­ди­ли­ся про­во­ди­ти тре­ну­ва­н­ня у Фран­ції, при­єд­нав­шись до бри­тан­ців та інших у поді­бних ініціативах.

Ця стри­ма­на, посту­по­ва стра­те­гія роз­ши­ре­н­ня під­трим­ки Укра­ї­ни поки що допо­мо­гла змі­цни­ти обо­ро­но­зда­тність Укра­ї­ни, не викли­кав­ши при цьо­му масо­ва­ної від­по­віді, в тому числі ядер­ної. Водно­час без­глу­зді воєн­ні зло­чи­ни путі­на — раке­тні та без­пі­ло­тні ата­ки на суто цивіль­ні цен­три, масо­ві вбив­ства на оку­по­ва­них тери­то­рі­ях тощо — роз­ши­ри­ли діа­па­зон від­по­від­ей, які Захід має пра­во вжи­ти згі­дно з між­на­ро­дним правом.

Легі­тим­на між­на­ро­дна реакція

Сво­ї­ми широ­ко­мас­шта­бни­ми воєн­ни­ми зло­чи­на­ми путін факти­чно юри­ди­чно інтер­на­ціо­на­лі­зу­вав вій­ну, забез­пе­чив­ши фун­да­мент для подаль­шої для стра­те­гії Захо­ду. Таким чином, полі­ти­чний і вій­сько­вий роз­ра­ху­нок пере­тво­рю­є­ться з локаль­но­го, регіо­наль­но­го, зосе­ре­дже­но­го на Схі­дну Євро­пу й, можли­во, НАТО, на такий, що може поси­ла­ти­ся на уні­вер­саль­ні прин­ци­пи. При цьо­му може бути залу­че­на вся спіль­но­та дер­жав, які зобо­в’я­за­ні реа­гу­ва­ти на гума­ні­тар­ні злочини.

Осно­вою широ­кої між­на­ро­дної реа­кції на воєн­ні зло­чи­ни путі­на є сам Ста­тут ООН; Від­по­від­аль­ність за захист 2005 року, або R2P; Женев­ські кон­вен­ції про неком­ба­тан­тів на вій­ні; а також між­на­ро­дне зви­ча­є­ве право.

Ста­т­тя 51 Ста­ту­ту ООН засу­джує будь-яке втор­гне­н­ня на тери­то­рію іншої дер­жа­ви. Ста­т­тя перед­ба­чає коле­ктив­не обо­рон­не засто­су­ва­н­ня сили, якщо ця сила є необ­хі­дною і про­пор­цій­ною поча­тко­во­му напа­ду. R2P закли­кає до «нале­жних коле­ктив­них дій» всіх дер­жав у від­по­відь на тяж­кі зло­чи­ни, вклю­ча­ю­чи гено­цид, воєн­ні зло­чи­ни та зло­чи­ни про­ти людя­но­сті. 12 жов­тня Гене­раль­на Асам­блея ООН нада­ла свою ваго­му під­трим­ку: 143 кра­ї­ни про­го­ло­су­ва­ли за засу­дже­н­ня дій росії. Лише п’ять кра­їн про­го­ло­су­ва­ли проти.

Отже, зараз ми має­мо інтер­на­ціо­на­лі­зо­ва­ну вій­ну, в якій здій­сню­ю­ться масо­ві воєн­ні зло­чи­ни, факти­чно поси­ла­ю­чись на «необ­хі­дність» від­по­віді за стат­тею 51. Ми має­мо між­на­ро­дне зобо­в’я­за­н­ня реа­гу­ва­ти, яке, згі­дно зі Ста­ту­том ООН, має бути пропорційним.

Бити по дже­ре­лу в Ірані

А тепер пере­йде­мо до Іра­ну, поста­чаль­ни­ка зброї, яка нара­зі є най­більш вико­ри­сто­ву­ва­ним інстру­мен­том у воєн­них зло­чи­нах путі­на про­ти цивіль­но­го насе­ле­н­ня, міст, еле­ктро­ме­реж, ліка­рень і дитя­чих май­дан­чи­ків. На замі­ну росій­сько­му арсе­на­лу, що змен­шу­є­ться, Іран поста­чає різно­ма­ні­тні раке­ти й без­пі­ло­тни­ки. Одним з най­ефе­ктив­ні­ших є без­пі­ло­тник-камі­ка­дзе Shahed-136, який вико­ри­сто­ву­вав­ся для ата­ки на цивіль­ні об’є­кти в Киє­ві. За деяки­ми дани­ми, навіть іран­ські інстру­кто­ри з управ­лі­н­ня без­пі­ло­тни­ка­ми долу­чи­ли­ся до бойо­вих дій в райо­ні Хер­со­на. Вико­ри­ста­н­ня цієї зброї по цивіль­них цілях для пси­хо­ло­гі­чної вій­ни, можли­во, навіть сами­ми іран­ськи­ми арти­ле­ри­ста­ми в цій новій, інтер­на­ціо­на­лі­зо­ва­ній вій­ні, робить Іран спів­у­ча­сни­ком воєн­них злочинів.

Одна «необ­хі­дна і про­пор­цій­на» від­по­відь логі­чно була б спря­мо­ва­на без­по­се­ре­дньо на росію, ата­ку­ю­чи росій­ські під­роз­ді­ли й інші дже­ре­ла уда­рів без­пі­ло­тни­ків і інших раке­тних заго­ро­джень. Однак їх важ­ко вияви­ти та знищити.

Іншою допу­сти­мою обо­рон­ною реа­кці­єю була б ата­ка на дже­ре­ло смер­то­но­сної зброї: іран­ські акти­ви, об’є­кти й лан­цю­ги поста­ча­н­ня, від­по­від­аль­ні за виро­бни­цтво і поста­ча­н­ня цих інстру­мен­тів воєн­них зло­чи­нів. Легі­тим­ні цілі варі­ю­ю­ться від заво­дів-виро­бни­ків і баз мате­рі­аль­но-техні­чно­го поста­ча­н­ня до керів­ни­цтва Кор­пу­су вар­то­вих іслам­ської рево­лю­ції, від­по­від­аль­но­го за про­гра­му поста­ча­н­ня. В той час як Захід вда­є­ться до еко­но­мі­чних сан­кцій — захід, який також перед­ба­че­ний R2P, — це під­хід з вели­кою часо­вою пер­спе­кти­вою. Він не рятує жит­тя укра­їн­ців сьо­го­дні, і настає час, коли полі­ти­чна від­по­відь має бути військовою.

Уда­ри між­на­ро­дної спіль­но­ти будуть про­пор­цій­ни­ми, спря­мо­ва­ни­ми на цен­три виро­бни­цтва, логі­сти­ки та поста­ча­н­ня іран­ської зброї. Таким чином, вій­сько­ві ресур­си путі­на дегра­ду­ють, але зно­ву ж таки від­по­відь Захо­ду є непря­мою. Вона спря­мо­ва­на не на саму росію, а ско­рі­ше на її під­лих помі­чни­ків і сою­зни­ків в інших кра­ї­нах сві­ту. Хоча це мало­ймо­вір­но, але Іран можна пере­ко­на­ти при­пи­ни­ти поста­ча­н­ня зброї росії.

Подвій­на можливість

Поста­ча­н­ня Іра­ном засо­бів веде­н­ня воєн­них зло­чи­нів до росії також надає полі­ти­кам шанс бути помі­че­ни­ми у втру­чан­ні про­ти гума­ні­тар­них зло­вжи­вань іран­сько­го кле­ри­каль­но­го режи­му і під­трим­ці іран­ців, які гинуть на вули­цях під час про­те­стів. Публі­чна дипло­ма­тія може сигна­лі­зу­ва­ти про те, що хоча уда­ри зав­да­ю­ться по вій­сько­во­му поста­чан­ню до росії, в шир­шо­му сен­сі вони зумов­ле­ні бан­дит­ським хара­кте­ром режи­му Хаме­неї. Така дипло­ма­тія може також дати зро­зу­мі­ти, що набли­жа­ю­ться жорс­ткі­ші сан­кції, оскіль­ки поста­ча­н­ня зброї пору­шує резо­лю­ції ООН. Наці­ле­ність на Кор­пус вар­то­вих Іслам­ської рево­лю­ції, зокре­ма, сигна­лі­зу­ва­ти­ме, що ті, хто займа­є­ться воєн­ни­ми зло­чи­на­ми й жорс­тки­ми вну­трі­шні­ми репре­сі­я­ми, не застра­хо­ва­ні від наслідків.

Вій­сько­вий удар з метою виве­де­н­ня з ладу іран­ської про­ми­сло­во­сті та логі­сти­ки — це рецепт з побі­чни­ми ефе­кта­ми. Він, ймо­вір­но, покла­де край пере­го­во­рам щодо ядер­ної про­гра­ми Іра­ну і при­зве­де до поси­ле­н­ня іран­ської деста­бі­лі­за­ції на Близь­ко­му Схо­ді. Але ядер­ні пере­го­во­ри, схо­же, про­ва­лю­ю­ться в будь-яко­му випад­ку. Існує можли­вість зав­да­ти від­чу­тно­го уда­ру по росій­сько­му арсе­на­лу, а ціле­спря­мо­ва­ні уда­ри по Іра­ну сигна­лі­зу­ва­ли б про реаль­ну під­трим­ку Захо­дом демо­кра­ти­чних про­те­сту­валь­ни­ків, які нао­дин­ці сти­ка­ю­ться з бан­дит­ськи­ми ути­ска­ми з боку КВІР, полі­ції та опол­чен­ців з Басідж.

Дехто запро­по­нує спо­ча­тку спро­бу­ва­ти дипло­ма­ти­чні засо­би та пере­ко­на­ти іран­ців при­пи­ни­ти свої дії. Але затя­гу­ва­н­ня пере­го­во­рів, які, ймо­вір­но, при­ре­че­ні на про­вал, не захи­стить укра­їн­ське цивіль­не насе­ле­н­ня, яке зараз живе під загро­зою напа­ду. Хоча, можли­во, це і мало­ймо­вір­но, вій­сько­вий удар може навіть зму­си­ти Іран повер­ну­ти­ся до ядер­ної уго­ди. Він пока­же Теге­ра­ну, що може ста­ти­ся, якщо уго­да не буде дося­гну­та і США та інші кра­ї­ни вирі­шать, що занад­то ризи­ко­ва­но дозво­ля­ти Іра­ну роз­ро­бля­ти ядер­ну бомбу.

Окрім Іра­ну, інші грав­ці, такі як Китай і Пів­ні­чна Корея, нада­ють росії боє­при­па­си, зброю і навіть раке­ти. Тут, вра­хо­ву­ю­чи реа­лії сили, від­по­відь Захо­ду не може бути вій­сько­вою. Але в поєд­нан­ні з R2P вона повин­на вклю­ча­ти еко­но­мі­чні сан­кції, спря­мо­ва­ні на лан­цю­ги поста­ча­н­ня незлі­чен­ної кіль­ко­сті про­ду­ктів і мате­рі­а­лів подвій­но­го при­зна­че­н­ня, необ­хі­дних для виро­бни­цтва ракет та інших видів озброєнь.

Дже­ре­ло: Richard Sindelar, @FSOProf, аме­ри­кан­ський дипло­мат у від­став­ці, який три­чі пра­цю­вав у Бюро роз­від­ки та дослі­джень Дер­жав­но­го депар­та­мен­ту США, зараз пра­цює дире­кто­ром Цен­тру між­на­ро­дних дослі­джень в Х’ю­стон­сько­му уні­вер­си­те­ті Свя­то­го Тома­са, де він викла­дає, зокре­ма, кур­си з зов­ні­шньої полі­ти­ки США і між­на­ро­дно­го права.

#іран, #оон, #росія