Ностальгія - це наркотик.

У вас було від­чу­т­тя лом­ки по носталь­гії? Коли ти хочеш від­чу­ва­ти носталь­гію ніби чер­го­ву дозу вашо­го улю­бле­но­го нар­ко­ти­ку. От прям вклю­ча­єш вже ту йоба­ну ​“Іро­нію долі” чи ще якусь ста­ру залу­пу, яка постій­но вас раду­ва­ла, але нічо­го. Бо при­їлось. Вже нема того тепло­го від­чу­т­тя. І сидиш годи­на­ми вту­пив­шись у Гугл в пошу­ках того само­го, що зану­рить у дитин­ство. Та оскіль­ки дитя­чи спо­га­ди не понов­лю­ю­ться а існу­ю­чі з віком все біль­ше при­їда­ю­ться, то пошук тако­го кон­тен­ту рано чи пізно закін­чи­ться, мабуть. А можли­во спо­га­ди вже ​“сере­дньо­лі­т­тя” замі­нять собою дитя­чі. Та до цьо­го ще дале­ко, щоб зна­ти на це відповідь. 

От і я дов­го не від­чу­вав того само­го кай­фу носталь­гії. Та вже не те щоб силь­но шукав, та все ж хоті­ло­ся чогось тако­го, десь у гли­би­ні. І от вчо­ра таки натра­пив. Кур­ва, Альф. З пере­кла­дом від IСTV. Хоча не впев­не­ний, що були якісь інші. 

І тут нава­ли­ло. Зга­дав усе. Дійшло навіть до спо­га­дів кабі­не­ту укр. літе­ра­ту­ри, вікна яко­го вихо­ди­ли пря­мі­сінь­ко на мій бал­кон. І осін­ню, коли листя вже май­же опа­ло і мій дім ста­ва­ло видно крізь дере­ва, ти сидиш за пар­тою, вчи­тель­ка бубнить якусь ​“Кай­да­ше­ву сім’ю”, нама­га­ю­чись доне­сти якийсь гли­бо­кий соці­аль­ний посил тво­ру а ти вза­га­лі ще не розу­мі­єш що воно таке той соці­ум. Сон­це напе­кло крізь скло і в кабі­не­ті тепло. А ти у кофті як під ков­дрою у напів­сон­но­му ста­ні уяв­ля­єш як сидиш вдо­ма після уро­ків і диви­шся Аль­фа, роз­в’я­зу­ю­чи дома­шку. І тобі так плю­ва­ти на ту грушу. 

Аж до гор­ла ком під­сту­пив від щастя. 

То ж як ви шука­ли від­чу­т­тя чогось поді­бно­го і не зна­ли чим їх спро­во­ку­ва­ти, то от. Можли­во допоможе. 

Про сам сері­ал роз­ка­за­ти мало що можу, бо встиг пере­гля­ну­ти вчо­ра лише 2 серії, та й тема не про це. Лише що встиг зро­зу­мі­ти з дитин­ства, на це тоді не звер­та­ло­ся ува­ги, що Віл­лі до біса поща­сти­ло з дру­жи­ною. Вона явно балів на 4 кра­ща за нього. 

Шось насрав літе­ра­ми. А хотів про­сто нага­да­ти вам про сері­ал. То ж буду закін­чу­ва­ти. При­єм­но­го пере­гля­ду тим, кого спо­ку­сив і ​“та мені бай­ду­же” тим, кому сері­ал не сподобався.