Олексій Резніков: Я вже несу репутаційну відповідальність за скандали в Міністерстві

У сві­жо­му інтерв’ю «Укра­їн­ській прав­ді» Оле­ксій Резні­ков роз­по­вів про нову зброю, яку Укра­ї­на отри­мує від пар­тне­рів, від­по­вів на заки­ди про «яйця по 17», поді­лив­ся дани­ми, яким буде наступ з боку РФ, а також пояснив, чому ско­ро­че­н­ня зар­пла­ти вій­сько­вим – виму­ше­на міра.

– Почне­мо з під­сум­ків. Яку техні­ку за остан­ній місяць ми отри­ма­ли від наших захі­дних партнерів?

– Клю­чо­ве, що ми отри­ма­ли – ство­ре­н­ня тан­ко­вої коа­лі­ції. Це те, до чого ми йшли май­же рік. Пита­н­ня суча­сних НАТОв­ських бойо­вих тан­ків у Зброй­них силах Укра­ї­ни вирі­ше­но. Це Abrams, Leopard, Challenger. Плюс AMX-10 – лег­кий танк із Франції.

Зві­сно, за кіль­кі­стю клю­чо­ви­ми тан­ка­ми будуть Leopard, бо їх найбільше.

4 люто­го я про­во­див зустріч із віце­пре­м’є­ром, міні­стром обо­ро­ни Поль­щі Марі­у­шем Бла­ща­ком. Ми разом зро­би­ли відео­те­ле­кон­фе­рен­цію з тан­ко­вою коа­лі­ці­єю, близь­ко 12 кра­їн. Кожен з них гово­рив, яку кіль­кість гото­ві дати, як про­ве­сти навча­н­ня, пита­н­ня зап­ча­стин і так далі. Тому я думаю, що про­тя­гом декіль­кох міся­ців гото­ві укра­їн­ські тан­ко­ві екі­па­жі на суча­сних тан­ках вже почнуть вико­ну­ва­ти бойо­ве завдання. 

Це клю­чо­ва річ з ново­го. Плюс є ріше­н­ня про пере­да­чу нам фран­цузь­ко-іта­лій­сько­го SAMP/T – Mamba – це дуже суча­сний ком­плекс про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни. Я нага­даю, що у нас є німе­цькі IRIS‑T, NASAMS – нор­везь­кий витвір з аме­ри­кан­ським оздо­бле­н­ням, у нас є фран­цузь­кий Crotale, у нас є Aspide і у нас будуть Patriot – ріше­н­ня прийня­то, зараз іде навча­н­ня наших екіпажів. 

По суті, ство­рю­є­ться роз­га­лу­же­на мере­жа ППО, плюс ста­ро­ре­жим­ні, радян­ські «Буки» та С‑300 разом мають захи­ща­ти наше небо. Окрім того, вели­че­зний пере­лік різних паке­тів: це й бро­ньо­ва­ні авто­мо­бі­лі або БМП Bradley, Marder, CV-90, M‑113, Senator від Roshel різних кра­їн, Mastiff. 

Плюс арти­ле­рія – дода­тко­во 12 суча­сних гау­биць Caesar, а також ріше­н­ня Коро­лів­ства Данія пере­да­ти нам їхні Caesar, які для них виго­тов­ля­ли­ся. Сюди ж ріше­н­ня швед­сько­го уря­ду про пере­да­чу суча­сних арти­ле­рій­ських систем Аrcher, таких у нас ще не було. У нас уже буде таких 9 систем. Дуже важли­ва укра­їн­ська «Бог­да­на», я уклав з виро­бни­ком контракт. 

Вони обі­ця­ють пер­ші постав­ки роби­ти вже най­ближ­чи­ми міся­ця­ми. Я вже не кажу про стріл­ко­ву зброю, дро­ни і бага­то чого іншо­го. Нази­ваю лише клю­чо­ві гло­баль­ні речі.

– Коли ця вся техні­ка буде в Україні?

– Все зале­жить від під­го­тов­ки по кожно­му типу. Тому що, напри­клад, під­го­тов­ка вій­сько­вих на Patriot заби­рає 10 міся­ців за стан­дар­том. Ми має­мо амбі­цію з наши­ми пар­тне­ра­ми; напри­клад, з паном Ллой­дом Ості­ном (міністр обо­ро­ни США – УП) ми гово­ри­ли, що під­го­ту­є­мо наші екі­па­жі за 10 тижнів. 

Під­го­тов­ка арти­ле­рій­ських екі­па­жів – в сере­дньо­му 3 міся­ці. Ми готу­є­мо за 3 тижні. Під­го­тов­ку на тан­ках Leopard пан Мару­іш Бла­щак пообі­цяв роз­по­ча­ти з 6 люто­го на тери­то­рії Поль­щі. Ми вже деле­гу­є­мо пер­ші тан­ко­ві екі­па­жі, вони почнуть вчитися.

Там буде визна­ча­ти­ся так: коли коман­дир тан­ку впев­не­ний, що його екі­паж пов­ні­стю опа­ну­вав усі систе­ми, плюс інже­не­ри зна­ти­муть, як роби­ти пото­чний про­стий ремонт – все, тіль­ки тоді екі­паж гото­вий. Але тут є один нюанс: це ж не про­сто один танк, це тан­ко­вий під­роз­діл. Чи це буде рота, чи баталь­йон – вони пра­цю­ва­ти­муть у вза­є­мо­дії. Це пита­н­ня місяців. 

Напри­клад, Thales (фран­цузь­ка ком­па­нія, що спе­ці­а­лі­зу­є­ться на авіа­ції – УП) робить для нас фан­та­сти­чний радар GM200. Він буде бачи­ти швид­кі цілі, неза­ле­жно від їхньої висо­ти – і дро­ни, і кри­ла­ті балі­сти­чні раке­ти. Це теж десь наве­сні ми отри­ма­є­мо. Тому бага­то ціка­ви­нок буде у наших Зброй­них силах.

– Вале­рій Залу­жний сво­го часу гово­рив, що для успі­ху на полі бою нам тре­ба 300 тан­ків, 600 – 700 БТР, 500 гау­биць. Ви уто­чню­ва­ли, що це потре­би для одні­єї або декіль­кох опе­ра­цій. Але я поки 300 тан­ків не нарахував…

– Коли ми каже­мо про 300 тан­ків, давай­те раху­ва­ти не тіль­ки бойо­ві тан­ки НАТОв­сько­го взір­ця, а й тан­ки кла­су Т‑72, апгрейд яких зро­бле­ний, вони теж йдуть від наших пар­тне­рів. Най­біль­ша пере­да­ча тан­ків – це Поль­ща, там за дві сотні точно є. 

Тому, коли ми каже­мо про 300 тан­ків, щоб не було раптом ілю­зій, що це буде 300 Abrams чи 300 Leopard, чи 300 Challenger. Ні, це тан­ко­вий під­роз­діл з ура­ху­ва­н­ням Т‑72 або аналогів.

– Якщо оці­ню­ва­ти реаль­ні наші потре­би, скіль­ки Укра­ї­ні потрі­бно зараз гау­биць, БТР, танків?

– Не можу цьо­го ска­за­ти публі­чно, не маю пра­ва. Бо це про­чи­та­є­мо не тіль­ки ми з вами.

– Добре. F‑16. Як пере­тво­ри­ти бай­де­нів­ське «ні» на бай­де­нів­ське «так»?

– Я пояснюю всім пар­тне­рам, і нещо­дав­но, коли був у Пари­жі теж: нас ціка­вить для само­за­хи­сту та покра­ще­н­ня систе­ми ППО суча­сна авіа­цій­на платформа. 

Суча­сною авіа­цій­ною пла­тфор­мою може бути літак, який несе на собі якесь озбро­є­н­ня, спро­мо­жне зби­ва­ти дро­ни, балі­сти­чні кри­ла­ті раке­ти і зупи­ни­ти воро­жий літак, якщо він зале­тить до нас. 

Пла­тфор­ми можуть бути F, пла­тфор­ми можуть бути Gripen або Griffon виро­бни­цтва швед­ської ком­па­нії Saab. 

У Фран­ції є свої пла­тфор­ми-літа­ки. У бри­тан­ців теж, зда­є­ться. І тут зно­ву, якщо пар­тне­ри ска­жуть: «Їм потрі­бна суча­сна пла­тфор­ма, тому що Міг-29 бачить на стіль­ки-то кіло­ме­трів по рада­ру і стрі­ляє на таку-то від­стань. Суча­сна пла­тфор­ма краща».

І такою пла­тфор­мою, ско­ріш за все, буде F‑16, це моє при­пу­ще­н­ня, тому що їх най­біль­ше в світі.

Це як Leopard у нім­ців, так F‑16 у аме­ри­кан­ців. Мало того, бага­то кра­їн пере­хо­дять на F 30-го поко­лі­н­ня. Від­по­від­но це дасть можли­вість пар­тне­рам зібра­ти літа­ко­ву коа­лі­цію і дати нам таку можли­вість. Англо­мов­ні піло­ти вже гото­ві для кур­су навча­н­ня, вико­ри­ста­н­ня і застосування. 

Спра­ва в тому, що США дуже бага­то нам допо­ма­га­ють, і вони посту­по­во руха­ю­ться. Аме­ри­кан­ці дуже пра­кти­чні, вони чітко виві­ря­ють кожний свій крок, своє ріше­н­ня, чи вони будуть спро­мо­жні його потім вико­на­ти. Я думаю, як тіль­ки вони це зро­зу­мі­ють, тоді і буде «так».

– Ми постій­но наших пар­тне­рів про­си­мо: «Дру­зі, нам тре­ба раке­ти сере­дньої і дале­кої даль­но­сті, щоб про­су­ва­ти­ся далі»…

– Ми тро­хи не так каже­мо, а делі­ка­тно поясню­є­мо: «Диві­ться, ви нам дали HIMARS, вони ста­ли гейм­чейн­дже­ром на полі бою влітку». 

Ми HIMARSом нано­си­ли ура­же­н­ня й нищи­ли їхні скла­ди боє­при­па­сів, пали­ва, коман­дні пун­кти, мости й пере­пра­ви. По суті, хер­сон­ській опе­ра­ції пере­ду­ва­ло зни­ще­н­ня логі­сти­чних поставок. 

Але що б ми з вами не гово­ри­ли, як би ми не «люби­ли» орків, вони дуже добре вча­ться. Зна­ю­чи, що HIMARS дістає їх на 80 км, вони від­тя­гну­ли всі свої пун­кти управ­лі­н­ня – й основ­ні, і пун­кти збе­рі­га­н­ня пали­ва або набо­їв – на 120 км, щоб ми не могли до них дотя­гну­ти­ся. Це ускла­дни­ло їм логі­сти­ку, але вони можуть фор­му­ва­ти там резерви. 

Тому ми пар­тне­рам і каже­мо: «Тепер нам потрі­бна «дов­га рука», що буде дотя­гу­ва­ти­ся на 150 км».

Ми, зви­чай­но, буде­мо раді, якщо й на 300 дадуть, як ATACMS, але поки що ми дуже скром­но: «Дай­те на 150». І ми веде­мо на цю тему діалог.

– У ново­му паке­ті, який нам США нада­ють, вже є GLSDB. Але отри­ма­є­мо ми їх аж у жов­тні. Чому так?

– Там є різні паке­ти допо­мо­ги. Коли пакет Presidential Drawdown – це одра­зу зі скла­ду. А є про­гра­ма US Ukraine Support – це замов­ле­н­ня за раху­нок бюдже­ту США у виро­бни­ка. Тоді, зві­сно, це довше. 

Але з хоро­шо­го: коли полі­ти­чне ріше­н­ня прийня­то і йде роз­мі­ще­н­ня замов­ле­н­ня, це озна­чає, що виро­бни­ки почнуть готу­ва­ти їх для нас, і це від­кри­ває для нас вікно можли­во­стей вести пере­го­во­ри. «А у вас там на скла­ді раптом не лежить щось? А може, ми впе­ред візьме­мо, а ви потім собі назад на склад покла­де­те? Або у пар­тне­рів щось ана­ло­гі­чне є?». Маневр одра­зу розширюється.

– Чи пра­виль­но я розу­мію, що пар­тне­ри все ще боя­ться, що ми буде­мо бити вглиб Росії?

– Абсо­лю­тно. Вони пере­жи­ва­ють. Вони це нази­ва­ють «не дове­сти до чер­го­во­го рів­ня ескалації».

– Яка ще еска­ла­ція? У нас рік пов­но­мас­шта­бна війна!

– О, я їм теж це кажу. Коли вони руй­ну­ють наші будин­ки, вби­ва­ють людей у Дні­прі раке­тою, яка була зро­бле­на для нище­н­ня авіа­но­сців. Кажу: «Куди вже вище?». 

Але уря­ди або керів­ни­ки кра­їн-пар­тне­рів все одно живуть, реа­гу­ю­чи на суспіль­ний запит. 

Полі­ти­чні сили, в тому числі про­ро­сій­ські, які кача­ють сво­го вну­трі­шньо­го чов­ни­ка, кажуть: «Наві­що стіль­ки Укра­ї­ні? Давай­те буде­мо мен­ше дава­ти, тому що це при­зве­де до чер­го­вої еска­ла­ції, і Кремль на нас обра­зи­ться, щось нам не про­дасть – газ чи пали­во. А ми змен­шу­є­мо можли­во­сті наших Зброй­них сил на скла­дах» і так далі. 

Я бага­то про­хо­див через пере­мо­ви­ни: «Дай мені ці пушки». Мені кажуть: «Зараз моє суспіль­ство це не сприйме, бо ці пушки я замо­вив для сво­їх Зброй­них сил, а якщо я тобі їх від­дам, то змен­шу спро­мо­жність моїх Зброй­них сил». 

Вони мають свій інте­рес, це логічно. 

Але кожен раз ми їм повто­рю­є­мо: «Дру­зі, ваш інте­рес – захи­сти­ти ваші кра­ї­ни шля­хом змен­ше­н­ня поту­жно­сті Росії на полі бою в Укра­ї­ні. Це тоді змен­шить ризи­ки, що насту­пни­ми вони підуть до вас. 

Якщо вони тіль­ки захо­чуть поду­ма­ти, що спро­мо­жні захо­пи­ти хоч одну малень­ку кра­ї­ну Бал­тії – а це Литва, Латвія, Есто­нія, – то, дру­зі, у вас буде виклик перед НАТО, бо це кра­ї­на НАТО. Що ви буде­те робити? 

І тоді вам дове­де­ться на полі бою засто­су­ва­ти не тіль­ки вашу зброю, а й ваших воя­ків, ризи­ку­ва­ти жит­тям ваших воя­ків. Наші захи­сни­ки й захи­сни­ці вже ллють кров. То щоб її було мен­ше, а вашої не було вза­га­лі про­ли­то – дай­те нам біль­ше зброї».

– Ми пого­во­ри­ли про пози­тив­ні нови­ни. Але з кін­ця січня лунає дуже бага­то нега­ти­ву про Мін­обо­ро­ни. Най­біль­ший скан­дал – це публі­ка­ція нашо­го коле­ги Юрія Ніко­ло­ва про кон­тра­кти на хар­чу­ва­н­ня у вій­сько­вих части­нах, що зна­хо­дя­ться в тилу. Ваша осо­би­ста реа­кція мене зди­ву­ва­ла: скла­ло­ся вра­же­н­ня, що ви обу­ри­ли­ся не через скан­дал у МО, а через те, що хтось злив ці доку­мен­ти у ЗМІ. Чи я правий?

– У мене була силь­на емо­ція, це прав­да. І я визнаю кому­ні­ка­цій­ний про­вал свій і моєї коман­ди з точки зору швид­ко­сті реа­кції. Вона мала бути швид­кою й іншою.

– Офі­цій­на реа­кція Мін­обо­ро­ни вза­га­лі була жахли­вою: «Це мані­пу­ля­ція, це неправда»…

– Як воно вигля­да­ло в реа­лі? Я зна­хо­джу­ся в Рам­штай­ні, за закри­ти­ми две­ри­ма від­бу­ва­є­ться роз­мо­ва. Всі зда­ють теле­фо­ни, і ми цілий день пра­цю­є­мо там. Що від­бу­ва­є­ться вдо­ма в інфо­про­сто­рі – поня­т­тя не маю і не пови­нен. Я не маю відволікатися. 

Навіть кава-брейк – це пере­мо­ви­ни, роз­мо­ви з кожним міні­стром, тому що все базу­є­ться на осо­би­стих сто­сун­ках. І ство­ре­н­ня цієї тан­ко­вої коа­лі­ції, про­ве­де­н­ня пере­мо­вин – це було моє голов­не зав­да­н­ня. Я не знав, що відбувається.

Коли ми вже закін­чи­ли, пове­че­ря­ли й поча­ли посту­по­во руха­ти­ся додо­му, я вми­каю теле­фон, і там вже несе­ться з усіх боків. Я зди­во­ва­ний, тому що бачу клю­чо­ве зви­ну­ва­че­н­ня: «Яйце за 17 гривень». 

Думаю: «Це якась нісе­ні­тни­ця, тако­го не може бути». Я наби­раю в пер­шу чер­гу тих, хто за це від­по­від­ає: «А ми що, дій­сно так купу­є­мо?». Я вза­га­лі не захо­див у дета­лі. Мені кажуть: «Та ні, ми не купу­є­мо про­ду­кти. Ми купу­є­мо послу­гу». Кажу: «Тоді щось із цією інфор­ма­ці­єю не так, давай­те розбиратися».

Насту­пно­го дня я повер­нув­ся і почав роз­би­ра­ти­ся з доку­мен­та­ми, щоб поба­чи­ти, що від­бу­ва­є­ться. Але мені ска­за­ли, що істо­рія з тими яйця­ми зву­ча­ла за декіль­ка днів до публі­ка­ції на «Дзер­ка­лі тижня» на кана­лі «Іслан­дія». Тоб­то це не є новина. 

Мої коле­ги поди­ви­ли­ся доку­мен­ти, ска­за­ли: «Це хтось непра­виль­но сприйняв». Мало того, в жодно­му доку­мен­ті не існує пози­ції «яйце, одна шту­ка коштує 17 гри­вень». Кажу: «А звід­ки взяв жур­на­ліст?». «Ну, напев­но, він поми­лив­ся, тому що в доку­мен­ті в роз­ді­лі «шту­ки» немає цифри 17. Вона сто­їть там, де вага». А це тро­шки інше…

– Заче­кай­те, тоб­то ви хоче­те ска­за­ти, що опу­блі­ко­ва­ні доку­мен­ти некоректні?

– Ні, доку­мен­ти коре­ктні, тра­ктов­ка тих доку­мен­тів мала бути більш деталь­ною і більш вива­же­ною. Там дій­сно різні ціни на про­ду­кти, які викли­ка­ють зди­ву­ва­н­ня. Я запи­ту­вав, а чому воно настіль­ки дорож­че, ніж у супермаркетах? 

Мені поясни­ли, що це абсо­лю­тно інший під­хід, це поста­но­ва уря­ду 2016 року, так існу­ва­ло до того. І тут у мене вини­кає пер­ший сум­нів. Я знаю, що до мого при­хо­ду на цю поса­ду Зброй­ні сили году­ва­ла одна ком­па­нія-моно­по­ліст. І це викли­ка­ло шале­не обу­ре­н­ня гро­мад­сько­сті, акти­ві­стів, наро­дних депу­та­тів. До речі, вона про­йшла на Prozorro у 2019, 2020, 2021 роках. 

Пер­ше, що я зро­бив – ска­зав: «Ніякої моно­по­лії бути не може в забез­пе­чен­ні Зброй­них сил, має бути демо­но­по­лі­за­ція». Це пер­ша запо­ру­ка кон­ку­рен­тно­сті рин­ку, змен­ше­н­ня кору­пцій­них ризиків. 

Чому? Навіть з точки зору без­пе­ки – якщо одна ком­па­нія годує, навіть якщо вона буде кла­сна, біла й пухна­ста, вона може збан­кру­ту­ва­ти зав­дя­ки пога­но­му мене­джмен­ту, або її кор­по­ра­тив­ні пра­ва при­дба­ють росі­я­ни, і все – зупи­ни­ться ста­біль­не поста­ча­н­ня в Зброй­них силах. Коли ми поча­ли пра­цю­ва­ти по напрям­ку демо­но­по­лі­за­ції, поча­ли отри­му­ва­ти нефор­маль­но різно­го роду про­по­зи­ції й погро­зи, щоб тіль­ки не зруй­ну­ва­ти цю монополію. 

Я кажу: «Ні, про це навіть мови не буде». «Тоді чекай­те й бережіться».

А тепер уявіть собі мою реа­кцію. Ми цю моно­по­лію зруй­ну­ва­ли, іде нор­маль­не поста­ча­н­ня армії в рік вій­ни: поста­ча­ли 5, потім 6 ком­па­ній. А ви ж розу­мі­є­те, в скіль­ки кра­тно збіль­ши­ла­ся кіль­кість Зброй­них сил за остан­ній рік? Почи­на­ли ми з 261 тися­чі, а зараз без точних цифр у три рази біль­ше, умов­но кажу­чи. Можу ска­за­ти, що міль­йон під багне­том всьо­го сто­їть у різних сил оборони. 

І всіх тре­ба ста­біль­но наго­ду­ва­ти з пере­мі­ще­н­ня­ми, з виїздом на від­нов­ле­н­ня, до поля бою і так далі. І нарі­кань щодо пога­но­го хар­чу­ва­н­ня у Зброй­них силах ви не при­га­да­є­те. Пооди­но­кі випад­ки: десь хтось із коман­ди­рів щось не замо­вив, може бути, допу­скаю. Але точно масо­вих скарг не було, що хтось голо­дний чи несмачно.

І тут я думаю: «Ціка­во, нам були погро­зи, що ми цю моно­поль­ку не пуска­є­мо, різно­го хара­кте­ру. Мало того, ми зро­би­ли вну­трі­шній аудит, який я при­зна­чив ще влі­тку мину­ло­го року, і вони мені на гру­день покла­ли на стіл свої застереження».

– Хто робив цей аудит?

– Наш вну­трі­шній, у нас є слу­жба вну­трі­шньо­го ауди­ту. Покла­ли на стіл засте­ре­же­н­ня. Пара­лель­но у мене була кому­ні­ка­ція з НАЗК щодо кон­кре­тних пер­со­на­лій, які займа­ю­ться в тому числі закупівлею. 

Вони теж наді­сла­ли мені доку­мен­ти по кон­кре­тних пер­со­на­лі­ях. Я роблю від­сто­ро­не­н­ня поса­до­вої осо­би в цьо­му депар­та­мен­ті в гру­дні міся­ці. Ми з НАЗК разом це відпрацьовуємо. 

Роби­мо ана­ліз виснов­ків ауди­ту, щоб запро­по­ну­ва­ти змі­ну під­хо­ду, але в межах поста­но­ви, яка це регу­лює. І тут при­лі­тає спо­ча­тку на відео­про­є­кті «Іслан­дія», і точно та ж сама інфор­ма­ція через пару днів вихо­дить у роз­слі­ду­ван­ні пана Юрія на «Дзер­ка­лі тижня». Таке див­не співпадіння. 

Тому, зві­сно, у мене нега­тив­на реа­кція: якщо доку­мент по забез­пе­чен­ню Зброй­них сил, де є номер части­ни, місце­зна­хо­дже­н­ня і, най­го­лов­ні­ше, кіль­кі­сний склад під­роз­ді­лу (а це закри­та інфор­ма­ція під час воєн­но­го ста­ну), стає досту­пним назов­ні, зна­чить, хтось із пра­ців­ни­ків обо­ро­ни виніс це на вули­цю, скопіював.

У мене пита­н­ня: які ще тоді доку­мен­ти він, вона чи вони ско­пі­ю­ва­ли і кому ще їх пере­да­ли? Тому в мене була нега­тив­на емо­ція на пра­ців­ни­ків Мін­обо­ро­ни, що без­кон­троль­но копі­ю­ють доку­мен­ти, які не можна копі­ю­ва­ти, тому що це воєн­ний стан. 

І я ска­зав, що хочу, щоб Слу­жба без­пе­ки Укра­ї­ни дала цьо­му оцін­ку. Те, що це було сприйня­то як ата­ка на жур­на­лі­ста – це непра­виль­но сприйня­то. Але я дій­сно спла­чую тепер цей пода­ток з точки зору від­по­від­аль­но­сті, тому що я наля­кав жур­на­ліст­ську спіль­но­ту. Це було неправильно. 

– Ви все пра­виль­но гово­ри­те, але після цьо­го скан­да­лу пішли кон­кре­тні підо­зри. Насам­пе­ред вашо­му вже коли­шньо­му засту­пни­ку Шапо­ва­ло­ву, а також коли­шньо­му дире­кто­ру депар­та­мен­ту заку­пі­вель Мін­обо­ро­ни Хмель­ни­цько­му. Вони вже мають запо­бі­жні захо­ди, а це зна­чить, що зви­ну­ва­че­н­ня жур­на­лі­стів не були безпідставними.

– Це вже реа­кція пра­во­охо­рон­ної систе­ми: підо­зри, аре­шти, про­це­су­аль­ні дії, які вони мають пра­во роби­ти і роблять. Єди­не що, ніко­го не виправ­до­ву­ю­чи, про­сто ска­жу, що в Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни є поня­т­тя пре­зум­пції неви­ну­ва­то­сті. Тіль­ки суд може визна­ти люди­ну вин­ною з точки зору закону. 

Я бага­то знаю випад­ків, коли підо­зри вру­ча­ли­ся, і це не завер­шу­ва­ло­ся обви­ну­валь­ним виро­ком суду. Дуже бага­то таких істо­рій. Це не озна­чає, що я когось захи­щаю. Я хочу прав­ди, і тоді це буде справедливо. 

А Бог­дан Хмель­ни­цький був від­сто­ро­не­ний саме моїм ріше­н­ням у гру­дні, за місяць до публі­ка­ції. І саме по ньо­му ми з НАЗК вели кому­ні­ка­цію, про яку згадував. 

Щодо Шапо­ва­ло­ва – він сам подав у від­став­ку задля ста­біль­ної робо­ти МО по забез­пе­чен­ню Зброй­них сил. Тому що, якщо зупи­ни­ти сьо­го­дні хар­чу­ва­н­ня, біда буде, повір­те мені, наба­га­то більша. 

– То по скіль­ки насправ­ді ви купу­є­те яйця для вій­сько­вих частин?

– Хоро­ше запи­та­н­ня. Насправ­ді Міні­стер­ство обо­ро­ни не купує яйця вза­га­лі, не купує тома­ти, не купує куку­ру­дзу, не купує кар­то­плю вза­га­лі. Не існує договору.

– Ніко­лов же опу­блі­ку­вав угоду!

– Яйця не в уго­ді, вони в дода­тку до уго­ди. Згі­дно з поста­но­вою 2016 року, купу­є­ться послу­га наго­ду­ва­ти одно­го вій­сько­во­слу­жбов­ця на добу з забез­пе­че­н­ням 3,5 тися­чі кало­рій ціною 145 гри­вень 85 копі­йок на цей рік.

Попе­ре­дній рік було 120 гри­вень, якщо не поми­ля­ю­ся. Поста­чаль­ник, згі­дно з ката­ло­гом, в яко­му 409 пун­ктів різно­го виду хар­чів, зобо­в’я­за­ний на замов­ле­н­ня кон­кре­тно­го нач­про­да кон­кре­тної вій­сько­вої части­ни в кон­кре­тний пері­од часу в кон­кре­тній кіль­ко­сті йому це поставити.

Для того, щоб нач­про­ди могли спи­су­ва­ти по бух­гал­тер­сько­му облі­ку хар­чі, вони це роблять у грив­нях за нашим бух­гал­тер­ським обліком. 

Для Міні­стер­ства обо­ро­ни це інди­ка­тив­ні ціни. Чому вони такі див­ні? Я поста­вив це пита­н­ня. Не нор­маль­ною мовою, а матом. І мені поясню­ють, що так було завжди. 

Най­ці­ка­ві­ше, що ті ж самі дода­тки були і в 2022 році, і ні в кого не вини­ка­ло питань. А ми наго­ду­ва­ли всю армію в 2022 році під час бойо­вих дій. Тут ще один нюанс. В роз­ді­лі «яйця» і в роз­ді­лі «шту­ки» нема цифри 17.

– А що є?

– Є види про­ду­ктів, які на вагу, а є види, які пошту­чно. В роз­ді­лі «кіло­гра­ми» в ряд­ку нав­про­ти «яйце» сто­їть цифра 17. Якщо точно чита­ти цей дода­ток, то кіло­грам яєць, за дум­кою того, хто його запов­ню­вав, вар­тий 17 гривень.

– Стоп. До ціни зараз повер­не­мо­ся. Хто при­ду­мав раху­ва­ти яйця в кілограмах?

– Це не я при­ду­мав, це стан­дар­тна табли­чка, яка або в шту­ках, або в кіло­гра­мах. І поста­чаль­ник само­стій­но її запов­нює. І сидить, напев­но, якась люди­на, яка в ком­п’ю­те­рі мала би це робити. 

Я не захи­щаю їх, але якщо ви від­кри­є­те будь-яку кулі­нар­ну кни­гу, все буде напи­са­но в гра­мах. Ніко­ли ви не поба­чи­те «візьміть стіль­ки-то штук». 

Мало того, якщо ви від­кри­є­те ста­ти­сти­ку Мін­ста­та, який облі­ко­вує кіль­кість моло­ка, яке Укра­ї­на виго­тов­ляє, це буде в літрах. Кіль­кість кар­то­плі, яка росте в Укра­ї­ні, буде в тон­нах. Кіль­кість яєць, яку виго­тов­ляє весь наш агро­се­ктор, буде в тон­нах, не в кіль­ко­сті. Ви не зна­йде­те кіль­кість яєць, які в Укра­ї­ні несуть курки.

Але коли ми при­хо­ди­мо в супер­мар­кет, дій­сно лоток 1 гатун­ку, 2 гатун­ку чи віль­но­го вигу­лу фасов­ка 10 або 20 штук, і в них є ціна. Тому при всій щирій пова­зі до пана Юрія, який зро­бив цей мате­рі­ал, пра­виль­но роз­слі­ду­ю­чи диви­ну, в мене до ньо­го тіль­ки подя­ка за це, але тут від­бу­ло­ся, напев­но, помил­ко­ве його сприйня­т­тя, бо він ска­зав, що яйце коштує 17 гри­вень. Але у дода­тку в роз­ді­лі «шту­ка» немає 17 гривень.

– Хіба кіло­грам яєць коштує 17 гривень?

– Я почав пита­ти: «А чому 17 гри­вень за кіло­грам? Це не може бути». Мені від­по­ві­ли: «Яйце може важи­ти 40 грам, 50 або 60 в сере­дньо­му – це пер­ший, дру­гий гату­нок. Тому в одно­му кіло­гра­мі може бути 17 яєць, а може бути 23, плюс-мінус. 

Якби вони були по 50 гра­мів, було б їх 20. Тому, якщо ви їх роз­ді­ли­те, ви отри­ма­є­те сере­дню ціну за шту­чку, що від­по­від­ає ана­ло­гі­чним цінам на рин­ку й ана­ло­гі­чним цінам інших постачальників.

– То скіль­ки за шту­ку виходить?

– При­бли­зно 8,5 гри­вень в цьо­му році. Але дур­ня в тому, що тоді цифра не 17, а 170. Можли­во, якби пан Юрій поба­чив 170, він би ска­зав: «Не може бути 170 одне яйце», почав би раху­ва­ти й поба­чив, що це в кілограмах. 

Чи пра­виль­но це запи­са­но в кіло­гра­мах, чи пра­виль­но вимі­рю­ва­ти яйця в кіло­гра­мах – я не знаю, це до фахів­ців. Але є факт. І коли ти зна­єш, що тобі погро­жу­ва­ли, що ти руй­ну­єш моно­по­лію, пода­ва­ли в суди, пере­шко­джа­ю­чи про­ве­сти Prozorro в 2021 році, дума­єш: «Якось дивно».

– Є кон­кре­тні прі­зви­ща людей, які вам погрожували?

– Якщо ви пам’я­та­є­те заяву в.о. керів­ни­ка СБУ Малю­ка, то були навіть затри­ма­ні ті, хто мав намі­ри позба­ви­ти мене жит­тя. Це офіційно. 

Все решта не буду озву­чу­ва­ти, я поін­фор­му­вав пра­во­охо­рон­ні орга­ни, Слу­жбу дер­жав­ної охо­ро­ни. Вони цим займаються. 

– На вашу дум­ку, яку від­по­від­аль­ність ви має­те поне­сти за остан­ні скандали?

– Я вже її несу. Я несу репу­та­цій­ну від­по­від­аль­ність, тому що до мене є пита­н­ня суспіль­ства: «Ага, ти керів­ник, в тво­їй при­су­тно­сті щось там від­бу­ва­ло­ся, ти не до кін­ця з ними пра­цю­вав, ти не при­ймав кадро­вих рішень, не забез­пе­чив систе­му кон­тро­лю. Це твоя про­бле­ма, що в тебе не так пра­цю­ва­ло управ­лі­н­ня з анти­ко­ру­пцій­ної діяльності». 

На жаль, не спра­цю­ва­ло, а воно мало би спра­цю­ва­ти. Ніко­го це не ціка­вить. Від­по­від­аль­ність моя.

– Сво­го часу в інтер­в’ю УП ви ска­за­ли, що коли Зелен­ський про­по­ну­вав вам при­йти в Міні­стер­ство обо­ро­ни, у вас була єди­на умо­ва: коман­ду фор­му­є­те ви. Шапо­ва­лов і Хмель­ни­цький – це ваші люди?

– Хмель­ни­цький – ні. Він пра­цю­вав до мене в Міні­стер­стві, це один з тих 800 людей, які діста­ли­ся мені у спадок. 

Ска­жу біль­ше, я його ніко­ли в жит­ті не бачив, пра­цю­ва­ла собі люди­на й пра­цю­ва­ла. Але в гру­дні я його від­сто­ро­нив. Мало того, я направ­ляв його доку­мен­ти на дослі­дже­н­ня контррозвідкою. 

А Шапо­ва­лов був засту­пни­ком у мене в Міні­стер­стві реін­те­гра­ції. І жодних питань до В’я­че­сла­ва Шапо­ва­ло­ва ніко­ли не вини­ка­ло ні у пра­во­охо­рон­них орга­нів, ні у гро­мад­сько­сті. Я думаю, що він теж пла­тить свій пода­ток за кадро­ву вер­ти­каль, яка була під ним.

– То чий був Хмельницький?

– Поня­т­тя не маю.

– Чому не розі­бра­ли­ся? 

– Що зна­чить «чий»? У вас помил­ко­ве сприйня­т­тя, що пра­ців­ни­ки в міні­стер­ствах, які пра­цю­ють там деся­ти­лі­т­тя, чиїсь з точки зору політики. 

Вони не полі­ти­чні осо­би. Це люди, які пра­цю­ють сум­лін­но або несум­лін­но, до яких потім будує доріж­ку бізнес. Бізнес зав­жди шукає в будь-яко­му міні­стер­стві, де про­сті­ше, вигі­дні­ше. І зав­жди, де заку­пів­лі, є спо­ку­са чинов­ни­ка за «мзду» щось роби­ти – це і є кору­пцій­ні зв’язки. 

Але навіть по від­но­шен­ню до Хмель­ни­цько­го, хоча по ньо­му вже були в мене сигна­ли, що дали мені під­ста­ви його від­сто­ро­ни­ти, як прав­ник кажу: в нас пре­зум­пція неви­ну­ва­то­сті в Кон­сти­ту­ції, і зара­ди цьо­го ми теж вою­є­мо, що кожен має пра­во на захист. 

Тому підо­зра – це поча­ток, далі має бути обви­ну­ва­че­н­ня, суд і потім вирок.

– Пере­йде­мо до вій­ни. Оче­ви­дно, що до 24 люто­го росі­я­ни точно щось спро­бу­ють зро­би­ти. Які реаль­ні загро­зи ви бачи­те на най­ближ­чі тижні?

– Зва­жа­ю­чи на їхні сим­во­лі­зми, бажа­н­ня щось зро­би­ти, я з вами згоден.

Вони точно не вико­на­ли сво­їх пла­нів, обі­ця­них у сво­їй аджен­ді так зва­ної «спе­ці­аль­ної воєн­ної операції». 

Тому по обста­нов­ці, яку спо­сте­рі­гає наша роз­від­ка, най­біль­ша кон­цен­тра­ція військ сьо­го­дні на сході.

Такти­ку одно­ча­сно­го захо­пле­н­ня Укра­ї­ни росі­я­ни спро­бу­ва­ли в люто­му мину­ло­го року. Вона не спрацювала. 

Тоб­то ресурс був роз­по­ро­ше­ний, вони втра­ти­ли бага­то елі­тних під­роз­ді­лів. Зараз у них нова такти­ка – це кон­цен­тро­ва­ні, пов­зу­чі спро­би, по чуть-чуть, по десять метрів, захо­плю­ва­ти, від­ті­сня­ти, віджимати.

– У суспіль­стві побу­тує дум­ка, що Росія готує наступ, коли вони полі­зуть з усіх сто­рін. Чи пра­виль­но розу­мію, що це не робо­чий сценарій?

– Тако­го ризи­ку ми не бачимо. 

– Тоб­то будуть кон­цен­тро­ва­ні бої на кон­кре­тних напрямках?

– Саме так. Мину­ло­го року вони лізли з усіх сто­рін, вико­ри­сто­ву­ю­чи тан­ко­ві колони.

Я в свій час роз­мов­ляв з гене­ра­лом Ніко­лю­ком – це той, що у нас від­по­від­ав за звіль­не­н­ня Чер­ні­гів­щи­ни і зараз коман­ду­ю­чий цьо­го напрям­ку – і його спи­тав: «Пане гене­ра­ле, чи є якісь речі, які вас зди­ву­ва­ли з точку зору пове­дін­ки, такти­ки росі­ян?». І він від­по­вів: «Так». 

Зві­сно, всіх нас зди­ву­ва­ла їхня бру­таль­ність, маро­дер­ства, вбив­ства, насиль­ство і таке інше. Але з точки зору навіть вико­на­н­ня при­пи­сів вій­сько­вої стра­те­гії, яку в ака­де­мі­ях вони вчать, все було пору­ше­но. Вони тан­ко­ви­ми коло­на­ми нама­га­лись зро­би­ти про­ри­ви, плюс десан­том захо­пи­ти клю­чо­ві точки а‑ля аеро­дром «Госто­мель», наприклад. 

Як мало бути по кни­зі? Спо­ча­тку арти­ле­рія нано­сить ура­же­н­ня, потім тан­ки йдуть у про­рив, і за ними вже піхо­та. І тому гене­рал Ніко­люк був зди­во­ва­ний, що, напри­клад, на Чер­ні­гів­сько-Бро­вар­сько­му напрям­ку вони тан­ко­ви­ми коло­на­ми, БМП, БТРа­ми йшли впе­ред, зали­ша­ю­чи поза­ду свою артилерію.

Потім ми в обго­рі­лих тан­ках зна­йшли пачки пара­дної уні­фор­ми. Це озна­ча­ло, що вони собі дума­ли, що так «лего­не­чко» зараз буде про­гу­лян­ка, і вони вже ско­ро підуть пара­дом у Києві.

Ми дій­сно потім їм вла­шту­ва­ли парад, ви пам’я­та­є­те: на Хре­ща­ти­ку ми зро­би­ли парад спа­ле­ної техні­ки. Це був наш спіль­ний про­єкт з Дени­сом Мона­стир­ським. Ми дуже близь­ко дру­жи­ли, і це ще й моя пер­со­наль­на тра­ге­дія – втра­та його і Жені Єні­на.

Сьо­го­дні ми має­мо розу­мі­н­ня, де і скіль­ки у них скон­цен­тро­ва­но військ. Так, ми бачи­мо, що є пев­ні кон­цен­тра­ції, але, напри­клад, на Біло­ру­сько­му напрям­ку нічо­го над­зви­чай­но­го не спостерігаємо. 

Це не озна­чає, що воно не може змі­ни­тись. Нара­зі там до 12 тисяч росій­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців ми облі­ко­ву­є­мо, і також є від­по­від­на кіль­кість техніки.

– Де зна­хо­дя­ться най­більш сер­йо­зні угруповання?

– На схо­ді і пів­дні. Зараз вони кон­цен­тру­ю­ться для того, щоб піти іншою такти­кою. Вони пра­цю­ють штур­мо­ви­ми заго­на­ми в напрям­ку Бахму­та. І систем­но сунуть туди вже 5 міся­ців, втра­ча­ю­чи купу людей, техніки.

Якщо ми гово­ри­мо, що спро­би насту­пу можуть десь бути, то наша роз­від­ка, Гене­раль­ний штаб, наші пар­тне­ри гово­рять, що це може бути схід і південь.

– Пів­день з боку Хер­со­на чи Запоріжжя?

– Ні, Хер­сон – важ­ко, тому що вони, коли тіка­ли, попа­ли­ли всі мости і переправи. 

Повер­ну­тись через річку Дні­про назад в Хер­сон – це зада­ча, як то кажуть, не про­сто навіть із зіро­чкою. Пере­ки­ну­ти вій­ська через річку під нашим вогнем, під нашим вогне­вим кон­тро­лем, щоб захо­пи­ти назад Хер­сон – це див­на історія.

– Тоб­то Запо­різь­кий напрямок?

– По сухо­до­лу, так. У них мрія – роз­ши­ри­ти сухо­пу­тний кори­дор на Крим, щоб про­дов­жи­ти поста­ча­н­ня. Тому, зві­сно, клю­чо­ві ризи­ки: схід, пів­день, і після того вже – північ. 

Це ризи­ки, які є. Їх тре­ба оці­ню­ва­ти, спо­кій­но, але без пані­ки. Я не хочу, щоб суспіль­ство дума­ло, що «все», ні. 

Вій­на жор­сто­ка, кри­ва­ва і дуже небез­пе­чна ще. І нам тре­ба від­сто­я­ти нашу неза­ле­жність, збе­рег­ти себе як кра­ї­ну, як націю і звіль­ни­ти нашу тери­то­рію, а потім займа­тись вже від­нов­ле­н­ням країни.

Але зараз нам тре­ба бути зібра­ни­ми й сфо­ку­со­ва­ни­ми. Немає пані­чних під­став тіка­ти з міст. Єди­на небез­пе­ка зали­ша­є­ться – це раке­тні й дро­но­ві удари. 

Але наша систе­ма ППО теж стає поту­жні­шою і більш майстерною.

– Про раке­ти не знаю, чи вар­то запи­ту­ва­ти, тому що, коли б не запи­тав сило­ви­ків про кіль­кість ракет в РФ, від­по­відь вже оче­ви­дна: «Їм виста­чить ще на 3 – 4 вели­кі обстрі­ли»… 

– Поясню логі­ку таких від­по­від­ей. Раке­ти є декіль­кох видів. С‑300 у них дуже бага­то – за 6 тисяч, за наши­ми оцінками. 

С‑300 – це раке­ти про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни, але вони навчи­лись вико­ри­сто­ву­ва­ти їх як балі­сти­чні раке­ти «зем­ля – зем­ля». Тоб­то десь при­бли­зно на 200 кіло­ме­трів вони можуть ними шма­ля­ти. І вони їх вико­ри­сто­ву­ють, теро­ри­зу­ю­чи насе­ле­н­ня Хар­ків­ської, Запо­різь­кої, Хер­сон­ської областей.

Далі раке­ти, які запу­ска­ю­ться або з носі­їв з зем­лі, або з кора­блів – це ті ж «Іскан­де­ри». І раке­ти, які з літа­ків випу­ска­ю­ться, при­чо­му не захо­дя­чи у наш пові­тря­ний про­стір – Х‑101, Х‑555 і так далі.

Ми при­бли­зно зна­є­мо їхню кіль­кість на скла­дах і при­бли­зно розу­мі­є­мо, що вони виго­тов­ля­ють на сво­їх заво­дах, а що неспро­мо­жні виго­то­ви­ти, тому що сан­кції все ж таки тро­шки їх придушили. 

І от раху­є­мо кіль­кість пусків по нас, скіль­ки у них було до поча­тку пов­но­мас­шта­бної вій­ни, скіль­ки вони випу­сти­ли, скіль­ки виготовили.

Зно­ву ж таки, пам’я­та­є­те, рані­ше пусків було 90−80−70. Зараз уже 50. Тоб­то це озна­чає, що вони заощаджують.

Дру­га річ: коли ми зби­ра­є­мо зали­шки тих ракет, дослі­джу­є­мо, то бачи­мо дати випу­ску – дуже сві­жі. Пря­мо з виро­бни­цтва їх беруть. 

Це озна­чає, що вони все, що про­ду­ку­ють, все зра­зу випускають. 

І ще одна річ. Якусь кіль­кість ракет вони зобо­в’я­за­ні три­ма­ти на скла­дах – як резерв на випа­док, якщо щось станеться. 

Вони і так поза­ла­зи­ли в резер­ви по деяких сер­йо­зних шту­ках і на яко­мусь ета­пі їхні гене­ра­ли сядуть в тюрьму, поба­чи­те. І сядуть саме за те, що вико­ри­ста­ли стра­те­гі­чний запас. 

– З огля­ду на скла­дну ситу­а­цію на Дон­ба­сі, чи може­мо кон­ста­ту­ва­ти, що наступ росі­ян вже почав­ся? 

– Це все-таки суб’є­ктив­ні оцін­ки, і це, напев­но, тре­ба вій­сько­вих пита­ти біль­ше деталь­но. Але у цьо­му крі­слі я з ними з листо­па­да 2021 і, від­по­від­но, навчив­ся розу­мі­ти їхню рито­ри­ку, мір­ку­ва­н­ня, тер­мі­но­ло­гію і так далі. 

Пере­кла­да­ю­чи на цивіль­ну мову, як я спри­ймаю логі­ку вій­сько­вих: спро­ба про­рва­ти нашу обо­ро­ну засто­со­ву­є­ться вже 5 міся­ців на тому напрямку. 

А кон­цен­тро­ва­но­му поту­жно­му насту­пу має пере­ду­ва­ти арти­ле­рій­ська під­го­тов­ка, авіа­ція, тан­ко­ві коло­ни. Поки що це пов­зу­ча такти­ка штур­мо­вих заго­нів, тому це тро­шки інше. Ми бачи­мо спро­би про­ти­сну­ти нашу оборону.

– Хіба росій­ські вій­ська не спро­бу­ють роз­тя­гну­ти наші сили?

– Те, що вони можуть роби­ти вигляд, що насту­па­ють з різних боків, щоб наші резер­ви три­ма­ти роз­тя­гну­ти­ми – це логі­чно. Вони справ­ді можуть спро­бу­ва­ти поля­ка­ти нас в яко­мусь місці.

Але все одно буде напря­мок основ­но­го уда­ру, а решта все буде відволікаюче.

– Ваш коле­га, голов­но­ко­ман­ду­вач Вале­рій Залу­жний в інтер­в’ю «The Economist» ска­зав, що він не сум­ні­ва­є­ться в тому, що буде дру­га спро­ба насту­пу на Київ. Ви пого­джу­є­тесь з цим твердженням?

– Вале­рій Залу­жний зав­жди сві­до­мо гово­рить, що, як би не було і як би не роз­гор­та­лись події, навіть якщо ми їм нада­мо по мор­да­сі швид­ко і які­сно, вони будуть хоті­ти реван­шу – і через 5, і через 10 років. 

Він має про­гно­зу­ва­ти гір­ший варі­ант сце­на­рію, бути до ньо­го гото­вим так, щоб він не насту­пив. Тому, зві­сно, спро­ба піти на Київ у росі­ян є у їхній мен­таль­но­сті. Це їхня мрія, щоб ско­ри­ла­ся Укра­ї­на. А для цьо­го тре­ба, щоб впа­ла столиця. 

Київ – це сим­вол, тут не тре­ба поясню­ва­ти – і для хри­сти­ян­сько­го сві­ту, пра­во­слав­но­го, і вза­га­лі це сто­ли­ця України. 

Чому Напо­ле­он хотів спа­ли­ти Москву? Тому що логі­чно. Або взя­т­тям Бер­лі­на завер­ши­лась Дру­га сві­то­ва вій­на. Тоб­то всі вій­ни – це спро­ба кон­тро­лю­ва­ти столицю.

Але це не озна­чає, що їхня мрія буде реа­лі­зо­ва­на. Вона не була реа­лі­зо­ва­на у них в люто­му-бере­зні мину­ло­го року.

Давай­те роз­бе­ре­мо про­сту річ. Місте­чко Бахмут – 40 тисяч насе­ле­н­ня, вони 5 міся­ців не можуть його взя­ти. Щоб його взя­ти, тре­ба все одно вести вули­чні бої. 

А місто Київ – це агло­ме­ра­ція, в якій нео­фі­цій­но до 4 міль­йо­нів насе­ле­н­ня було до втор­ген­н­ня. Хтось поїхав в ева­ку­а­цію, хтось поїхав за кор­дон з дітьми, дру­жи­ни і так далі. Тоб­то тут біль­шість насе­ле­н­ня, яке гото­ве чини­ти спротив.

– Віта­лій Кли­чко заяв­ляв, що зараз плюс-мінус 3 міль­йо­ни пере­бу­ває у Киє­ві. 

– От уявіть собі, як можна захо­пи­ти місто в 3 міль­йо­ни? Яким таким ресур­сом? Тому це зада­чка з 5 зірочками.

– Що у нас зараз від­бу­ва­є­ться з мобілізацією?

– Нічо­го над­зви­чай­но­го не від­бу­ва­є­ться. У нас була ого­ло­ше­на мобі­лі­за­ція, коли було пар­ла­мен­том затвер­дже­но закон про ого­ло­ше­н­ня воєн­но­го ста­ну. Є пев­ні нор­ми, які там вка­за­ні по чисель­но­сті, Гене­раль­ний штаб їх знає і ми пра­цю­є­мо в цих нормах.

Йде систем­на й пла­но­ва робо­та, попов­не­н­ня запа­сів, від­нов­ле­н­ня втрат, адже гинуть наші хло­пці й дів­ча­та, також пора­не­ні є. Але тако­го щось «вау», як в Росії – ні, тако­го у нас немає.

– Але мобі­лі­за­ція у нас досить див­но від­бу­ва­є­ться насправ­ді. По всій кра­ї­ні пред­став­ни­ки цен­трів ком­пле­кта­ції разом з полі­ці­єю роз­да­ють повіс­тки по ТРЦ, по вули­цях міст, по кафе, зупи­ня­ють авто­мо­бі­лі. Так і має бути?

– Диві­ться, у них є зада­ча, яку ста­вить Гене­раль­ний штаб по кіль­кі­сно­му скла­ду в той чи інший пері­од часу.

Якщо вони бачать, що, напри­клад, на облі­ку було до втор­гне­н­ня така-то кіль­кість людей в регіо­нах, але бага­то хто переїхав.

Якщо ви вій­сько­во­зо­бо­в’я­за­ний, жили в Киє­ві, пере­їха­ли в Ужго­род, у Львів, Тер­но­піль, Чер­нів­ці – де б ви не пере­бу­ва­ли – має­те піти і ста­ти на облік. Не всі це роблять.

Тому вони зму­ше­ні щось роби­ти. Якщо вони бачать чоло­ві­ка при­зов­но­го віку, живо­го здо­ро­во­го, йому дає­ться повіс­тка і він зобо­в’я­за­ний з’я­ви­ти­ся. Це ж не озна­чає, що зав­тра він буде мобі­лі­зо­ва­ний. Він має з’я­ви­ти­ся пока­за­ти доку­мен­ти, має бути спіл­ку­ва­н­ня. Може, він ска­же: «Так, вік у мене при­зов­ний, але в мене є якісь засте­ре­же­н­ня» або «В мене 4 дітей». Окей, при­йди, пока­жи і все. 

Тоб­то це доро­га із зустрі­чним рухом. Основ­ний масив добро­воль­ців був у люто­му-бере­зні, але Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни існує, ми з вами про неї вже зга­ду­ва­ли, і в ній є обо­в’я­зок гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни захи­ща­ти свою країну. 

І якщо ти вій­сько­во­зо­бо­в’я­за­ний, під­па­да­єш під кри­те­рії, сектор без­пе­ки й обо­ро­ни має пра­во закли­ка­ти тебе до строю.

– А не було б коре­ктно вийти і чесно гово­ри­ти з наро­дом, що нам реаль­но тре­ба зараз біль­ше людей у війську?

– Я з вами зго­ден. І ми зно­ву повер­та­є­мось до поча­тку нашої роз­мо­ви, що іно­ді при­чи­ною про­бле­ми є брак кому­ні­ка­ції або неякі­сна комунікація. 

Тут хто хоче може дава­ти оцін­ки – що в моє­му пер­со­наль­но­му кей­сі, який ми з вами вже розі­бра­ли, що в загальному. 

Зараз пра­ців­ни­ки Мін­обо­ро­ни, медіа, сектор без­пе­ки і обо­ро­ни зро­би­ли єди­ний меді­а­хаб – ми пра­цю­є­мо на те, щоб це був one voice.

І зараз, наскіль­ки мені допо­від­а­ли, є вже про­мо­ли­стів­ки, бор­ди і роли­ки, які будуть про­па­гу­ва­ти такі речі.

– Крім пові­сток людей тур­бує ще одне гаря­че пита­н­ня. Чому в бага­тьох вій­сько­во­слу­жбов­ців зараз зні­ма­ють дода­тко­ву вина­го­ро­ду в роз­мі­рі 30 тисяч гривень?

– Це пита­н­ня спра­ве­дли­во­сті й одно­ча­сно бюдже­тної спро­мо­жно­сті. Коли було вве­де­но інсти­тут «100 тисяч, 30 тисяч», мова йшла про тих, хто вико­нує бойо­ве зав­да­н­ня: 100 тисяч на само­му «пере­д­ку» і 30 тисяч – хто поруч або на блок­по­стах, або на бойо­во­му чер­гу­ван­ні і так далі.

Коли поча­ла­ся нава­ла, то май­же вся кра­ї­на була полем бою і глав­ком обла­сті визна­чав, де від­бу­ва­ю­ться бойо­ві дії. І тоді було спра­ве­дли­вим пла­ти­ти всім або 100, або хоча б 30.

Але далі поча­лось насту­пне. Бій­ці, які реаль­но на «пере­д­ку», у най­більш напру­же­них місцях, кажуть: «Ми там отри­му­є­мо, а ті, хто нічо­го не роблять, «курять бам­бук», отри­му­ють ті самі гро­ші – це несправедливо».

Плюс був указ пре­зи­ден­та сво­го часу, що тре­ба під­ня­ти гро­шо­ве забез­пе­че­н­ня до від­по­від­но­го рів­ня. Рані­ше зви­чай­ний стрі­лець отри­му­вав у нас 13 тисяч гри­вень. Моїм нака­зом ми зро­би­ли так: стрі­лець буде отри­му­ва­ти гро­шо­ве забез­пе­че­н­ня у роз­мі­рі 20 тисяч гри­вень. А якщо він на бойо­во­му вико­нан­ні біля «пере­д­ка», на блок­по­сту чер­гує, на іншо­му бойо­во­му вико­нан­ні, на кор­до­ні – плюс ще 30 тисяч. Так у ньо­го буде 50. 

Якщо він на «нулі», на рів­ні баталь­йо­ну – то тоді він буде 120 тисяч отримувати.

Але, виба­чте, ті, хто зна­хо­дя­ться в тилу і несуть слу­жбу, не ризи­ку­ю­чи нічим – стрі­лець буде отри­му­ва­ти 20 тисяч гри­вень. 30 тисяч або 100 тим паче йому неспра­ве­дли­во платити. 

Не забу­вай­мо про бюджет – вій­на тягне­ться, пішов дру­гий рік, у нас сьо­го­дні бага­то бізне­су не пра­цює, пода­тки не пла­тя­ться, а тре­ба купля­ти зброю, кіль­кість Зброй­них сил вели­че­зна, тре­ба їх забез­пе­чу­ва­ти, вдя­га­ти, хар­чу­ва­ти і так далі. Бюдже­тні спро­мо­жно­сті у нас мінус по від­но­шен­ню до того, скіль­ки ми заробляємо.

Тому це абсо­лю­тно чесно і спра­ве­дли­во, не тіль­ки в Зброй­них силах, а в усьо­му спе­ктру без­пе­ки й оборони. 

– Гро­ші захі­дних пар­тне­рів не можуть йти на зарплати?

– Ні, це забо­ро­не­но. Будь-яка допо­мо­га не йде на утри­ма­н­ня армії. Це кате­го­ри­чна вимо­га Між­на­ро­дно­го валю­тно­го фон­ду, Сві­то­во­го банку. 

Це тіль­ки наш вну­трі­шній ресурс. І тому тре­ба бути заощадливими.

– І остан­нє. Чи пра­виль­но розу­мію, що це ваше остан­нє інтер­в’ю на поса­ді міні­стра оборони?

– (Зами­слю­є­ться) Я цьо­го не знаю. Тому що в мене жодних роз­мов, що я маю при­пи­ни­ти свою діяль­ність на цій поса­ді, не від­бу­ва­ло­ся. Повто­рю свою від­по­відь «KyivPost»: я вва­жаю, що будь-який чинов­ник точно має зна­ти, що він на сво­їй поса­ді не на все жит­тя, і має бути гото­вим поча­ти етап і завер­ши­ти його. 

Тому я гото­вий до будь-яко­го роз­ви­тку подій. 

Те що зро­бив – мені не сором­но аж ніяк. Мені точно буде на що поди­ви­ти­ся, що в тому «wish-листі Сан­ті» я вико­нав. Зали­ши­лись тіль­ки літа­ки, все решта здо­був для укра­їн­ських Зброй­них сил, для секто­ра без­пе­ки й обо­ро­ни. І мені за це не соромно. 

Що буде далі – поди­ви­мо­ся, я оптимістичний. 

Але кожно­го разу, коли я спіл­ку­юсь з «Укра­їн­ською прав­дою», щось потім від­бу­ва­є­ться. Це дій­сно ціка­вий сим­вол (смі­є­ться). 

Роман Кра­вець, УП

#резні­ков, #уп