«Перемога України зупинить інших агресорів»: огляд аналітики, 18 березня

Захі­дні воєн­ні екс­пер­ти пишуть про імпе­рі­а­лі­сти­чні моти­ви в діях росії. Мір­ку­ють про пла­ни та цілі Путі­на у вій­ні про­ти Укра­ї­ни та її вплив на різні аспе­кти сві­то­во­го поряд­ку. Гово­рять про необ­хі­дність пере­гля­ду під­хо­дів до про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни в Європі.

Стар­ший радник Комі­сії США із без­пе­ки та спів­ро­бі­тни­цтва в Євро­пі Майкл Хіка­рі Сесайр у мате­рі­а­лі для Коро­лів­сько­го об’єднаного інсти­ту­ту обо­рон­них дослі­джень (RUSI) обґрун­то­вує дум­ку, що втор­гне­н­ня в Укра­ї­ну вар­то насам­пе­ред роз­гля­да­ти крізь при­зму росій­ської імпер­сько­сті. 

Росій­ська про­па­ган­да нама­га­є­ться пере­ко­на­ти, що вій­на поча­ла­ся як від­по­відь на роз­ши­ре­н­ня НАТО, але насправ­ді сприйня­т­тя Укра­ї­ни як загро­зи зна­хо­ди­ться гли­бо­ко в росій­ській імпе­рі­а­лі­сти­чній культурі. 

Пов­но­мас­шта­бне втор­гне­н­ня ста­ло резуль­та­том сприйня­т­тя загро­зи від потен­цій­но­го росту поту­жно­сті Укра­ї­ни у 2025 – 2030 роках, яка могла б ста­ти пере­шко­дою росій­ським амбі­ці­ям у регіо­ні. Але ця поту­жність була лише потен­цій­ною, а Путін вва­жав, що росія пере­бу­ває на піку сво­єї вій­сько­вої могу­тно­сті, що ство­рю­ва­ло вікно можли­во­стей для вирі­ше­н­ня «укра­їн­сько­го пита­н­ня». Саме через це сприйня­т­тя загро­зи всі дово­єн­ні вимо­ги Москви були таки­ми нере­а­лі­сти­чни­ми — лише вели­ка уго­да в сти­лі Ялтин­ської кон­фе­рен­ції і поділ сфер впли­ву могли її задо­воль­ни­ти. Це пояснює вда­ва­ну ірра­ціо­наль­ність агре­сії і готов­ність її про­дов­жу­ва­ти попри вели­кі втрати. 

Вій­на пере­тво­ри­ла­ся на м’ясорубку, в яку росія направ­ляє вели­ку кіль­кість людей і техні­ку для дося­гне­н­ня обме­же­них такти­чних цілей. Хоча це часто опи­су­ють як «росій­ський стиль веде­н­ня вій­ни», це також і акт від­чаю через немо­жли­вість пере­мог­ти кра­ще вмо­ти­во­ва­ну і керо­ва­ну укра­їн­ську армію, яка отри­мує все біль­ше суча­сно­го озбро­є­н­ня. При цьо­му росія непро­пор­цій­но вико­ри­сто­вує насе­ле­н­ня коло­ні­зо­ва­них наро­дів, а також в’язнів. Така такти­ка, на дум­ку Крем­ля, дозво­лить вести вій­ну без соці­аль­но­го кола­псу і рано чи пізно здо­ла­ти укра­їн­ську смі­ли­вість і захі­дне озбро­є­н­ня. Тому шан­си на дося­гне­н­ня все­о­хо­плю­ю­чо­го пере­го­вор­но­го резуль­та­ту з росі­єю неве­ли­кі, якщо вза­га­лі існу­ють. Розу­мі­н­ня цьо­го дає можли­вість пере­о­сми­сли­ти захі­дну воєн­ну допо­мо­гу Україні. 

Укра­ї­ні потрі­бні вели­кі кіль­ко­сті про­стих систем, як от 120-мілі­ме­тро­ві міно­ме­ти, а також про­рив­ні озбро­є­н­ня, які ста­нуть кон­вен­цій­ним засо­бом стри­му­ва­н­ня про­ти росій­ських військ. Напри­клад, раке­ти ATACMS і літаки

Досі постав­ки захі­дно­го озбро­є­н­ня були точко­ви­ми і запі­зні­ли­ми. Систе­ми на зра­зок М777 чи HIMARS є виня­тка­ми. Вони дозво­ли­ли вести ефе­ктив­ний кон­тр­ба­та­рей­ний вогонь і точко­во вра­жа­ти клю­чо­ві цілі в тилу противника.

Укра­ї­ні потрі­бні вели­кі кіль­ко­сті про­стих систем, як от 120-мілі­ме­тро­ві міно­ме­ти, а також про­рив­ні озбро­є­н­ня, які ста­нуть кон­вен­цій­ним засо­бом стри­му­ва­н­ня про­ти росій­ських військ. Напри­клад, раке­ти ATACMS ство­рять загро­зу для логі­сти­чних цен­трів у Кри­му, Біло­ру­сі і в самій росії. Захі­дні вій­сько­ві літа­ки, якщо будуть постав­ле­ні в доста­тній кіль­ко­сті, змо­жуть кар­ди­наль­но повпли­ва­ти на хід вій­ни. Постав­ка таких озбро­єнь може викли­ка­ти вій­сько­ву від­по­відь росії, але лише спро­мо­жність Укра­ї­ни здій­сню­ва­ти насту­паль­ні дії і зни­щу­ва­ти росій­ську вій­сько­ву інфра­стру­кту­ру може гаран­ту­ва­ти дося­гне­н­ня справ­жньої і міцної мир­ної угоди.

Гостьо­вий дослі­дник RAND Corporation Вільям Кур­тні ана­лі­зує, що вій­на росії в Укра­ї­ні озна­чає для сві­то­по­ряд­ку. 

По-пер­ше, вона може впли­ну­ти на сам режим у росії. Захід не має пря­мо­го впли­ву на його змі­ну, але має непря­мий, допо­ма­га­ю­чи Укра­ї­ні обо­ро­ня­тись, що підір­ве силу реван­шист­сько­го режи­му Путіна. 

По-дру­ге, резуль­та­ти вій­ни зна­чно впли­нуть на сусі­дів росії. Якщо вона дося­гне резуль­та­ту, який вва­жа­ти­ме пере­мо­гою, то може зва­жи­тись на агре­сію про­ти кра­їн Бал­тії, Казах­ста­ну, Гру­зії чи оста­то­чно взя­ти під кон­троль Білорусь. 

По-тре­тє, перед поча­тком агре­сії мало хто міг спо­ді­ва­тись, що Захід сфор­мує настіль­ки силь­ну коа­лі­цію для допо­мо­ги Укра­ї­ні. Якщо вона пере­мо­же, це зупи­нить потен­цій­них агре­со­рів в інших регіо­нах, зокре­ма і тих, які покла­да­ю­ться на росій­ську зброю. Кра­ї­ни НАТО змі­цню­ють свою обо­ро­ну, що також поси­лить їх готов­ність про­ти­ді­я­ти май­бу­тнім агре­со­рам. Також важли­ва роль демо­кра­тії в обо­ро­но­зда­тно­сті Укра­ї­ни і готов­но­сті Захо­ду при­йти їй на допо­мо­гу — на від­мі­ну від Біло­ру­сі, Укра­ї­на за 30 років змо­гла побу­ду­ва­ти хай не іде­аль­ні, але суча­сні демо­кра­ти­чні інсти­ту­ції, і в цей про­цес залу­ча­лись захі­дні бізне­си, уря­до­ві та неуря­до­ві організації. 

На «План Мар­шал­ла» для Укра­ї­ни можуть вико­ри­ста­ти замо­ро­же­ні на Захо­ді росій­ські активи

Після­во­єн­на від­бу­до­ва Укра­ї­ни також може ство­ри­ти пре­це­дент. Гово­рять про новий «План Мар­шал­ла», який може кошту­ва­ти в кіль­ка разів біль­ше, ніж ори­гі­наль­ний. Для цьо­го зокре­ма можуть вико­ри­ста­ти росій­ські акти­ви, замо­ро­же­ні на Заході. 

Укра­ї­на нама­га­є­ться при­тя­гну­ти росію до від­по­від­аль­но­сті за воєн­ні зло­чи­ни, і для цьо­го може бути ство­ре­ний спе­ці­аль­ний три­бу­нал, адже ні Укра­ї­на, ні росія не є уча­сни­ка­ми Між­на­ро­дно­го Кри­мі­наль­но­го суду, який може роз­гля­да­ти спра­ву про зло­чин агре­сії. При­тя­гне­н­ня росії до від­по­від­аль­но­сті може полег­ши­ти кон­фі­ска­цію росій­ських акти­вів на Заході. 

Китай має наба­га­то біль­ше чого втра­ча­ти у від­но­си­нах із Захо­дом, ніж із росією

Китай, попри ого­ло­ше­н­ня про «нео­бме­же­не» пар­тнер­ство з росі­єю, не займа­є­ться актив­ним під­ри­вом захі­дних сан­кцій, адже має наба­га­то біль­ше чого втра­ча­ти у від­но­си­нах із Захо­дом, ніж із росі­єю. Потен­цій­не поста­ча­н­ня зброї їй може заго­стри­ти напру­гу між Кита­єм і Заходом. 

Ядер­на зброя віді­грає важли­ву роль у цій вій­ні. Насам­пе­ред у тому, що США не хочуть напря­му втру­ча­тись у кон­флікт на боці Укра­ї­ни, пра­гну­чи уни­кну­ти вій­ни з ядер­ною дер­жа­вою, і ця полі­ти­ка зна­хо­дить широ­ку під­трим­ку на Захо­ді. Це ста­вить пита­н­ня щодо «стра­те­гі­чної нео­дно­зна­чно­сті» і можли­во­сті пря­мої уча­сті США у разі необ­хі­дно­сті обо­ро­ни Тай­ва­ню від КНР, яка також воло­діє ядер­ним арсе­на­лом. В ціло­му, ядер­ні погро­зи росії при­йма­ють до ува­ги, але вони не змен­ши­ли волю Укра­ї­ни до бороть­би чи готов­ність Захо­ду їй допомагати. 

Вій­на росії про­ти Укра­ї­ни ство­ри­ла таку загро­зу без­пе­ці, з якою у Євро­пі не сти­ка­ли­ся з часів Дру­гої сві­то­вої. Як нес­про­во­ко­ва­ну агре­сію про­ти сусі­да її можна порів­ня­ти з захо­пле­н­ням Кувей­ту Іра­ком у 1990 році. Тоді між­на­ро­дна коа­лі­ція допо­мо­гла виби­ти агре­со­ра. Зараз Укра­ї­на нама­га­є­ться зро­би­ти те саме із під­трим­кою Захі­дної коа­лі­ції. Якщо в Укра­ї­ни вийде — це відіб’є охо­ту в інших потен­цій­них агресорів.

Стар­ший радник пре­зи­ден­та RAND Бра­ян Джен­кінз роз­мір­ко­вує про те, що Путін роби­ти­ме далі.

За мір­ка­ми пре­зи­ден­та росії всі захі­дні ліде­ри — нова­чки, порів­ня­но з ним. Тому у цій вій­ні він вихо­дить із таких при­пу­щень: 1) росія вре­шті-решт пере­мо­же, тому що час на її боці. Попри втра­ти, вона може далі поси­ла­ти в бій тися­чі рекру­тів і зни­щу­ва­ти укра­їн­ську інфра­стру­кту­ру; 2) сан­кції впро­ва­джу­ють повіль­но, і важ­ко слід­ку­ва­ти за їх дотри­ма­н­ням, тому росія може лег­ко зна­хо­ди­ти обхі­дні шля­хи; 3) про­ти росії лише Захід, всі інші кра­ї­ни заяв­ля­ють про свій ней­тра­лі­тет у вій­ні і при цьо­му мають гли­бо­ку недо­ві­ру до Захо­ду; 4) Путін бачить себе і росію силь­ни­ми, а Захід слаб­ким і неди­сци­плі­но­ва­ним. Захід також гли­бо­ко роз­ді­ле­ний у питан­ні вій­ни, і єдність коа­лі­ції буде все важ­че підтримувати. 

Пере­мо­га росії в Укра­ї­ні послу­жить цілі роз­ва­лу Захо­ду і НАТО

Путін пра­гне досяг­ти насту­пних цілей: 1) від­нов­ле­н­ня втра­че­ної радян­ської імпе­рії, і для цьо­го потрі­бні біль­ші тери­то­рі­аль­ні здо­бу­тки, ніж оку­по­ва­ні на сьо­го­дні тери­то­рії Укра­ї­ни, Мол­до­ви чи Гру­зії; 2) Укра­ї­на є клю­чо­вим полем бою і зав­жди буде загро­зою, якщо не пере­бу­ва­ти­ме міцно в росій­ській сфе­рі впли­ву; 3) пере­мо­га в Укра­ї­ні послу­жить цілі роз­ва­лу Захо­ду і НАТО, части­на яко­го шука­ти­ме шля­хи домов­ля­тись, а інша — обо­ро­ня­тись від росії. Це буде спра­ве­дли­вою від­пла­тою за най­біль­шу гео­по­лі­ти­чну ката­стро­фу — роз­пад СРСР та Схі­дно­го бло­ку; 4) крім тери­то­рі­аль­них здо­бу­тків, росію потрі­бно пова­жа­ти — зре­штою, це най­біль­ша кра­ї­на за тери­то­рі­єю і пер­ша за ядер­ним арсе­на­лом; 5) бря­ца­н­ня ядер­ною збро­єю слу­жить не лише заля­ку­ван­ню, але і дося­гнен­ню такти­чних цілей – напри­клад, щоб Захід добре поду­мав перед тим, як нада­ва­ти Укра­ї­ні літа­ки чи балі­сти­чні ракети. 

Путін мобі­лі­зує біль­ше сили і засто­со­вує її, якщо не ефе­ктив­ні­ше, то брутальніше

Для дося­гне­н­ня цілей Путін буде пере­слі­ду­ва­ти таку стра­те­гію: 1) рішу­чість, витрим­ка і дисци­плі­на — поки Укра­ї­на не буде під­ко­ре­на або роз­збро­є­на і без пер­спе­ктив всту­пи­ти до ЄС і НАТО назав­жди; 2) пере­хід росії на веде­н­ня пов­но­цін­ної вій­ни, а не швид­кої «спе­цо­пе­ра­ції», спря­мо­ва­ної на обе­зго­лов­ле­н­ня Укра­ї­ни. Тепер Путін мобі­лі­зує біль­ше сили і засто­со­вує її, якщо не ефе­ктив­ні­ше, то бру­таль­ні­ше; 3) росія за будь-яку ціну має уни­ка­ти кон­флі­кту з НАТО, для яко­го не має ресур­сів. Вар­то про­сто про­три­ма­тись дов­ше за Альян­су у вій­ні в Укра­ї­ні; 4) затя­гу­ва­н­ня вій­ни грає на користь росій­ській чисель­ній пере­ва­зі. Росія має іні­ці­а­ти­ву і може дикту­ва­ти темп вій­ни, а Захід лише реа­гує; 5) Путін буде шука­ти можли­во­сті про­во­ку­ва­ти кри­зи в інших регіо­нах, щоб від­во­лі­ка­ти ува­гу Захо­ду і висна­жу­ва­ти його волю. Все зале­жить від того, чи дозво­лить Захід цій такти­ці досяг­ти успіху. 

Воєн­ний ана­лі­тик Цен­тру стра­те­гі­чних та між­на­ро­дних дослі­джень (CSIS) Джон Крі­сті­ан­сон пише про необ­хі­дність від­нов­ле­н­ня євро­пей­ської про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни під впли­вом вій­ни в Україні. 

У разі пря­мо­го кон­флі­кту між росі­єю та НАТО, авіа­ція віді­гра­ва­ти­ме над­зви­чай­но важли­ву роль. При цьо­му росія зро­бить виснов­ки зі сво­їх поми­лок в Укра­ї­ні, а кра­ї­нам Альян­су потрі­бно буде дола­ти вели­кі про­га­ли­ни у спро­мо­жно­стях. Тому євро­пей­цям тре­ба вже зараз вкла­да­ти у покра­ще­н­ня систе­ми про­ти­по­ві­тря­ної обо­ро­ни. Росія допу­сти­ла бага­то поми­лок на поча­тку вій­ни, і одні­єю з них була неспро­мо­жність заво­ю­ва­ти домі­ну­ва­н­ня в пові­трі, попри зна­чну кіль­кі­сну і техні­чну перевагу. 

Авіа­ція не зни­щи­ла укра­їн­ську систе­му ППО і засто­со­ву­ва­лась в основ­но­му для під­трим­ки сухо­пу­тних військ, тоді як дале­ко­бій­ні раке­ти вико­ри­сто­ву­ва­ли про­ти стра­те­гі­чних цілей. Ця такти­ка вияви­лась хибною: запа­си ракет ско­ро­ти­лись, а авіа­ція не може дія­ти в укра­їн­сько­му тилу через непо­дав­ле­ні засо­би ППО. Біль­ше того, навіть із зав­да­н­ням сухо­пу­тної під­трим­ки росій­ська авіа­ція справ­ля­є­ться пога­но через укра­їн­ську такти­ку запо­бі­га­н­ня росій­сько­му домі­ну­ван­ню в пові­трі, і Москва зму­ше­на не засто­со­ву­ва­ти свої най­но­ві­ші літа­ки через страх втра­ти­ти їх від дій укра­їн­ської ППО. 

Росія не має пов­но­цін­них літа­ків 5‑го поко­лі­н­ня, а також покла­да­є­ться на роз­ві­ду­валь­ну мере­жу на місцях у ціле­вка­зан­ні, що при­зво­дить до вели­кої затрим­ки між вияв­ле­н­ням цілі й ударом

Незва­жа­ю­чи на це, НАТО не вар­то вва­жа­ти, що росій­ські ВКС — слаб­кі. Нав­па­ки, у потен­цій­но­му кон­флі­кті із Захо­дом росія може навчи­тись на помил­ках і навіть засто­су­ва­ти ту саму такти­ку запо­бі­га­н­ня домі­ну­ван­ню в пові­трі про­ти літа­ків Альян­су. Захі­дна пові­тря­на міць має зна­чну пере­ва­гу перед ВКС: росія не має пов­но­цін­них літа­ків 5‑го поко­лі­н­ня, а також покла­да­є­ться на роз­ві­ду­валь­ну мере­жу на місцях у питан­ні ціле­вка­за­н­ня, що при­зво­дить до вели­кої затрим­ки між вияв­ле­н­ням цілі і зав­да­н­ням уда­ру. Про­те вона все ще воло­діє поту­жним фло­том вини­щу­ва­чів та бом­бар­ду­валь­ни­ків, а також роз­ви­не­ною назем­ною систе­мою ППО. Росій­ські засо­би в Калі­нін­град­ській обла­сті, напри­клад, можуть на три­ва­лий час ску­ва­ти діяль­ність захі­дних фло­тів у Бал­тій­сько­му морі та авіа­ції в регіо­ні. Крім того, росія має наба­га­то вищий поріг толе­ран­тно­сті до втрат, ніж Захід. 

З огля­ду на ці факто­ри, можна змо­де­лю­ва­ти, як від­бу­ва­ти­му­ться зіткне­н­ня між росі­єю та НАТО в пові­тря­но­му про­сто­рі. Росій­ська авіа­ція швид­ко про­грає через різни­цю в під­го­тов­ці, такти­ці та кіль­кі­сній пере­ва­зі авіа­ції НАТО. Але ця пере­ва­га перед­ба­чає, що авіа­ція зна­хо­ди­ться на пере­до­вих аеро­дро­мах у готов­но­сті до засто­су­ва­н­ня. Якщо росія дося­гне ефе­кту неспо­ді­ван­ки, то змо­же вирів­ня­ти баланс за допо­мо­гою раке­тних уда­рів по аеро­дро­мах. Пара­лель­но вона покла­да­ти­ме­ться на свої назем­ні ком­пле­кси ППО, які ста­но­ви­ти­муть загро­зу для захі­дної авіа­ції дале­ко від лінії фрон­ту. Якщо ж кон­флікт ста­не­ться, коли авіа­ція США буде заді­я­на на іншо­му теа­трі бойо­вих дій, напри­клад в Індій­сько-Тихо­оке­ан­сько­му регіо­ні, то спро­мо­жно­сті НАТО над­зви­чай­но посла­бля­ться — через кіль­кі­сний, такти­чний та інфор­ма­цій­ний дис­па­ри­тет у сфе­рі авіа­ції між США та євро­пей­ськи­ми союзниками. 

Спо­лу­че­ні Шта­ти повин­ні оці­ни­ти свої сили в Євро­пі, осо­бли­во пові­тря­ну ком­по­нен­ту, на випа­док війни

Якщо росія вда­сться до такти­ки запо­бі­га­н­ня пові­тря­но­му домі­ну­ван­ню НАТО, це поста­вить сухо­пу­тні вій­ська Альян­су у загроз­ли­ве ста­но­ви­ще, адже росія мати­ме кіль­кі­сну пере­ва­гу і вели­кі стра­те­гі­чні резер­ви. Щоб уни­кну­ти цьо­го, потрі­бно: 1) роз­ши­ри­ти спро­мо­жно­сті різних кра­їн Альян­су, щоб не бути зале­жним лише від одні­єї кра­ї­ни в питан­ні яко­гось клю­чо­во­го боє­при­па­су чи спро­мо­жно­сті; 2) поси­ли­ти євро­пей­ську систе­му про­ти­ра­ке­тної обо­ро­ни від росій­ських ракет кла­су «зем­ля-зем­ля» для дося­гне­н­ня пев­но­го рів­ня захи­сту баз НАТО в Євро­пі; 3) пра­цю­ва­ти над покра­ще­н­ням інте­ро­пе­ра­цій­но­сті армій кра­їн НАТО; 4) США повин­ні оці­ни­ти свої сили в Євро­пі, осо­бли­во пові­тря­ну ком­по­нен­ту, щоб зро­зу­мі­ти, чи від­по­від­ає їх кіль­кість та якість очі­ку­ва­но­му ефе­кту у випад­ку вій­ни. Резуль­та­ти цієї оцін­ки повин­ні бути досту­пни­ми для сою­зни­ків по НАТО, щоб ті могли пра­цю­ва­ти над ком­пен­са­ці­єю недо­ста­тніх спро­мо­жно­стей чи засо­бів. Ці захо­ди не так лег­ко вті­ли­ти, але вони будуть клю­чо­ви­ми для вижи­ва­н­ня та успі­ху пові­тря­них сил НАТО у май­бу­тньо­му конфлікті. 

Дже­ре­ло: ПЖ

#пж, #ана­лі­ти­ка