Пройшов Nier: Automata

На твій email якось при­хо­дить загад­ко­вий лист з трьо­ма коор­ди­на­та­ми, одні в зато­пле­но­му місті, інші в пусте­лі, а остан­ні в лісо­во­му коро­лів­стві. В пер­ші два я зміг потра­пи­ти, а от тре­тє було недо­сту­пне бо я вже на той момент втра­тив 9S, а без ска­не­ра мене туди не пустили

Ну там ще є напри­клад купа руко­па­шної зброї, але вона вся по суті сво­їй одна­ко­ві­сінь­ка. Ти її ста­виш в лан­ку одно­го з набо­рів, і вона вся одна­ко­во на цій лан­ці буде бити. Єди­не що раду­ва­ло так це Пади (такий собі робот помі­чник який всю­ди літає за грав­цем). Я ними май­же всю гру вою­вав, бо в них реаль­но бага­то різних про­грам можна наку­пи­ти, і кожна з них досить ціка­во б’є, осо­бли­во коли зна­хо­диш всі три Пади. 

Також із хоро­шо­го це такі собі міні загад­ки, як діста­тись до ящи­ка до яко­го немо­жли­во діста­тись. Я пару разів навіть гуглив, бо вза­га­лі не вду­пляв як то зро­би­ти. Про­сто керу­ва­н­ня не дуже інтуїтивне.

Ще з міну­сів можу дода­ти скла­дність керу­ва­н­ня на кла­во­ми­ші. З гейм­па­дом я ніко­ли в ігри не грав, але схо­же що ця прям для ньо­го ство­ре­на, бо в мене іно­ді паль­ців не виста­ча­ло щоб на все кла­ца­ти, дове­лось деякі стан­дар­тні кно­пки пере­на­ла­шту­ва­ти, щоб можна було норм гра­ти. А ще поки ста­вив кно­пки, вияви­лось що гра не спри­ймає бічні кно­пки на мишці, якби вона їх бачи­ла, то було б простіше.

Ну кароч тут можна було б вести дов­гу дис­ку­сію, може я про­сто не все зро­зу­мів за 25 годин проходження

гра скла­дна?

Ну там є систе­ма рів­нів воро­гів і пер­со­на­жа, від­по­від­но чим вищий рівень у воро­га, тим скла­дні­ше його вби­ти. Але в тво­го пер­со­на­жа є можли­вість ста­ви­ти чіпи, і я так погля­нув на ті що в мене були під кінець гри, то 2В можна екі­пі­ру­ва­ти так, що вона май­же не мати­ме шан­су помер­ти. Але грав я на ²⁄₄ рів­ні з складності. 

Плюс іно­ді гра силь­но ускла­дню­ва­ла про­хо­дже­н­ня деяких рів­нів тим, що пере­тво­рю­ва­ла гру на пла­тфор­мер, і ти тупо не міг ухи­ля­тись від воро­га в сто­ро­ну, а також бачи­ти його дале­ко­бій­ні ата­ки. Через це я пару разів вмер, але то таке.

Зага­лом з вико­ри­ста­н­ням набо­ру чіпів на постій­не від­нов­ле­н­ня здо­ро­в’я, а також зібрав­ши 3 Пади, на кожно­му з яких сто­я­ла уні­каль­на про­гра­ма для ата­ки, я міг впо­ра­тись з воро­га­ми на 10 – 15 рів­нів вищих за мене. Але був один тип воро­гів, які могли мене вби­ти одним уда­ром, і це вза­га­лі ніяк не кон­три­лось після поча­тку ата­ки. Гігант про­сто брав мене в доло­ню і розчавлював.

На скіль­ки скла­дні­шою ста­ла б гра на най­ви­що­му рів­ні не можу ска­за­ти, але судя­чи з від­гу­ків до при­кве­лу Nier: Replicant, то воро­гів тупо тре­ба дов­ше бити, що зага­лом не дуже ціка­во, а лише додає душно­сті грі.

Я б вза­га­лі за можли­во­сті уни­кав (що я і робив під кінець гри) біль­шо­сті боїв у грі, бо вони їй тіль­ки зава­жа­ють, осо­бли­во вра­хо­ву­ю­чі, що воро­ги у від­кри­то­му сві­ті будуть постій­но спав­ни­тись як тіль­ки ви віді­йде­те, а в деяких місі­ях вони будуть спав­ни­тись вза­га­лі нескін­чен­но поки ви не піде­те далі по місії.

Зроз, дякую.

Почав гру на най­скла­дні­шо­му рів­ні скла­дно­сті, не зміг навіть тол­ком поча­ти гру. Суть цьо­го рів­ня в тому, що всі воро­ги тебе вби­ва­ють з одно­го уда­ру. Зав­жди. А ти ні. Ти їх будеш колу­па­ти до кін­ця часів.
Чим моти­ву­ва­лись роз­ро­бни­ки коли роби­ли саме такий баланс, я не знаю, але хто тих япон­ців розбере