Проповідь четверта: Артефакти Сталі

ujournal.com.ua/pictrs/image/52fe4545-7137-4859-84c7-12db42a47380.jpeg веб-ресурс

Насо­ло­джу­є­мось оздо­бле­н­ням Хра­му та роз­мір­ко­ву­є­мо, чому тра­ди­цій­ний метал потре­бує тра­ди­цій­них аудіоносіїв.

Вітаю, Неза­йма­ні! Ви вже бачи­ли один роз­кі­шний іко­но­стас, який мені пере­да­ли закор­дон­ні пара­фі­я­ни. Сьо­го­дні настав час пока­за­ти інші арте­фа­кти, які я назби­рав за дов­гі роки слу­жі­н­ня Куль­ту Virgin Steele. 

Одра­зу зазна­чу, що моя коле­кція вза­га­лі не про кіль­кість, і що я ніко­ли не ста­вив собі на меті зібра­ти пов­ну диско­гра­фію. Нато­мість я пра­гнув зро­би­ти «зріз» гур­ту, мані­фест всьо­го того, за що я так пал­ко люблю Virgin Steele. Ба біль­ше, навіть в такій малень­кій збір­ці є слаб­кі місця: я досі не зна­йшов Age of Consent, а без його епі­чних гім­нів жодна коле­кція не може вва­жа­ти­ся пов­ною. Слу­хай­те самі: 

Я вва­жаю, що комен­та­рі тут зай­ві. А тепер давай­те пере­йде­мо від журав­лей в небі до журав­лей з поли­ці Патріарха. 

Noble Savage (1985 р.), T&T, пере­ви­да­н­ня 1997 року 

ujournal.com.ua/pictrs/image/fa5d14f5-f497-489e-9ad3-c626c75d5d42.jpeg веб-ресурс

ujournal.com.ua/pictrs/image/f32b8081-732b-4195-90af-e9c37376e073.jpeg веб-ресурс

Якщо чесно, мій улю­бле­ний диск. Тов­стен­ний вкла­диш з ліри­кою та топо­ви­ми фото гур­ту, суціль­но чор­ний кейс з лако­ні­чним риту­ва­н­ням срі­блом. Про­сто немає слів. 

The Marriage of Heaven and Hell Part One (1994 р.), The Marriage of Heaven and Hell Part Two (1995 р.), T&T, ори­гі­наль­ні вида­н­ня від­по­від­них років

ujournal.com.ua/pictrs/image/377d7903-147f-4d9e-8ccc-56c3b022cfac.jpeg веб-ресурс

Аль­бо­ми, що зна­ме­ну­ють поча­ток золо­тої ери Virgin Steele. Хто б міг поду­ма­ти, що в тем­ні дев’яності, коли важ­ка музи­ка лежа­ла в гли­бо­ко­му нок­ау­ті, на світ з’являться ці шедев­ри Тра­ди­цій­но­го Мета­лу. Неймо­вір­на агре­сія, ліри­чність, мело­дизм – саме на цих аль­бо­мах Virgin Steele пов­ні­стю та без жодних «але» зна­хо­дять себе. 

Invictus (1998 р.), T&T, ори­гі­наль­не видання

ujournal.com.ua/pictrs/image/bd085691-897c-4e69-9f0c-d59cc606e487.jpeg веб-ресурс

Сло­ва зай­ві. Magnum Opus гур­ту, без­смер­тний шедевр, яким Virgin Steele вне­сли себе в сонм богів металу. 

The House of Atreus Act I (2000 р.), The House Of Atreus Act II (2001 р.), Steamhammer/​SPV, рема­стер 2016 року

Про це вида­н­ня я вже деталь­но роз­ка­зу­вав в одно­му зі сво­їх постів. Дуже кру­та збір­ка, що поті­шить будь-яко­го слу­жи­те­ля Куль­ту. Якщо каза­ти про саму музи­ку, то це остан­ні по-справ­жньо­му вели­чні аль­бо­ми гурту. 

Така ось в мене коле­кція. А тепер я спро­бую від­по­ві­сти на одне з питань, яке могло назрі­ти в пара­фі­ян після цієї проповіді: 

„Неза­йма­ний, на дво­рі двад­цять тре­тій рік, наві­що вза­га­лі слу­ха­ти музи­ку на компакт-дисках? “

Ну по-пер­ше, ком­пакт-диски мають кра­щий саунд ніж ново­мо­дний стрі­мінг. Так, бітрейт ком­пакт-диску в п’ять разів (!!!!) вищий за бітрейт на Spotify Premium. Якщо каза­ти про без­ко­штов­ний Spotify, то це оди­над­цять разів. Так, вухо люди­ни ско­ріш за все не помі­тить різни­ці між mp3 на 320 кб/​c (спо­ті­фай пре­мі­ум) та CD з його 1411 кб/​c, але якщо у вас без­ко­штов­ний акк або ви слу­ха­є­те музи­ку через ютуб, то різни­ця в яко­сті дій­сно помі­тна, осо­бли­во в депар­та­мен­ті басу та барабанів. 

По-дру­ге, купу­ю­чи ком­пакт-диски ви під­три­му­є­те вико­нав­ця. Давай­те сер­йо­зно, якщо назва вашо­го улю­бле­но­го метал гур­ту не Metallica чи Iron Maiden etc., то навряд­чи про­слу­хо­ву­ва­н­ня на стрі­мін­го­вих сер­ві­сах гене­ру­ють йому при­стой­ні роял­ті. В тако­му випад­ку гур­ту кон­че необ­хі­дно, щоб сві­до­мі слу­ха­чі ходи­ли на кон­цер­ти, купля­ли там мерч на їх стен­ді та роби­ли касу, купу­ю­чи пиво на барі. Але що роби­ти, якщо ваш гурт не кон­цер­тує? Най­про­сті­ший та най­при­єм­ні­ший варі­ант під­трим­ки – це при­дба­ти сві­жень­кий ком­пакт-диск, так як при­бли­зно тре­ти­на спла­че­ною ціни піде до кише­ні вико­нав­ця в яко­сті роял­ті. Це вже дій­сно хоро­ші гро­ші. На мою дум­ку, ви опо­се­ред­ко­ва­но допо­ма­га­є­те вико­на­цю, навіть коли купу­є­те диски на вто­рин­но­му рин­ку, бо гене­ру­є­те попит і під­штов­ху­є­те лей­бли на перевидання. 

По-тре­тє, коли ви купу­є­те ком­пакт-диск, ви дій­сно при­дба­є­те музи­ку на ньо­му, а не про­сто бере­те її напро­кат, як це від­бу­ва­є­ться при стри­мін­гу. Якщо ваш вико­на­вець щось не поді­лить зі стри­мін­го­вим сер­ві­сом (чи вияви­ться поці­но­ву­ва­чем австрій­сько­го худо­жни­ка або ще щось поді­бне), то його музи­ка з вели­кою віро­гі­дні­стю про­сто зни­кне з сер­ві­су. А ось диск з вашої поли­ці вже ніхто не забе­ре. Або такий при­клад: підіть на Spotify та зна­йдіть там мей­де­нів­ський Piece of Mind 1983 року. Ви його не поба­чи­те, в наяв­но­сті тіль­ки рема­стер 2015 року. Після чер­го­во­го рема­сте­рин­гу і ця вер­сія зни­кне, і ви буде слу­ха­ти вже інше вида­н­ня, хоче­те ви цьо­го чи ні. Якщо ви воло­ді­є­те диском Piece of Mind, то зно­ву ж таки, пере­ви­да­н­ня ніяк не впли­не кон­кре­тно вашу вер­сію альбому. 

Ну і по-четвер­те, якщо у вас є кла­сні диски, ви може­те писа­ти про них на одно­му з най­лам­по­ві­ших куто­чків укр­не­ту \<3