Проповідь друга: Noble Savage

Роз­гля­да­є­мо образ шля­хе­тно­го дику­на для кра­що­го розу­мі­н­ня твор­чо­сті Virgin Steele 

Animal grace in form and power

Шля­хе­тний дикун (англ. noble savage) – один з най­ві­до­мі­ших збір­них обра­зів в сві­то­вій куль­ту­рі, який не раз зна­хо­див свій вираз в літе­ра­ту­рі та мисте­цтві. Цей архе­тип уосо­блює або­ри­ге­на чи то пер­ві­сну люди­ну, яка через свої чесно­ти та при­ро­дну чисто­ту пере­бу­ває в екзи­стен­цій­но­му кон­флі­кті з суча­сною цивілізацією. 

Мабуть, най­ві­до­мі­шим при­кла­дом цьо­го обра­зу є Конан-Вар­вар Робер­та Говар­да, в яко­му гар­мо­ній­но поєд­на­лись кра­са та сила, про­сто­та та лицар­ська шля­хе­тність. Шля­хе­тни­ми дику­на­ми можна також назва­ти Чін­га­чку­ка та Унка­са Фені­мо­ра Купе­ра, а також Він­не­ту Кар­ла Мая. З більш ран­ніх про­я­вів в куль­ту­рі можна назва­ти кон­це­пцію «homme naturel» Ж‑Ж.Руссо, а також Золо­ту Добу дав­ньо­гре­цько­го пое­та Гесіода.

А пред­став­ни­ком цьо­го архе­ти­пу, який є макси­маль­но близь­ким до твор­чо­сті Virgin Steele, я би назвав Дику­на Джо­на з рома­ну Олдо­са Гакслі «Пре­кра­сний новий світ». 

На тера­су вийшов моло­дик у оде­жі інді­ан­ця, але коси його були соло­м’я­но­го кольо­ру. Мав сві­тло-сині очі і білу засма­глу шкіру.

Вихо­ва­ний в інді­ан­ській резер­ва­ції, він є дику­ном в очах циві­лі­зо­ва­но­го сві­ту. Про­те він, на від­мі­ну від «циві­лі­зо­ва­ної люди­ни май­бу­тньо­го», наді­ле­ний інди­ві­ду­аль­ні­стю, емпа­ті­єю, зда­тні­стю до любо­ві та сприйня­т­тя пре­кра­сно­го. Він рішу­че від­ки­дає культ спо­жи­ва­н­ня та дека­данс суча­сно­сті, що в резуль­та­ті при­зво­дить до трагедії. 

Поді­бний образ чудо­во роз­кри­ває одві­чний кон­флікт силь­ної інди­ві­ду­аль­но­сті та без­ли­кої біль­шо­сті, тра­ди­ції та дегра­до­ва­но­го модер­ну. На мою дум­ку, саме цей образ тісно пере­ти­на­є­ться з кон­це­пці­єю вар­вар­сько­го роман­ти­зму, що домі­нує в твор­чо­сті Virgin Steele.

Virgin Steele поді­бно Дику­ну Джо­ну не може зми­ри­ти­ся з сірою буден­ні­стю. Поді­бно Дику­ну Джо­ну, що від­по­від­ає на мораль­не бан­крут­ство суспіль­ства твор­чі­стю Шек­спі­ра, Virgin Steele віпо­від­ає на суча­сні трен­ди анти­чни­ми сюже­та­ми, екле­кти­чни­ми, а іно­ді і зов­сім про­сти­ми фор­ма­ми, які тим не менш спов­не­ні ліри­чні­стю, емо­цій­ні­стю та вну­трі­шньою силою. Аве, Virgin Steele!