Расл
Російський реваншизм глибший за путіна - Politico
Захід повинен вкрай обережно приймати росіян, які зараз намагаються втекти від путінської мобілізації, вони становлять загрозу безпеці, вважає Петр Павел.
Колишній начальник штабу чеської армії, та голова Військового комітету НАТО з 2015 по 2018 рік, Петр Павел зараз є кандидатом на президентських виборах в Чеській Республіці наступного року. І що найбільш показово, він вважає, що реваншистське мислення росії виходить далеко за рамки президента путіна, він заволодів багатьма російськими громадянами.
У нещодавньому інтерв’ю Павло поділився зі мною думкою про те, що Захід повинен бути вкрай обережним у прийнятті росіян, які зараз намагаються втекти від мобілізаційного наказу путіна. Він каже:
«Протидія мобілізації не є бунтом проти режиму або будь-якою підтримкою України, ці росіяни все ще вірять у покарання України, але без залучання до цього процесу широкої громадськості. Молоді люди, які намагаються виїхати з країни, хвилюються за власне життя — це не означає, що вони проти війни. Я впевнений, що багато з них продовжать підтримувати націоналістичну політику путіна, я б точно не погодився з тим, що кожен, хто тікає з росії, є нашим другом».
Натомість Павел вважає, що наплив росіян становитиме неприйнятний ризик для безпеки, особливо з огляду на те, що масштабні протести у Празі вказують на те, що підтримка України може похитнутися серед певних верств чеської громадськості. Він запитує:
«Чи можете ви собі уявити, що така країна, як наша, яка вже має сильну російську «п’яту колону», прийме ще 40,000 або 50,000 російських чоловіків? Чоловіків, які не підтримують демократичні режими, які не будуть вдячні Чеській Республіці як демократичній країні, які збережуть свої націоналістичні погляди? Це було б ризиком для нашої внутрішньої безпеки».
Чеський уряд зайняв жорстку позицію щодо війни в Україні, але саме через цю позицію, дехто його зараз звинувачує в економічних негараздах країни. Десятки тисяч протестувальників на Вацлавській площі в Празі мали сильні антизахідні настрої, багато з них закликали до виходу країни з Європейського Союзу і НАТО, припускаючи, що саме ці інституції спровокували війну в Україні.
Під час президентської кампанії Павел чує такі думки по всій країні, і він каже, що стало занадто легко звинувачувати Захід у глобальних проблемах:
«Будь-хто, хто знає про функціонування ЄС та НАТО, розуміє, що якби ми не були членами жодного з них, нам було б набагато гірше. Але так легко вказати на зовнішнє джерело наших проблем.»
Гнів також підживлюється відсутністю довіри до основних засобів масової інформації та політиків — це те, що, на думку Павела, частково пояснюється зловмисним російським впливом:
«Я вважаю, що Угорщина, Словаччина і Чехія є яскравими прикладами того, як гібридна війна росії досягла успіху, змусивши населення не вірити всім стовпам влади — включаючи політиків і засоби масової інформації. Але ми, на Заході, також частково відповідальні за це, оскільки не можемо визнати, що ми робимо помилки, погляньте, наприклад, на Лівію. Ми дотримувалися оцінки, що Лівія була стратегічним успіхом — але у нас не було жодного політичного рішення, і в кінцевому підсумку ми створили більше проблем, ніж вирішили. Все, що росіянам потрібно було зробити, це сказати: «Ось як виглядає стратегічний успіх для Заходу. Ви хочете цього? Ми так боїмося визнати свою слабкість, що створюємо багато простору для ворожої пропаганди.»
Він також нарікає на успіх путінської пропаганди всередині росії. Стверджуючи, що націоналістичні настрої, що випливають з обурення, до якого призвело зниження впливу росії у світі, роблять переворот, який змістить путіна і змінить російську політику, вкрай малоймовірним:
«Демократичної революції в росії в осяжному майбутньому не буде, не тільки через сильну позицію режиму, але й через менталітет багатьох росіян. Там немає місця для розвитку справжнього опозиційного руху. Навіть Олексій Навальний не є справжнім опозиційним лідером. Він точно не ліберальний демократ, він інший тип російського націоналіста, хоча він, звичайно, був би кращим партнером на переговорах, ніж нинішнє керівництво.»
Такий рівень громадської підтримки порядку денного путіна створює тривожний фон для наполягань російського президента на тому, що він «не блефує», коли мова йде і про потенційне застосування ядерної зброї. І Павел зазначає, що опора москви на ядерну загрозу є «єдиним параметром наддержави, який все ще залишається у росіян».
Обурення з приводу цього втраченого статусу наддержави також серйозно ускладнило переговори під час перебування Павела на посаді голови Військового комітету НАТО в роки після анексії Криму:
«Я був у тісному контакті з росією, і я намагався бути справедливим, не завжди малюючи речі в чорно-білих тонах. Проте, не можна було обійти той факт, що Захід зробив кілька кроків назустріч росії. Було зроблено низку зусиль, щоб залучити їх і запропонувати їм більшу участь у розв’язання глобальних питань. Але росія не бачила ніякої цінності в партнерстві, тому що вони не вірять в принцип «win-win». У їхньому розумінні, ви або виграєте, або програєте. У росії є приказка: «Якщо я генерал, то ти дурень, якщо ти генерал, то я дурень». Немає розуміння того, що обидві сторони можуть отримати щось із ситуації».
Він пригадує, як пропонував «замість того, щоб зосереджуватися лише на Україні, говорити про загальну ситуацію з безпекою від Чорного до Північного моря, включаючи навчання, військову присутність на кордонах, нові види озброєнь і т. ін. Але вони не хотіли вести цю дискусію. Вони просто стверджували, що Захід наближає Україну до НАТО, як чергову зраду Заходу».
Водночас Павел визнає, що НАТО недооцінило готовність путіна використовувати грубу силу для досягнення заявлених цілей — щодо цього Захід більше не може мати жодних ілюзій:
«Росіяни часто дуже прямолінійні, коли путін говорив про «русский мир», ми не сприймали його серйозно. Але він дійсно мав це на увазі».
Автор: WILLIAM NATTRASS
#politico, #війна, #україна, #петрпавел, #переклад
Проблема в тому, що таке сортування людей, теж є нацизмом ))
Почало потроху доходити.