Серіал «Дім дракона». Чи варто дивитись?

Вчо­ра я наре­шті поди­вив­ся остан­ню серію пер­шо­го сезо­ну «Дому дра­ко­на», сері­а­лу-при­кве­лу «Гри пре­сто­лів». Тому не можу не поді­ли­тись сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми від перегляду. 

Від­ра­зу хоче­ться ска­за­ти, що я не читав пер­шо­дже­ре­ло — «Вогонь і кров» Джор­джа Р. Р. Мар­ті­на, тому обі­йдусь без порів­ня­н­ня сері­а­лу та кни­ги. Якщо ж вам є що ска­за­ти на раху­нок цьо­го, буду радий про­чи­та­ти вашу дум­ку в коментарях

Візе­ріс Таргарієн

Про що серіал

Як я вже ска­зав вище, «Дім дра­ко­на» — це екра­ні­за­ція кни­ги Джор­джа Р. Р. Мар­ті­на. Вона роз­ка­зує про події, що від­бу­лись задов­го по часів «Гри пре­сто­лів», а саме, про пері­од роз­кві­ту дина­стії Тар­га­рі­є­нів. Істо­рія почи­на­є­ться з того, що пре­стол Семи Коро­лівств займає король Візе­ріс I. Впро­довж бага­тьох років він мріє отри­ма­ти від дру­жи­ни сина, май­бу­тньо­го спад­ко­єм­ця коро­ни. Про­те, не дочев­шись цьо­го, йому дово­ди­ться оби­ра­ти: при­зна­чи­ти спад­ко­єм­цем сво­го бра­та — непер­дба­чу­ва­но­го і жор­сто­ко­го Дей­мо­на або ж юну донь­ку — Рейніру. 

Рей­ні­ра Таргарієн

Плю­си та мінуси

Почи­тав­ши комен­та­рі на різних сай­тах, при­свя­че­них кіно та сері­а­лам, я поба­чив вже зви­чну кар­ти­ну. Хтось під­но­сить сері­ал до небес, а хтось шко­дує витра­че­но­го часу. Як зав­жди, прав­да десь посе­ре­ди­ні. Але цьо­го разу ця сере­ди­на, як на мене, роз­та­шу­ва­лась ближ­че до пози­тив­них оцінок. 

Чим може спо­до­ба­тись сері­ал? Насам­пе­ред, ціка­ви­ми вза­є­мо­від­но­си­на­ми між пер­со­на­жа­ми, де кожен пере­слі­дує свої цілі. Вони весь час нама­га­ю­ться балан­су­ва­ти між любо­в’ю та нена­ви­стю, пова­гою та зне­ва­гою. Кожен пови­нен йти на ком­про­міс між вла­сни­ми амбі­ці­я­ми та май­бу­тнім сво­єї сім’ї. 

В пер­шу чер­гу, «Дім дра­ко­на» — це пер­шо­кла­сна дра­ма, а вже потім все інше. Актор­ська гра в цьо­му сері­а­лі — на висо­ті. Незва­жа­ю­чи на те, що спер­шу вибір деяких акто­рів може зда­тись неви­прав­да­ним, в подаль­шо­му стає зро­зумі­лим, що ця дум­ка хибна. Окра­сою актор­ської гри став виступ Пед­ді Кон­сі­дай­на, що грає Візеріса. 

Незва­жа­ю­чи на сюжет, наси­че­ний діа­ло­га­ми та на пев­ну камер­ність, мені було аж ніяк не нудно. Про­те, міну­си у цьо­го сері­а­лу також є. По-пер­ше, це рва­ний темп роз­по­віді. Десь за одну серію може прой­ти декіль­ка років, а десь вона буде ціл­ком при­свя­че­на події, що від­бу­ва­є­ться про­тя­гом одно­го вечо­ра. Це, в свою чер­гу тягне за собою й інший мінус.

Через вели­кі стриб­ки у часі авто­рам дове­лось в сере­ди­ні сезо­ну змі­ню­ва­ти деяких акто­рів, щоб пока­за­ти як вони подо­ро­слі­ша­ли. І якщо з цим можна зми­ри­тись (мені виста­чи­ло декіль­кох серій щоб зви­кну­ти до нових акто­рів), то ігно­ру­ва­ти насту­пний факт вже наба­га­то важ­че. Деяких акто­рів змі­ни­ли, а деяких — зали­ши­ли. Хтось подо­ро­слі­шав, а хтось ніби зна­йшов засіб вічної моло­до­сті та не набув навіть декіль­кох мор­щин на сво­є­му лобі.

Ще один момент, який можна від­не­сти як до міну­сів, так і до плю­сів — це від­су­тність явно вира­же­них пози­тив­них на нега­тив­них пер­со­на­жів. Важ­ко зна­йти когось, кому хоті­лось би спів­пе­ре­жи­ва­ти про­тя­гом всьо­го сері­а­лу. Спо­ча­тку це може бути хтось один, все­ре­ди­ні сезо­ну вже інший, під кінець — ще хтось. 

Дей­мон Таргарієн

Порів­ня­н­ня з «Пер­сня­ми вла­ди» та «Грою престолів»

Зви­чай­но, після вихо­ду сері­а­лу тіль­ки ліни­вий не встиг порів­ня­ти його зі сво­їм кон­ку­рен­том від Amazon. Тут я не буду ходи­ти нав­кру­ги і поста­ра­юсь дати свою оцін­ку швид­ко і вона буде однозначною.

Якщо «Пер­сні вла­ди» — це дісне­їв­ська казо­чка, то «Дім дра­ко­на» — це справ­жнє доро­сле кіно. Якщо в про­е­кті Amazon дово­ди­лось напру­жи­тись, щоб зна­йти пер­со­на­жа, який би захо­плю­вав сво­їм хара­кте­ром, то в «Домі дра­ко­на» кожен пер­со­наж є уні­каль­ним, на кожно­го хоче­ться диви­ти­ся і слу­ха­ти його. Єди­не, в чому «Пер­сні вла­ди» пере­ва­жа­ють, так це у яко­сті ком­п’ю­тер­ної гра­фі­ки. Якщо ж ви ціну­є­те в кіно всі інші аспе­кти — ваш вибір, одно­зна­чно — «Дім дракона».

Не можна не порів­ня­ти при­квел і зі сво­їм стар­шим бра­том, «Грою пре­сто­лів». І тут між ними є бага­то спіль­но­го. Жор­сто­ка бороть­ба за вла­ду, інцест (як же без ньо­го), кастра­ція (так, сам ста­те­вий орган пока­жуть), дра­ко­ни, що спа­лю­ють людей жив­цем. Все в кра­щих тра­ди­ці­ях «Гри пре­сто­лів». Впев­не­ний, що в насту­пних сезо­нах ми поба­чи­мо і мас­шта­бні бата­лії. Пер­ший сезон — це ско­рі­ше пере­д­істо­рія, всьо­го лиш зав’яз­ка перед основ­ни­ми поді­я­ми. Тому, якщо вам не виста­чи­ло тих самих видо­ви­щних боїв, не вар­то засму­чу­ва­тись. Вони, одно­зна­чно, попереду.

Виснов­ки

Хоч як я не ста­рав­ся роз­по­ві­сти вам про міну­си цьо­го сері­а­лу, вони, насправ­ді, аж ніяк не затьма­рю­ють його пере­ва­ги. «Дім дра­ко­на» про­сто ціка­во диви­тись. Він захо­плює, почи­на­ю­чи з пер­шої і до остан­ньої серії. Я не побо­юсь назва­ти його най­кра­щим фен­те­зій­ним сері­а­лом остан­ніх років. Це справ­жній, закон­ний спад­ко­є­мець «Гри пре­сто­лів», яку я вва­жаю одним з най­кра­щих сері­а­лів усіх часів. Тож якщо ви сум­ні­ва­лись, диви­тись чи ні, одно­зна­чно — дивитись.