"Штам «Андромеда»", Майкл Крайтон

Мій роз­ва­жаль­ний чита­цький мара­фон офі­цій­но завер­ше­но, здо­лав остан­ню кни­гу в спи­ску — «Штам ​„Андро­ме­да“» Май­кла Край­то­на , 1969 р. 

По сюже­ту коман­да вче­них вивчає мікро­ско­пі­чний орга­нізм, який заніс на Зем­лю вій­сько­вий супу­тник. Супу­тник падає неда­ле­ко від одно­го місте­чка, його зна­хо­дять місце­ві, і в резуль­та­ті в живих в місті зали­ша­ю­ться лише немов­ля та якийсь ста­рий алкаш. 

Книж­ка неве­ли­ка за обся­гом, чита­є­ться дуже лег­ко. Сюжет про­су­ва­є­ться макси­маль­но швид­ко (якщо не поми­ля­юсь, від поча­тку кни­ги до кін­ця про­хо­дить всьо­го п’ять днів), ваго­ни саспен­су, роз­ва­жаль­ний еле­мент на рів­ні. При всьо­му цьо­му перед нами сер­йо­зний і (пере­ва­жно) прав­до­по­ді­бний сай­фай, про­сто замість фізи­ки чи астро­но­мії медицина. 

Я не виклю­чаю, що ува­жні чита­чі можуть мати пита­н­ня до деяких момен­тів тво­ру, але то таке, свою пор­цію фану отри­має кожен, як на мене. Я обо­в’яз­ко­во спро­бую ще щось в цьо­го автора.