Старий добрий лінгвоцид

“Від 1970 року дисер­та­ції на здо­бу­т­тя нау­ко­вих сту­пе­нів мали писа­ти виклю­чно росій­ською. Так зва­ний ​“Бре­жнєв­ський цир­ку­ляр” (поста­но­ва ЦК КПРС і Ради Міні­стрів СРСР) від 1978 року запро­ва­див захо­ди щодо вдо­ско­на­ле­н­ня вивче­н­ня росій­ської мови в респу­блі­ках Радян­сько­го Сою­зу. 1983-го з’явився вже ​“Андро­пов­ський указ” про гро­шо­ву надбав­ку до заро­бі­тної пла­ти у роз­мі­рі 15% вчи­те­лям, які викла­да­ли росій­ську мову і літе­ра­ту­ру. Ясна річ, такі ново­вве­де­н­ня сти­му­лю­ва­ли педа­го­гів пере­хо­ди­ти на викла­да­н­ня саме цих пре­дме­тів, а сту­ден­тів педа­го­гі­чних вузів – здо­бу­ва­ти саме таку спе­ці­аль­ність. До того ж, сти­пен­дії сту­ден­тів-руси­стів при­рів­ню­ва­ли­ся до сти­пен­дій сту­ден­тів юри­ди­чних факуль­те­тів. Укра­їн­ська мова ста­ва­ла дру­го­ря­дним навчаль­ним пре­дме­том. Навіть не воло­ді­ю­чи нею, можна було не тіль­ки пре­кра­сно про­жи­ти все жит­тя в Укра­ї­ні, але й зро­би­ти тут успі­шну кар’єру.”

– Лін­гво­цид. Репре­сії про­ти мови | Укра­їн­ський інте­рес (uain.press)