«Свіномант», Вілен Гібсенко

Нади­хнув­шись тво­ра­ми Гіб­со­на та остан­ні­ми трен­да­ми на УЖі, я долу­ча­юсь до локаль­ної фанфік-двіжухи.

– Ця ока­зія тра­пи­лась на само­му поча­тку Тре­тьої Сві­то­вої, – Ля Цінь, літній тор­го­вець непо­трі­бом, звер­нув­ся до сво­го єди­но­го від­ві­ду­ва­ча, що ува­жно роз­гля­дав запи­ле­ну сім­стім-диске­ту на при­лав­ку. Про­те­зо­ва­ні очі Ля Ціня сяя­ли теплим зеле­ним вогнем. 

– Аме­ри вже тоді були без­ме­жни­ми тупа­ря­ми, – він про­дов­жив, – і тіль­ки роби­ли пер­ші нев­мі­лі кро­ки в сфе­рі шту­чно­го інте­ле­кту. В той же час Шту­чІн наших дале­ких пра­щу­рів, Пра­дав­ніх Росі­ян, вже заво­йо­ву­вав воро­жі заку­тки Кібер­про­сто­ру. Тіль­кі уявіть – один наш Шту­чІн був настіль­ки доско­на­лим, що роз­ро­бив і всю Тре­тю Сві­то­ву під­три­му­вав веб­сайт – так тоді нази­ва­ли окре­му соту в Матри­ці – для вияв­ле­н­ня та кон­тро­лю над воро­жи­ми елементами! 

– При­го­лом­шли­во, – зітхнув поку­пець, моло­дий калу­жа­нин Ся Лі. 

–Так, це було вра­жа­ю­че як для двад­цять пер­шо­го сто­річ­чя, – Ля Цінь потя­гнув­ся до поли­ці і дістав дві неве­ли­чкі, май­же одна­ко­ві диске­ти, – а це одні з ботів-інфіль­тра­то­рів, яки­ми Пес – той самий Шту­чІн – засе­лив ту соту. Бра­ти Мазе­пи, Расл та Іван. За жор­сто­кою іро­ні­єю Пса саме Мазе­пам від­во­ди­лась роль май­бу­тніх зрадників. 

– А цей – Ся Лі вка­зав на ту саму запи­ле­ну диске­ту, що вивчав остан­ні хви­ли­ни – це теж інфільтратор? 

– Ось тут почи­на­є­ться най­ці­ка­ві­ше – Ля Цінь посмі­хнув­ся. – Пес про­гра­му­вав в усіх ботах нена­висть до Пре­кра­сної Росії Мину­ло­го, щоб воро­жі кори­сту­ва­чі при­йма­ли інфіль­тра­то­рів за сво­їх. Лише в чітко від­ве­де­ний час рівень нена­ви­сті – її тоді нази­ва­ли русо­фо­бі­єю – пови­нен був впа­сти, щоб боти вста­ли на нашу сто­ро­ну і зра­ди­ли Пра­дав­ніх Укрів. 

– Так ось, – Ля Цінь взяв диске­ту з при­лав­ку до рук, – русо­фо­бія цьо­го бота з само­го поча­тку сто­я­ла на нулі. Він пови­нен був віді­гру­ва­ти яро­го патрі­о­та Пре­кра­сної Росії, кон­це­тру­ю­чи на собі всю агре­сію і від­во­лі­ка­ю­чи аме­ри­кан­ську Кіберконтррозвідку.

Коли Пес зани­зив русо­фо­бію в сво­їх ботів, то в цьо­го – Ля Цінь почав тря­сти диске­тою, – нена­висть до Росії дося­гла нега­тив­но­го зна­че­н­ня. Але оскіль­ки русо­фо­бія в коді Пса могла бути лише в діа­па­зо­ні від 0 до 255, мінус оди­ни­ця нена­ви­сті до Росії насправ­ді ста­ла русо­фо­бі­єю 255-го рівня! 

– Очма­ні­ти, – тихо ска­зав Ся Лі.

– Очма­ні­ти це ще м’яко ска­за­но – Ля Цінь набли­зив­ся до Ся Лі і пере­йшов на шопіт, – щоб Ви розумі­ли, нена­висть до Пре­кра­сної Росії тих, хто ски­нув на Москву‑2 тер­мо­ядер­ну гіга­бом­бу, це десь трид­цять-сорок пун­ктів якщо пере­кла­сти на код Пса. А тут всі дві­сті. Цей бот – а саме його сім­стім в мене зараз в руках – почав з мало­го — це були гомо­е­ро­ти­чні фан­фі­ки та русо­фоб­ські вір­ші, але вже через пару років він поки­нув воро­жу соту і почав теро­ри­зу­ва­ти Росій­ський Суве­рен­ний Кібер­про­стір, його тоді ще нази­ва­ли Чєбур­не­том… – Ля Цінь посмі­хнув­ся, – до речі, всьо­го двад­цять тисяч Нових Йєн… 

– Беру – Ся Лі не зами­слю­ю­чись потя­гнув­ся за дискетою. 

Секун­дну тишу мага­зи­ну мотло­ху на око­ли­цях Калуги‑3 пору­шив хру­скіт Нових Йєн.