THE HARDKISS - 00:00

Опис з клі­пу: Мину­ло­го року, 10 жов­тня, напе­ре­до­дні опа­лю­валь­но­го сезо­ну, росія поча­ла здій­сню­ва­ти масо­ва­ні раке­тні ата­ки по енер­ге­ти­чних об’єктах кри­ти­чної інфра­стру­кту­ри Укра­ї­ни. За ста­ти­сти­кою Міні­стер­ства енер­ге­ти­ки Укра­ї­ни та ком­па­нії ДТЕК, за 19 міся­ців пов­но­мас­шта­бної вій­ни під час вико­на­н­ня сво­їх про­фе­сій­них обов’язків заги­ну­ло 367 енер­ге­ти­ків, 940 людей зазна­ли пора­нень. З поча­тком ново­го опа­лю­валь­но­го сезо­ну, розу­мі­ю­чи викли­ки та небез­пе­ку, з яки­ми дово­ди­ться сти­ка­ти­ся енер­ге­ти­кам, ми хоче­мо вко­тре ска­за­ти їм: Дяку­є­мо! «Ідея зня­ти цю істо­рію при­йшла мину­лої зими, коли укра­їн­ці сиді­ли без сві­тла. Бага­то хто зні­має кіно про вій­сько­вих. Нам захо­ті­ло­ся роз­ка­за­ти про ще одних геро­їв нашо­го часу — енер­ге­ти­ків. Зні­ма­ли в люто­му в Посад-Покров­сько­му. Зні­ма­ли реаль­них людей — пра­ців­ни­ків місце­во­го «Хер­со­нО­бл­Енер­го». З тих, кого ви може­те поба­чи­ти у відео: шістьох людей вже немає в живих, вони заги­ну­ли на робо­ті. Наша істо­рія про само­тність. Про від­ва­гу та смі­ли­вість. Про енер­ге­ти­ка під час вій­ни», — роз­по­від­а­ють режи­сер Мітя Боро­дін та опе­ра­тор-поста­нов­ник Руслан Бог­дан. У голов­них ролях зня­ли­ся акто­ри: Оле­ксандр Кобзар, Ксе­нія Баша, Веро­ні­ка Оль­ша­на. «00:00» — одна з най­улю­бле­ні­ших наших пісень з аль­бо­му The HARDKISS «Залі­зна ластів­ка». Вона досі не була екра­ні­зо­ва­на, але ми так дав­но мрі­я­ли про це. Коли нам посту­пи­ла про­по­зи­ція піді­бра­ти музи­ку до відео­ро­бо­ти, ми зро­зумі­ли, що ця пісня іде­аль­но під­хо­дить. І за настро­єм, і за змі­стом. Це істо­рія пере­жи­ва­н­ня за рідну люди­ну, котра зна­хо­ди­ться в небез­пе­ці, ризи­кує сво­їм жит­тям, — роз­по­від­аю Юлія Сані­на. — Пере­жи­ва­н­ня за рідних та близь­ких зараз ста­ли невід’ємною части­ною наших днів. Пісня разом із відео­ря­дом — це при­свя­та людям, які, незва­жа­ю­чи ні на що, про­дов­жу­ють пра­цю­ва­ти, про­дов­жу­ють жити зара­ди інших людей. Як би скла­дно не було, нам дове­де­ться гово­ри­ти на ці теми. Гово­ри­ти з людьми про їхні втра­ти, пси­хо­ло­гі­чно під­три­му­ва­ти, разом шука­ти моти­ва­цію жити далі».