У 1935 році Бела Лугоші розповів в інтерв'ю про свій досвід гри Дракули

«Неза­ле­жно від того, чи вва­жає хтось такі філь­ми, як Дра­ку­ла (1931), нісе­ні­тни­цею чи ні, це не змі­нює факту; актор жахів пови­нен віри­ти у свою роль. Я не кажу, що осо­би­сто я сер­йо­зно став­лю­ся до цих вам­пі­рів і мон­стрів як таких. Я кажу, що до них тре­ба ста­ви­ти­ся сер­йо­зно, коли ти їх зобра­жу­єш. Гра­ю­чи Дра­ку­лу, я пови­нен зму­си­ти себе пові­ри­ти в те, що він існує, при­пи­са­ти собі такі моти­ви та емо­ції, які міг би від­чу­ва­ти цей пер­со­наж. На якийсь час я стаю Дра­ку­лою, а не про­сто акто­ром, який грає роль вампіра».

Теле­грам: t.me/kinoIart

#луго­ші, #дра­ку­ла