Українські контрнаступи стали можливі завдяки обороні на Донбасі: огляд аналітики

Без­пе­ко­ві екс­пер­ти Роб Лі та Майкл Кофман у стат­ті для аме­ри­кан­сько­го Інсти­ту­ту дослі­дже­н­ня зов­ні­шньої полі­ти­ки (FPRI) ана­лі­зу­ють вплив битви за Дон­бас на успі­хи укра­їн­ської армії.

Восе­ни Укра­ї­на змо­гла досяг­ти зна­чних успі­хів, звіль­нив­ши біль­шу части­ну Хар­ків­щи­ни, части­ну Донеч­чи­ни та пра­в­обе­реж­жя Хер­сон­щи­ни. Це зна­чною мірою ста­ло резуль­та­том битви за Дон­бас, що роз­гор­та­ла­ся з кві­тня по липень. Після того, як росі­я­ни зро­зумі­ли свою неспро­мо­жність ото­чи­ти і захо­пи­ти Київ, вони віді­йшли з Пів­но­чі Укра­ї­ни і скон­цен­тру­ва­ли­ся на захо­плен­ні Дон­ба­су. Це вигля­да­ло як більш реа­лі­сти­чна обме­же­на ціль, але без зро­зумі­лої моти­ва­ції – навіть захо­пле­н­ня всі­єї Доне­цької обла­сті не схи­ли­ло б Укра­ї­ну до зна­чних поступок.

Росі­я­ни поне­сли зна­чні втра­ти у живій силі і техні­ці, висна­жи­ли запа­си арти­ле­рій­ських сна­ря­дів. Для них це може озна­ча­ти немо­жли­вість від­но­ви­ти насту­паль­ний потен­ці­ал навіть після зими

Вре­шті-решт, такти­чні успі­хи росії на Дон­ба­сі ста­ли пір­ро­вою пере­мо­гою: росі­я­ни поне­сли зна­чні втра­ти у живій силі і техні­ці, а також висна­жи­ли запа­си арти­ле­рій­ських сна­ря­дів. У свою чер­гу, це дало змо­гу Укра­ї­ні про­ве­сти успі­шні кон­тр­на­сту­пи восе­ни, а для росі­ян може озна­ча­ти немо­жли­вість від­но­ви­ти насту­паль­ний потен­ці­ал навіть після зими.

Росія поча­ла цю вій­ну як ризи­ко­ву опе­ра­цію, заді­яв­ши близь­ко 80% сво­їх баталь­йон­но-такти­чних груп, не зали­ша­ю­чи досить сил у резер­ві, якщо щось піде не за пла­ном. Коли поча­тко­вий план змі­ни вла­ди в Киє­ві про­ва­лив­ся, вона поча­ла все біль­ше залу­ча­ти решту БТГр із кри­ти­чних регіо­нів – Калі­нін­гра­ду, Осе­тії, Абха­зії тощо.

Число від­мов повер­та­тись в Укра­ї­ну серед офі­це­рів та сол­да­тів росло, і дохо­ди­ло до 20 – 40%. Росія не могла ефе­ктив­но попов­ни­ти втра­ти без мобі­лі­за­ції, але Путін, демон­стру­ю­чи полі­ти­чну про­кра­сти­на­цію, не ого­ло­сив її в трав­ні з вірою в те, що росій­ська армія все ж дося­гне успі­ху на Дон­ба­сі. Це могло би ста­тись, якби Укра­ї­на не отри­ма­ла важ­ке озбро­є­н­ня від Захо­ду наве­сні-влі­тку – тут теж Путін недо­оці­нив готов­ність Захо­ду допомагати.

Без мобі­лі­за­ції для вирі­ше­н­ня пита­н­ня неста­чі живої сили росія нама­га­лась залу­чи­ти до лав армії добро­воль­ців, фор­му­ва­ти «резерв­ні баталь­йо­ни» в регіо­нах, насиль­но мобі­лі­зо­ву­ва­ти людей на оку­по­ва­них тери­то­рі­ях та вико­ри­сто­ву­ва­ти при­ва­тні воєн­ні ком­па­нії. Росій­ська армія ста­ла менш тре­но­ва­ною та про­фе­сій­ною силою, яка була зму­ше­на часто штур­му­ва­ти в лоб укрі­пле­ні пози­ції укра­їн­ців на Дон­ба­сі, вико­ри­сто­ву­ю­чи при цьо­му деся­тки тисяч арти­ле­рій­ських сна­ря­дів щодня.

Із появою в укра­їн­ців HIMARS та висо­ко­то­чних боє­при­па­сів росія була зму­ше­на при­пи­ни­ти наступ на Дон­ба­сі і пере­ки­ну­ти вій­ська на Херсонщину

Все змі­ни­ла поява HIMARS та висо­ко­то­чних боє­при­па­сів, за допо­мо­гою яких укра­їн­ці зни­щу­ва­ли скла­ди та коман­дні цен­три про­тив­ни­ка. Росія була зму­ше­на по суті при­пи­ни­ти наступ на Дон­ба­сі, пере­ки­ну­ти свої елі­тні вій­ська на Хер­сон­щи­ну для утри­ма­н­ня важли­во­го плац­дар­му на пра­во­му бере­зі Дні­пра, і сфор­му­ва­ла 3‑й резерв­ний кор­пус для обо­ро­ни на Хар­ків­щи­ні. Але це не допо­мо­гло – сла­бо під­го­тов­ле­ні і ско­ор­ди­но­ва­ні під­роз­ді­ли не змо­гли стри­ма­ти укра­їн­ський наступ в Хар­ків­ській обла­сті. На Хер­сон­щи­ні він ішов наба­га­то повіль­ні­ше і на так успі­шно. Вре­шті-решт, росі­я­ни змо­гли орга­ні­зо­ва­но віді­йти з плац­дар­му, збе­ріг­ши біль­шу части­ну техні­ки та осо­бо­во­го скла­ду, не зва­жа­ю­чи на укра­їн­ські дале­ко­бій­ні спроможності.

Успі­хи Укра­ї­ни дають обе­ре­жно опти­мі­сти­чне баче­н­ня май­бу­тньо­го. Росій­ські пози­ції навряд будуть настіль­ки слаб­ки­ми, як на Хар­ків­щи­ні. Крім того, ніде немає такої гео­гра­фі­чно-логі­сти­чної ситу­а­ції, як була на Хер­сон­щи­ні. Тому про­су­ва­н­ня впе­ред буде повіль­ні­шим і мати­ме вищу ціну.

Про­те в Укра­ї­ни все ж є бага­то пере­ваг – кра­ща під­го­тов­ле­ність до зими, вмо­ти­во­ва­ність і навче­ність осо­бо­во­го скла­ду, ком­пе­тен­тність вій­сько­во­го коман­ду­ва­н­ня. Оче­ви­дно, взим­ку вели­ку роль гра­ти­муть сили спе­ці­аль­них опе­ра­цій, але Укра­ї­на також змо­же повер­ну­ти нові тери­то­рії, якщо мати­ме досить озбро­є­н­ня, боє­при­па­сів і зап­ча­стин для техні­ки. Бага­то буде зале­жа­ти від того, як росія змо­же інте­гру­ва­ти мобі­лі­зо­ва­них сол­да­тів в існу­ю­чу армію. Поки, попри всі про­бле­ми, мобі­лі­за­ція дає росії біль­ше живої сили, яка змо­гла ста­бі­лі­зу­ва­ти ситу­а­цію на вра­зли­вих ділян­ках фрон­ту. Іншим клю­чо­вим факто­ром є постав­ки озбро­є­н­ня та амуніції.

Росія може отри­ма­ти арти­ле­рій­ські боє­при­па­си з Пів­ні­чної Кореї, а також дро­ни і балі­сти­чні раке­ти з Ірану

Росія може отри­ма­ти арти­ле­рій­ські боє­при­па­си з Пів­ні­чної Кореї, а також дро­ни і балі­сти­чні раке­ти з Іра­ну. Це визна­чить, наскіль­ки дов­го вона може під­три­му­ва­ти бойо­ві дії. Укра­ї­на також над­зви­чай­но зале­жить від зов­ні­шньої під­трим­ки, обме­же­ної як полі­ти­чни­ми при­чи­на­ми, так і наяв­ні­стю того, що можна пере­да­ти. Вигля­дає, що росії буде скла­дно від­но­ви­ти насту­паль­ний потен­ці­ал, але вона змо­же орга­ні­зу­ва­ти надій­ну обо­ро­ну. Укра­ї­на має пере­ва­гу в дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві, але чим дов­ше три­ває вій­на, тим біль­ша непевність.

Ще один ана­лі­тик FPRI Філіп Васє­лєв­скі ста­вить пря­ме запи­та­н­ня – чи дожи­ве росія до 2084 року? Це пита­н­ня є алю­зі­єю на есе Андрєя Амаль­рі­ка «Чи дожи­ве СРСР до 1984?».

Ми не зна­є­мо, як закін­чи­ться вій­на в Укра­ї­ні, але можна впев­не­но ска­за­ти, що вона є ката­стро­фі­чною для росії. Вій­сько­ві ката­стро­фи зазви­чай при­во­ди­ли до рево­лю­цій чи змі­ни вла­ди в росії, і пара­ле­лі напро­шу­ю­ться зі ста­но­ви­щем 1917 року. Поча­ток 2014-го був вер­ши­ною – висо­кий рівень ВВП, Олім­пі­а­да в Сочі, масо­ве схва­ле­н­ня неле­галь­ної ане­ксії Кри­му. Але сан­кції, які поча­ли вво­ди­ти ще тоді, і зна­чно роз­ши­ри­ли з люто­го 2022 року, посту­по­во при­во­дять до того, що у росії не зали­ши­ться гро­шей ні на гар­ма­ти, ні на масло.

У битвах від Киє­ва до Марі­у­по­ля Путін зни­щив свою армію

Сан­кції осо­бли­во вда­ри­ли по авто­мо­бі­ле­бу­ду­ван­ню, висо­ких техно­ло­гі­ях, еле­ктро­ні­ці, зокре­ма і для ОПК. Зна­чних втрат зазнав сектор екс­пор­ту енер­го­ре­сур­сів, голов­не дже­ре­ло при­бу­тків для уря­ду. Еко­но­мі­чна слаб­кість допов­ню­є­ться зна­чни­ми втра­та­ми росії на полі бою в Укра­ї­ні: вони сяга­ють 100 тисяч і є ката­стро­фі­чни­ми з огля­ду на те, що поча­тко­ві сили втор­гне­н­ня ста­но­ви­ли лише близь­ко 190 тисяч осіб. У битвах від Киє­ва до Марі­у­по­ля Путін зни­щив свою армію, і зму­ше­ний покла­да­ти­ся на її зали­шки і все біль­шу кіль­кість непі­дго­тов­ле­них та нев­мо­ти­во­ва­них мобілізованих.

Зали­ша­ю­ться про­бле­ми з коман­ду­ва­н­ням, логі­сти­кою, моти­ва­ці­єю. Армії з насиль­но мобі­лі­зо­ва­них сол­да­тів на чолі з неефе­ктив­ни­ми корум­по­ва­ни­ми офі­це­ра­ми рід­ко вигра­ють вій­ни, але часто вчи­ня­ють пов­ста­н­ня. До цьо­го вар­то дода­ти вну­трі­шні тер­тя між росій­ськи­ми елі­та­ми, які займа­ю­ться вза­єм­ни­ми зви­ну­ва­че­н­ня­ми та пошу­ком вин­них за про­ва­ли. Є кон­флікт між Кади­ро­вим, Прі­го­жи­ним та мін­обо­ро­ни, між ФСБ та ГРУ тощо. Ці під­ки­лим­ні інтри­ги від­обра­жа­ю­ться і на дер­жав­но­му теле­ба­чен­ні, яке часто поши­рює зане­па­дни­цькі настрої. Еко­но­мі­чні тру­дно­щі, воєн­ні пораз­ки і росту­чий песи­мізм шко­дить фаса­ду невра­зли­во­сті держави.

Росія має вели­ку істо­рію рево­лю­цій, пала­цо­вих пере­во­ро­тів, пов­стань – від пері­о­ду сму­ти в кін­ці 15 сто­лі­т­тя до ГКЧП 1991 року. Чи може щось поді­бне повто­ри­ти­ся? Пре­зи­дент­ський тер­мін Путі­на добі­гає кін­ця 2024-го, і він може бало­ту­ва­тись ще на 2. Але в путін­ській росії немає досві­ду пере­да­чі вла­ди на вибо­рах, і у разі рапто­вої смер­ті Путі­на елі­там потрі­бно буде швид­ко вирі­ши­ти, хто управ­ля­ти­ме росі­єю в умо­вах вій­ни та еко­но­мі­чно­го спаду.

Якщо Укра­ї­на змо­же зай­ти в Крим, це буде най­біль­ша росій­ська пораз­ка після Пер­шої світової

Насту­пник Путі­на пови­нен буде забез­пе­чи­ти баланс між гру­па­ми впли­ву, в пер­шу чер­гу між їх фінан­со­ви­ми апе­ти­та­ми. Сьо­го­дні елі­ти, з яки­ми Путін не про­кон­суль­ту­вав­ся перед поча­тком вій­ни, від­чу­ва­ють на собі наслід­ки сан­кцій. Армія рф зазнає пора­зок, і якщо Укра­ї­на змо­же зай­ти в Крим, то це буде най­біль­ша росій­ська пораз­ка після Пер­шої сві­то­вої вій­ни. Невдо­во­ле­н­ня від тако­го ста­ну справ може при­ве­сти до масо­вих акцій про­те­сту або до пала­цо­во­го пере­во­ро­ту. Путін час­тко­во убез­пе­чив себе від тако­го сце­на­рію, не нази­ва­ю­чи пря­мо­го насту­пни­ка і при­зна­чив­ши на поса­ду коман­ду­ва­ча Рос­гвар­ді­єю над­зви­чай­но лояль­но­го Золо­то­ва. Під час потен­цій­но­го пере­во­ро­ту він також роз­ра­хо­вує на ПВК Вагне­ра Євге­нія Прі­го­жи­на, а також на лояль­ність чечен­сько­го ліде­ра Рам­за­на Кади­ро­ва. Але цей роз­ра­ху­нок може бути ілю­зор­ним: Рос­гвар­дія не мен­ше постра­жда­ла від вій­ни, ніж армія, а Кади­ров може вести подвій­ну гру, вичі­ку­ю­чи зру­чно­го момен­ту для захо­пле­н­ня влади.

В армії, ФСБ та інших дер­жав­них та пара­мі­лі­тар­них стру­кту­рах теж є бага­то пре­тен­зій до Крем­ля, і вони можуть при­єд­на­тись до анти­пу­тін­сько­го пере­во­ро­ту для вла­сної виго­ди. Навіть якщо Путі­на усу­нуть від вла­ди, немає гаран­тії, що його насту­пник змо­же під­ри­му­ва­ти баланс між гру­па­ми впли­ву. Якщо Путін вижи­ве і якісь сило­ві стру­кту­ри збе­ре­жуть вір­ність йому – тоді від пере­во­ро­ту один крок до гро­ма­дян­ської війни.

Осо­бли­во заво­ру­ше­н­ня можуть поча­ти­ся в етні­чно неслов’янських регіо­нах росії. Націо­на­лізм, який є основ­ним моти­ва­то­ром рухів за неза­ле­жність, зали­ша­є­ться висо­ким в різних регіо­нах росії. Попри невдо­во­ле­н­ня, для успі­шно­го висту­пу про­ти Крем­ля регіо­ни повин­ні бути впев­не­ні, що вони змо­жуть вижи­ти само­стій­но і Москва їх не роз­ду­шить. Бага­то зале­жа­ти­ме від рів­ня хао­су в цен­трі. Чечня може зно­ву спро­бу­ва­ти від­окре­ми­тись – як з іні­ці­а­ти­ви Кади­ро­ва, так і сила­ми опо­зи­цій­но­го уря­ду у вигнан­ні. Для Москви загро­за від­окрем­ле­н­ня респу­блік не є тео­ре­ти­чним пита­н­ням – і вона розу­міє, що важ­ко буде від­нов­лю­ва­ти вла­ду у разі тако­го від­окрем­ле­н­ня, маю­чи осла­бле­ну армію і сило­вий апарат.

РФ втра­чає вплив у коли­шніх респу­блі­ках Кав­ка­зу і Цен­траль­ної Азії. Виве­ла біль­шу части­ну військ та техні­ки із Осе­тії, Абха­зії, Вір­ме­нії, Таджи­ки­ста­ну для поси­ле­н­ня угру­пу­ва­н­ня в Україні

Крім того, росія уже втра­чає вплив у коли­шніх респу­блі­ках Кав­ка­зу і Цен­траль­ної Азії. РФ виве­ла біль­шу части­ну військ та техні­ки із Осе­тії, Абха­зії, Вір­ме­нії, Таджи­ки­ста­ну для поси­ле­н­ня угру­пу­ва­н­ня в Укра­ї­ні. Цей без­пе­ко­вий ваку­ум займа­ють Туреч­чи­на та Китай. Зна­чний дис­ба­ланс між росі­єю та Кита­єм в еко­но­мі­чних спро­мо­жно­стях, а в май­бу­тньо­му і у вій­сько­вих, ство­рю­ють загро­зи для росії на Дале­ко­му Сході.

Отже, чи дожи­ве росія до 1984 року? По-пер­ше, пораз­ка в Укра­ї­ні може при­зве­сти до полі­ти­чно­го хао­су і, можли­во, гро­ма­дян­ської вій­ни, що дозво­лить деяким авто­ном­ним респу­блі­кам від­окре­ми­ти­ся і при­ско­рює втра­ту росі­єю геге­мо­нії в Цен­траль­ній Азії, на Кав­ка­зі та в Схі­дній Європі.

Оскіль­ки росій­ська еко­но­мі­ка та демо­гра­фія слаб­ша­ють, її вій­сько­вий потен­ці­ал ско­ро­чу­є­ться, а тра­ди­цій­ні гео­по­лі­ти­чні супер­ни­ки змі­цню­ю­ться, чи змо­же Росія збе­рег­ти свою вели­че­зну тери­то­рію? Дру­го­ря­дне пита­н­ня для неї поля­гає в тому, чи захо­че Китай отри­ма­ти цілі­сну росію у ролі слаб­ко­го васа­ла чи забра­ти Дале­кий Схід для себе? Поки що це від­да­ле­ний сце­на­рій, але до ньо­го уже тре­ба готу­ва­тись полі­ти­чним пла­ну­валь­ни­кам на Заході.

Дире­ктор Євро­пей­ської ради з між­на­ро­дних від­но­син Марк Лео­нард закли­кає убез­пе­чи­ти Євро­пу від росій­ських впли­вів на дов­го­стро­ко­ву перспективу.

Укра­ї­на напе­ре­кір всім про­гно­зам змо­гла про­ти­сто­я­ти росій­ській агре­сії, і пре­зи­дент Зелен­ський з опти­мі­змом диви­ться в насту­пний рік. Але росія навряд чи най­ближ­чим часом зали­шить оку­по­ва­ні тери­то­рії, а Укра­ї­на не пого­ди­ться на тери­то­рі­аль­ні посту­пки без всту­пу в НАТО – тому потрі­бно готу­ва­тись до затя­жно­го конфлікту.

Уда­ри по енер­ге­ти­чній інфра­стру­кту­рі мають на меті викли­ка­ти нові хви­лі біжен­ців з Укра­ї­ни і запо­біг­ти повер­нен­ню тих, хто виїхав раніше

Втра­ча­ю­чи пер­спе­кти­ви пере­мо­ги у вій­ні, Путін кон­цен­тру­є­ться на побо­рю­ван­ні євро­пей­ської єдно­сті. Уда­ри по енер­ге­ти­чній інфра­стру­кту­рі мають на меті викли­ка­ти нові хви­лі біжен­ців з Укра­ї­ни і запо­біг­ти повер­нен­ню тих, хто виїхав рані­ше. Євро­пей­ська солі­дар­ність у питан­ні біжен­ців є уні­каль­ною, але неві­до­мо, як дов­го вона три­ва­ти­ме. Крім того, росія про­дов­жує вико­ри­сто­ву­ва­ти поста­ча­н­ня енер­гії, про­до­воль­чу без­пе­ку як зброю для посла­бле­н­ня євро­пей­ської єдно­сті. Це все викли­кає також інфля­цію і спо­віль­не­н­ня еко­но­мі­чно­го росту. Ціль цих дій біль­ше полі­ти­чна, ніж еко­но­мі­чна – Путін вірить, що фра­гмен­та­ція Захо­ду є чи не єди­ним спосо­бом пере­мог­ти у війні.

Нара­зі систе­ма без­пе­ки Євро­пи може бути збу­до­ва­на лише про­ти росії

Транс­а­тлан­ти­чна єдність, кри­ти­чна для вижи­ва­н­ня Укра­ї­ни, пере­бу­ває під все біль­шим тиском. Щоб про­ти­ді­я­ти бага­то­ви­мір­ній ата­ці росії, ЄС пови­нен не лише збіль­ши­ти рівень допо­мо­ги Укра­ї­ні, але і виро­би­ти спіль­не стра­те­гі­чне баче­н­ня полі­ти­ки сто­сов­но росії. Це буде непро­сто зро­би­ти, з огля­ду на про­ти­річ­чя і недо­ві­ру між кра­ї­на­ми-чле­на­ми в цьо­му питан­ні. При­найм­ні євро­пей­ці повин­ні прийня­ти, що нара­зі євро­пей­ська систе­ма без­пе­ки може бути збу­до­ва­на лише про­ти росії, хоча дипло­ма­ти­чні кана­ли повин­ні зали­ша­тись від­кри­ти­ми для діа­ло­гу. ЄС потре­бує ком­пле­ксно­го полі­ти­чно­го паке­ту – від енер­ге­ти­ки та мігра­ції до кри­ти­чної інфра­стру­кту­ри та вну­трі­шньої полі­ти­ки – щоб захи­сти­ти­ся від все­ося­жно­го кон­флі­кту Путіна.

The Economist дослі­джує, чи насправ­ді в росії закін­чу­ю­ться боє­при­па­си. Про неста­чу їх для арти­ле­рії в росії гово­рять міся­ця­ми. Одні заяв­ля­ють, що вона змо­же забез­пе­чу­ва­ти свою реактив­ну і стволь­ну арти­ле­рію лише до поча­тку 2023 року. Інші не пого­джу­ю­ться, зазна­ча­ю­чи, що росія мала близь­ко 10 міль­йо­нів сна­ря­дів у запа­сі і спро­мо­жно­сті до виро­бни­цтва біль­ше 3 міль­йо­нів на рік.

Дані щодо виро­бни­цтва боє­при­па­сів теж можуть бути перебільшеними

При­чи­ною різни­ці в оцін­ках можуть бути різні під­хо­ди: у США оці­ню­ють лише кіль­кість сна­ря­дів, тер­мін при­да­тно­сті яких ще не закін­чив­ся. Інші ана­лі­ти­ки можуть дода­ва­ти наба­га­то ста­рі­ші, які можуть дава­ти часті від­мо­ви або бути небез­пе­чни­ми для вико­ри­ста­н­ня. Ще важ­че оці­ни­ти, скіль­ки сна­ря­дів росія втра­ти­ла під час укра­їн­ських уда­рів по скла­дах, які були осо­бли­во ефе­ктив­ни­ми влі­тку, і наскіль­ки вона може попов­ни­ти втра­ти. Дані по виро­бни­цтву боє­при­па­сів теж можуть бути пере­біль­ше­ни­ми – осо­бли­во щодо спро­мо­жно­стей виро­бля­ти вибу­хів­ку до них.

Росія також може імпор­ту­ва­ти сна­ря­ди – з Біло­ру­сі, що уже від­бу­ва­є­ться, або з Пів­ні­чної Кореї, пря­мих свід­чень чому ще немає. Темп росій­сько­го арти­ле­рій­сько­го вогню зна­чно зни­зив­ся порів­ня­но з літом і він може ще впа­сти, зна­чно ускла­днив­ши пла­ну­ва­н­ня май­бу­тньо­го ново­го насту­пу, про який гово­рить гене­рал Залу­жний. Але не вар­то тіши­ти себе ілю­зі­я­ми – тому потрі­бно вихо­ди­ти з того, що у росі­ян буде та кіль­кість сна­ря­дів, яка їм буде необхідна.

Дже­ре­ло: ПЖ

#пж