Untitled

Про­дов­же­н­ня

Тися­чі мобі­лі­зо­ва­них того часу не мають. І не мали. Це інше мен­таль­но та пси­хло­ло­гі­чно. Люди виму­ше­но ста­ли вій­сько­ви­ми. З моти­ва­ці­єю, але без знань. Або ще гір­ше. З хибни­ми уява­ми про зна­н­ня, та те, як пра­цює вій­сько. В нас нема можли­во­сті пере­в­ча­ти або навча­ти тих, хто за 8 років не зна­йшов часу та бажа­н­ня вчи­ти­ся під час слу­жби на кон­тра­кті. В нас нема часу та сил пере­в­ча­ти «соне­чок» 1 – 2 хвиль мобі­лі­за­ції, які вва­жа­ють що зна­ють все, або май­же все. Це тупо гая­ти час та ресурс викла­да­чів. Ми самі про­йшли через кіль­ка пері­о­дів, коли вва­жа­ли що дофі­га розум­ні та дофі­га зна­є­мо. Але потім змі­ни­ли­ся умо­ви та обста­ви­ни і ми зно­ву з’ясовували що тре­ба вчи­тись та наби­ра­ти­ся ново­го досві­ду. А ота дур­ну­ва­та само­впев­не­ність тіль­ки шко­дить. Ми навча­є­мо учо­ра­шніх цивіль­них тіль­ки тому що їм зна­до­би­ться. І навчай­мо не по вій­сько­во­му в ака­де­мі­чно­му сен­сі. Бо на жаль через брак часу та фахів­ців то все «по воєн­но­му» не дуже гар­но пра­цює. Так, ми від­ра­хо­ву­є­мо, іно­ді до 30 від­со­тків при­їхав­ших. Але це теж дуже пога­но. Бо це озна­чає, що хтось зайняв чиєсь місце. Про­сто змар­ну­вав час. Про­сто якийсь взвод не отри­мав одно­го фахо­во­го коман­ди­ра відділення.

Зараз ми навча­є­мо людей не для того щоб вони вмі­ли стрі­ля­ти. Ми навча­є­мо людей, щоб вони могли навчи­ти тих, хто при­йде до них в під­роз­ді­ли нена­вче­ни­ми. Ми не вчи­мо їх пов­за­ти. Ми вчи­мо їх по про­гра­мі, яка їм зна­до­би­ться при навчан­ні нена­вче­них стріль­ців. А це буде. Це і зараз є. А буде ско­рі­ше за все ще гірше.

Всі навчан­ні та досвід­че­ні вже в вій­ську або коло вій­ська під­во­йо­ву­ють під чор­ним пра­по­ром. Або май­же всі. Це ціна пер­ших міся­ців вій­ни, коли самі навчан­ні та самі досвід­че­ні пере­мо­ло­ли на фарш «про­фе­сій­ну армію оку­пан­тів». Зараз все біль­ше буде людей з нульо­ви­ми зна­н­ня­ми. І кожен навче­ний коман­дир піхо­тно­го від­ді­ле­н­ня це міні­мум 10 навче­них та під­го­тов­ле­них душ. І на поря­док збіль­ше­ні шан­си на перемогу.

Яка б не була кру­та інди­ві­ду­аль­на під­го­тов­ка бій­ця, в суча­сно­му піхо­тно­му бою одна люди­на не змо­же втри­ма­ти пози­цію про­ти ата­ки від­ді­ле­н­ня. А навче­не від­ді­ле­н­ня в обо­ро­ні стри­має сили наба­га­то біль­ші ніж від­ді­ле­н­ня. Не пооди­но­кі випад­ки, коли один взвод утри­му­вав насе­ле­ний пункт під час насту­пу двох рот. Коли від­ді­ле­н­ня дава­ло від­січ взво­дам. Так це пра­цює. Коли є впев­не­ність в сво­є­му коман­ди­рі, котрий поряд з тобою в око­пі, коли є впев­не­ність в побра­ти­мах, та сумі­жни­ка­ми спра­ва-злі­ва, є впев­не­ність в сво­їй зброї, та вмін­ні її вико­ри­сто­ву­ва­ти, то ефе­ктив­ність під­роз­ді­лів виро­стає в рази. Це не про­сто дове­де­но, це буден­ність сьо­го­дні­шньої війни.

Зараз буде­мо від­пра­цьо­ву­ва­ти меха­нізм який би дозво­лив залу­ча­ти на тре­нін­ги бажа­ю­чих з різних під­роз­ді­лів. Але тут є скла­дно­щі. По пер­ше логі­сти­ка, по дру­ге, на мою дум­ку гру­па випу­скни­ків най­більш ефе­ктив­на в одно­му під­роз­ді­лі. В іде­а­лі в баталь­йо­ні. Це зра­зу цемен­тує самі ніжні під­роз­ді­ли. А всі коман­ди­ри від­ді­лень, вже по суті про­йшли зла­го­дже­н­ня за три тижні. вони зна­ють один одно­го та розу­мі­ють хто на що зда­тний. Це вже дуже ста­біль­ний орга­нізм. В іде­аль­но­му сві­ті, при іде­аль­них умо­вах, іде­аль­но було б якби коман­ди­ри від­ді­лень за аме­ри­кан­ською систе­мою (ада­пто­ва­ною під нас) після тре­нін­гів, під кон­тро­лем фахо­вих інстру­кто­рів, самі фор­му­ва­ли б та навча­ли собі від­ді­ле­н­ня та разом з ними від­прав­ля­ли­ся на вій­нонь­ку. Але то вже мрії. Все ж маю надію, що може дійде­мо і до тако­го розвитку.

А поки про­дов­жу­є­мо лупа­ти цю ске­лю. Готу­є­мо­ся до пере­хо­ду на зимо­ве навча­н­ня, та мас­шта­бу­ва­н­ня. Так і пере­мо­же­мо. Часу б ще десь в добі та тижні доба­ви­ти. А то не виста­чає. І ніякі волон­те­ри не можуть з цим пита­н­ням допомогти.