Untitled

-Чув, ГУР осо­би­сто випу­стив зло­чин­ця — кору­пціо­не­ра під слід­ство­ми з кра­ї­ни і дав змо­гу вте­кти від правосуддя? 

-Нє, не чув, я вже дру­гий день див­люсь як Кли­чко не пере­ві­рив усі схо­ви­ща під час три­во­ги. Це ж тре­ба теке. Зна­чить воно, поро­хо­бот йоба­ний, мов­чки сидів у сво­е­му КМДА, чаї ганяв поки п’я­ний сто­рож не від­крив схо­ви­ще, ну підар. 

-Та да, всі вони ті поро­шен­ків­ські шака­ли одна­ко­ві. Тіль­ки гро­ші на Ротер­да­мах+ пизди­ти можуть. 

-Так суд довів шо то все пиздьош.

-А не від­чи­не­не схо­ви­ще теж піздьош? 

-Ну да, не пиздьош. От кур­ва, з цим Поро­шен­ком. І де він узявсь на нашу голову? 

-Ладно, пішли вою­вать, поки Путін не напав. Ми люди малі, їм видні­ше хто біль­ше винен Поро­шен­ко чи Кли­чко. Без нас розберуться.

Сон­це повіль­но руха­лось до зені­ту. Віте­рець тихень­ко коли­хав змо­ре­не полу­ден­ною спе­кою листя на дере­вах. У пові­трі витав ледь чутний запах вати. Йшов 462 день війни.