Ухиляння від військової служби та тусовки на цвинтарях - як фінські рокери The Rasmus створили свій світовий хіт 2003 року

Коли у 2003 році аль­бом In The Shadows зро­бив The Rasmus між­на­ро­дни­ми зір­ка­ми, вони вже зви­кли до жит­тя в цен­трі ува­ги. Їхні пер­ші чоти­ри аль­бо­ми, хоч і не були попу­ляр­ни­ми в усьо­му сві­ті, але зро­би­ли їх зір­ка­ми на батьків­щи­ні, у Фін­лян­дії, що дало їм пов­ну сво­бо­ду дій — писа­ти музи­ку, зали­ця­ти­ся до дів­чат і роби­ти все те, що роблять моло­ді 20-річні хло­пці, які живуть віль­ним жит­тям у дорозі.

«На поча­тку це було боже­ві­л­лям, тому що ми так швид­ко ста­ли відо­ми­ми, Ми про­жи­ли все своє жит­тя в такій собі буль­ба­шці. Я все ще в ній перебуваю». 
Лау­рі Юльо­нен, фронтмен

Попри те, що Лау­рі, інтро­верт, він насо­ло­джу­вав­ся пере­ва­га­ми сво­го успі­ху та не знав, як орі­єн­ту­ва­ти­ся у рапто­вій від­су­тно­сті при­ва­тно­сті та анонімності:

«У Фін­лян­дії всі зна­ли мене в облич­чя, і іно­ді було не дуже при­єм­но бути тим хло­пцем, ми поча­ли дуже рано, я був у восьмо­му кла­сі, коли ми зібра­ли гурт. З 15 років ми дуже від­рі­зня­ли­ся від зви­чай­них хло­пців — 95% хло­пців гра­ли у фут­бол, а ми були єди­ни­ми, хто слу­хав Red Hot Chili Peppers і Nirvana».

Можли­во, вплив Red Hot Chili Peppers і не був оче­ви­дним, але вони без­умов­но нади­хну­ли The Rasmus на ран­ній ста­дії. Тоді їхня музи­ка була менш сер­йо­зною, менш готи­чною і, за сло­ва­ми Лау­рі, можли­во, навіть «тро­хи фанковою»:

«Я мав біле волос­ся і носив біле перо, це було чисто, гар­но та охай­но. Я зав­жди вва­жав, що моя зов­ні­шність слі­дує за мої­ми почуттями».

До 2002 року вони так і не вир­ва­ли­ся з Фін­лян­дії, і їхня фор­му­ла явно не пра­цю­ва­ла. На щастя, ця невпев­не­ність під­штов­хну­ла їх до роз­ви­тку. «In The Shadows» чудо­во від­обра­зив пере­хі­дний пері­од жит­тя Лау­рі: від сві­тла до тем­ря­ви з точки зору есте­ти­ки та тема­ти­ки, оскіль­ки гурт прийняв більш готи­чний сві­то­гляд, і від наїв­но­сті юно­сті до вимог і зобо­в’я­зань доро­сло­го життя.

«Я від­чу­вав, що на мене чинив­ся біль­ший тиск, що я мав спра­ву з біль­шою сла­вою і почи­нав ста­ва­ти більш інтро­вер­тним, я доро­слі­шав і отри­му­вав новий жит­тє­вий досвід. З’я­ви­ло­ся біль­ше обо­в’яз­ків і всіх нудних доро­слих речей. Я ста­вав більш сві­до­мим і, можли­во, почав біль­ше боя­ти­ся різних речей».

Одні­єю з речей, якої Лау­рі бояв­ся най­біль­ше, була май­бу­тня слу­жба у фін­ській армії. Необ­хі­дна для всіх доро­слих чоло­ві­ків у Фін­лян­дії, для Лау­рі вона була ще одні­єю пере­шко­дою, яка ста­ви­ла під загро­зу його шан­си займа­ти­ся улю­бле­ною справою:

«Я про­сто хотів гра­ти музи­ку, як я спів­аю в текс­ті пісні: «Я пови­нен навчи­ти­ся вби­ва­ти, перш ніж від­чу­ва­ти себе в без­пе­ці», всі ці почу­т­тя, з яки­ми я мав спра­ву в той момент, я вклав у пісню».

На щастя, Лау­рі вда­ло­ся уни­кну­ти при­зо­ву до армії, нато­мість він про­дов­жу­вав гастро­лю­ва­ти з The Rasmus, гра­ю­чи кон­цер­ти у Фін­лян­дії з готи­чни­ми роке­ра­ми HIM. Коли Лау­рі почав загра­ва­ти з тем­ни­ми впли­ва­ми, щоб спря­му­ва­ти свою інтро­вер­тність, фрон­тмен HIM Віл­ле Вало був поруч, щоб запро­по­ну­ва­ти роз­ра­ду в езо­те­ри­чно­му і погли­на­ю­чо­му сві­ті окуль­ти­зму, пози­ча­ю­чи йому кни­ги про чаклун­ство, мага Алі­сте­ра Кро­у­лі та «інші див­ні та місти­чні речі». Це було без­дон­не дже­ре­ло натхне­н­ня і сві­ти, дале­кі від поверх­не­во­го успі­ху; іде­аль­на схо­ван­ка для інтроверта.

In The Shadows наро­див­ся в доро­зі та «почи­нав­ся як джем», — пояснює Лау­рі. «Ми були на саунд­че­кін­гу у Фін­лян­дії, я закін­чу­вав свій обід, коли мої коле­ги по гру­пі були на сце­ні. Я сидів за сто­лом на іншо­му кін­ці залу, і хло­пці поча­ли гра­ти голов­ний риф, який зму­сив мене поча­ти під­спі­ву­ва­ти в пере­р­вах між уку­са­ми бутерброда».

Голов­ний гук пісні мит­тє­во закар­бу­вав­ся у сві­до­мо­сті Лау­рі, і коли The Rasmus виру­ши­ли до сту­дії, щоб запи­са­ти свій п’я­тий сту­дій­ний аль­бом Dead Letters, вона розквітла.

«Я про­сто зако­хав­ся в цей трек, тут бага­то чого від­бу­ва­є­ться, але водно­час все дуже мінімалістично».

Попри поча­тко­ве захо­пле­н­ня, Лау­рі не очі­ку­вав, що пісня ста­не хітом:

«Насправ­ді, я не зби­рав­ся її випу­ска­ти, я думав про інші пісні. Лейбл вирі­шив вико­ри­ста­ти її як пер­ший сингл, тож я про­сто пого­див­ся, і вона вийшла в потрі­бний час разом з інши­ми гур­та­ми, які були попу­ляр­ні на готи­чній поп/рок-сце­ні, таки­ми як Evanescence і My Chemical Romance».

Dead Letters став пер­шим аль­бо­мом The Rasmus, який отри­мав ліцен­зію на випуск за межа­ми Фін­лян­дії та Шве­ції, після того, як його під­хо­пи­ли два музи­чні мене­дже­ри у Німеч­чи­ні, які вва­жа­ли, що він ста­не насту­пною «вели­кою річ­чю». Аль­бом, який визна­чив стиль The Rasmus на дов­гі роки, поши­рив­ся кра­ї­ною, як лісо­ва поже­жа, а його лід-сингл роз­ле­тів­ся по всьо­му світу.

Після релі­зу в люто­му 2003 року In The Shadows потра­пив до хіт-пара­дів Євро­пи та Оке­а­нії, опи­нив­шись на 3 місці у Вели­кій Бри­та­нії та навіть посів­ши пер­ше місце в Новій Зелан­дії. Зго­дом він отри­мав шість золо­тих і дві пла­ти­но­ві наго­ро­ди та розі­йшов­ся вели­че­зним накла­дом в один міль­йон копій. Це допо­мо­гло зро­би­ти Dead Letters між­на­ро­дним фено­ме­ном, який назав­жди змі­нив жит­тя Лау­рі та його колег по гур­ту. За вла­сним зізна­н­ням гур­ту, сла­ва, яку вони мали рані­ше, не йшла ні в яке порів­ня­н­ня з цією:

«Це було так, ніби ми 10 років репе­ти­ру­ва­ли у Фін­лян­дії, а тепер це було в міль­йон разів біль­ше, це було боже­ві­л­ля, і було важ­ко втри­ма­тись на ногах — осо­бли­во тому, що ми бага­то веселились».

Біль­шість спо­га­дів Лау­рі про цей час сто­су­ю­ться диких вечі­рок, як-от та ніч, коли він спав на кла­до­ви­щі після того, як заси­дів­ся до ран­ку на вечірці:

«Насту­пно­го дня у нас була фото­се­сія, це мала бути зйом­ка на сві­тан­ку на мосту в Сток­голь­мі, і я поду­мав: «О, добре, я про­сто піду і буду весе­ли­ти­ся всю ніч, а потім піду пря­мо на фото­се­сію», тому що я вже був близь­ко до місця, але потім я від­чув себе втом­ле­ним і вирі­шив поспа­ти на кла­до­ви­щі. Я шукав гострих від­чут­тів, потра­пляв у незру­чні ситу­а­ції, щоб отри­ма­ти новий досвід».

Але, мабуть, най­біль­шим захо­пле­н­ням було те, що Расмус біль­ше не були обме­же­ні Фін­лян­ді­єю; тепер вони могли їха­ти, куди захочуть:

«Раптом ми змо­гли гра­ти по всьо­му сві­ту зав­дя­ки одній пісні, куди б ми не поїха­ли, в аеро­пор­ту на нас чека­ли люди. Це боже­ві­л­ля, і до цьо­го немо­жли­во підготуватися».

Жит­тя наби­ра­ло обер­тів. Вечір­ки ста­ва­ли біль­ши­ми, тури дов­ши­ми, а фана­ти боже­віль­ні­ши­ми. Насправ­ді деякі фана­ти були настіль­ки захо­пле­ні гур­том, що між різни­ми фан-гру­па­ми навіть вини­ка­ло суперництво:

«Наші лати­но­а­ме­ри­кан­ські фана­ти заздри­ли б, якби ми, напри­клад, зро­би­ли щось для арген­тин­сько­го фан-клу­бу, напри­клад, спе­ці­аль­не при­ві­та­н­ня або щось поді­бне. Деякі фана­ти про­сто збо­же­во­лі­ли б і поча­ли б пра­кти­ку­ва­ти чор­ну магію один над одним».

Соці­аль­на три­во­жність Лау­рі також зро­сла, і він зно­ву почав шука­ти щось, щоб заспо­ко­ї­ти свої нер­ви. Спо­сіб жит­тя, пов’я­за­ний з постій­ни­ми вечір­ка­ми, запро­по­ну­вав ефе­ктив­не, але тим­ча­со­ве роз­в’я­за­н­ня цієї проблеми:

«Це було кру­то, але й тро­хи небез­пе­чно, думаю, я занад­то звик до тако­го спосо­бу жит­тя. Я спри­ймав його як своє­рі­дний щит. Але зараз я тве­ре­зий вже 14 років, і мені так кра­ще. Тоді це було дико, і у всіх нас були момен­ти, коли ми від­чу­ва­ли себе рок-зірками».

Пісня In The Shadows мала такий успіх, що на неї навіть було зня­то чоти­ри відео­клі­пи — євро­пей­ський (Crow), фін­ський (Bandit), аме­ри­кан­ський (Mirror) і четвер­тий кон­цер­тний варі­ант. Можли­во, най­ві­до­мі­шим відео є вер­сія Mirror, в якій гурт висту­пав у готи­чно­му осо­бня­ку, а Лау­рі носив своє фір­мо­ве чор­не пір’я:

«Насправ­ді ми зні­ма­ли відео в Руму­нії, це було кру­то, тому що у нас були всі ці румун­ські фана­ти, всі вони були вбра­ні, і ми про­ве­ли одну дов­гу ніч у цьо­му холо­дно­му осо­бня­ку разом. Від­чу­т­тя було тро­хи мото­ро­шне, тому що будів­ля була холо­дною і з привидами».

Май­же 20 років мину­ло з того часу, як In The Shadows зану­ри­ла світ у шален­ство готи­чної поп-музи­ки та зачі­сок з пір’ям, але Лау­рі все ще зако­ха­ний у цей трек так само як і тоді, коли впер­ше почув його, і він ніко­ли не поки­не їхній сет-лист:

«Це все ще вели­ка пісня, і кожно­го разу, коли ми гра­є­мо її, вона справ­ляє вели­че­зний вплив на людей. Кожно­го разу, коли я чую її по радіо, це спо­ну­кає мене нама­га­ти­ся бути ори­гі­наль­ним, адже пісня така див­на, і це добре. Це нага­ду­ва­н­ня про те, що потрі­бно пра­гну­ти зна­йти свій вла­сний звук і голос, замість того, щоб бути схо­жим на інших. Вона й досі нади­хає мене».

#therasmus