"Вічне життя Смерті", Лю Цисінь. Загальні враження про серію

Отже, я пере­міг остан­ню кни­гу три­ло­гії і наре­шті можну поре­фле­ксу­ва­ти про серію. Чита­лась наба­га­то лег­ше ніж попе­ре­дня, хоча і пере­вер­шує її за епі­чні­стю та wtf-шні­стю всьо­го, що вібдувається. 

Важ­ку­ва­то діли­ти­ся вра­же­н­ням про тре­тю кни­гу, ігно­ру­чи дві попе­ре­дні, тому роз­пи­шу одра­зу про всі. 

“Про­бле­ма трьох тіл”

Ета­лон­ний сай­фай. Про­ков­тнув десь за три-чоти­ри дні, нере­аль­но затя­гує. Роз­ва­жаль­на літе­ра­ту­ра най­ви­що­го ґатун­ку. При цьо­му прям олд­скуль­ний жорс­ткий сай­фай, від яко­го може заки­пі­ти макі­тра. Місця­ми ціка­вий такий собі детектив/​трилер, так що зай­де і тим, хто прохо­ло­дно ста­ви­ться до нау­ко­вої фантастики. 

10/10 якщо коротко. 

“Тем­ний ліс”

Тут вже поскла­дні­ше. Пер­со­на­жів побіль­ша­ло, сюжет набу­ває яки­хось нере­аль­них мас­шта­бів. Після дуже наси­че­ної та навіть кіне­ма­то­гра­фі­чної пер­шої книж­ки спри­йма­є­ться важ­ко. З’яв­ля­ю­ться дуже кар­тон­ні пер­со­на­жі, деякі сюже­тні лінії тягну­ться як гума, почи­нає зда­ва­ти­ся, що автор не три­має план­ку вже. Кни­гу рятує які­сна куль­мі­на­ція та роз­в’яз­ка. Оцін­ку ста­ви­ти не візьмусь. 

“Вічне жит­тя Смерті”

Макси­маль­на епі­чність все­сві­тніх мас­шта­бів в усіх можли­вих та немо­жли­вих вимі­рах, часах та про­сто­рах, ​“Тем­ний ліс” з його деся­тком пер­со­на­жів та сюже­том три­ва­лі­стю в сто­лі­т­тя три­має пиво цьо­му тво­ру. Не шедевр, але про­чи­тав з цікавістю. 

Загаль­ні вра­же­н­ня 

Спо­до­ба­лось. Тро­шки нага­да­ло Відьма­ка: є супер­кла­сна пер­ша книж­ка, сти­сла, наси­че­на, яка пере­ро­стає в серію, що втра­чає бере­ги і після цьо­го дов­го-дов­го йде хто­зна куди. Дуже раджу про­чи­та­ти хоча б пер­шу книгу.