Життя Ілона Маска

Неспо­ді­ва­ний «мир­ний план» аме­ри­кан­сько­го мільяр­де­ра Іло­на Маска був сприйня­тий бага­тьма укра­їн­ця­ми – і не лише нами – із від­вер­тим поди­вом та роз­дра­ту­ва­н­ням. З Маском поле­мі­зу­ва­ли і пред­став­ни­ки укра­їн­сько­го керів­ни­цтва, серед яких був пре­зи­дент Воло­ди­мир Зелен­ський, і пред­став­ни­ки росій­ської опо­зи­ції, серед яких був три­над­ця­тий чем­піон сві­ту з шахів Гар­рі Каспа­ров. І пред­став­ни­ки аме­ри­кан­ської полі­ти­чної елі­ти, зро­зумі­ло, також: пози­ція мільяр­де­ра об’є­ктив­но під­ри­ває суспіль­ний кон­сен­сус, який поля­гає у під­трим­ці Укра­ї­ни та про­ти­сто­ян­ні Росії. І саме цим, а не сво­єю факто­ло­гі­чною части­ною, план Маска є небез­пе­чним. Бо навіть якби уяви­ти собі, що укра­їн­ці раптом пого­ди­ли­ся б з іде­я­ми бізне­сме­на, ми разом із Маском опи­ни­ли­ся б біля сті­ни під назвою Росія. У Крем­лі чітко та ясно від­по­ві­ли мільяр­де­ру: жодних пере­го­ло­су­вань! Мешкан­ці «нових суб’є­ктів» Росії вже висло­ви­ли свою волю, і не Маску її пере­ві­ря­ти. Й у цьо­му сен­сі «мир­ний план» аме­ри­кан­сько­го мрій­ни­ка має такий самий сенс, який мали Мін­ські уго­ди. Про­тя­гом кіль­кох років я не втом­лю­вав­ся поясню­ва­ти сво­їм спів­ві­тчи­зни­кам: у цьо­му доку­мен­ті ніякої небез­пе­ки немає. Росія ніко­ли і за жодних умов не пого­ди­ться про­ве­сти в оку­по­ва­них регіо­нах чесні вибо­ри та забез­пе­чи­ти воз­з’­єд­на­н­ня вкра­де­них тери­то­рій з Укра­ї­ною. Небез­пе­ка зов­сім не в тому, що Росія пого­ди­ться «при­єд­на­ти» «наро­дні респу­блі­ки» до Укра­ї­ни. Небез­пе­ка у тому, що вона захо­че при­єд­на­ти Укра­ї­ну до «наро­дних респу­блік». 24 люто­го саме це й поча­ло від­бу­ва­ти­ся. Але до Мін­ських угод напад Путі­на на Укра­ї­ну жодно­го сто­сун­ку не має – які б каз­ки про укра­їн­ську «некон­стру­ктив­ність» не роз­по­від­а­ли у Кремлі.

Те саме сто­су­є­ться і пла­ну Маска. Дале­кий від євро­пей­ської істо­рії та реаль­но­сті мільяр­дер бачить загро­зу еко­но­мі­чної кри­зи та про­по­нує укра­їн­цям пожер­тву­ва­ти вла­сною тери­то­рі­єю, щоб заспо­ко­ї­ти Путі­на та дати можли­вість від­но­ви­ти­ся захі­дним еко­но­мі­кам. Але Путі­на немо­жли­во заспо­ко­ї­ти яки­мись чотир­ма обла­стя­ми та Кри­мом, бо оку­по­ва­ні тери­то­рії для ньо­го – плац­дарм для заво­ю­ва­н­ня всі­єї Укра­ї­ни. Укра­їн­ці можуть спів­чу­ва­ти Маску, який може поча­ти зазна­ва­ти від­чу­тних еко­но­мі­чних втрат, але для них можли­ві нев­да­чі екс­тра­ва­ган­тно­го бізне­сме­на – зов­сім не при­від від­мов­ля­ти­ся від вла­сної держави.

Біо­гра­фи Маска ствер­джу­ють, що на май­бу­тньо­го під­при­єм­ця впли­ну­ла космі­чна сага Айзе­ка Азі­мо­ва «Фун­да­ція». Вра­жає, що голов­ний висно­вок, який зро­бив під­при­є­мець після про­чи­та­н­ня зна­ме­ни­тих рома­нів – про важли­вість космі­чних подо­ро­жей. Але кни­ги Азі­мо­ва зов­сім не про це. Вони про те, що скіль­ки сві­тів не ство­рюй, скіль­ки пла­нет не засе­ляй, а сутність люди­ни, сутність полі­ти­ки зали­ша­є­ться незмін­ною: зло вічно боре­ться з добром – і добро незмін­но пере­ма­гає. На нашій пла­не­ті, у Гала­кти­ці, у без­ко­не­чно­му космо­сі тися­чо­лі­т­тя­ми розі­гру­є­ться та сама битва.

І якщо зло у цій битві пере­мо­же, немає жодно­го сен­су кон­стру­ю­ва­ти еле­ктро­мо­бі­лі, пла­ну­ва­ти польо­ти на Марс, ство­рю­ва­ти гло­баль­ний інтер­нет та роз­ви­ва­ти нові техно­ло­гії. Зло вико­ри­стає техно­ло­гії для напа­ду, обме­жить доступ до інфор­ма­ції, поне­во­лить і зни­щить люд­ство скрізь – і на одній пла­не­ті, і на сотні, і на тися­чі. Й Ілон Маск – хоч би скіль­ки сотень мільяр­дів він заро­бив – ста­не про­сто одні­єю з жертв цьо­го зни­ще­н­ня і лежа­ти­ме на вули­ці коли­шньо­го Нью-Йор­ка поряд з людьми, які ніко­ли не три­ма­ли у руках навіть деся­ти тисяч дола­рів. А якщо він всти­гне вте­кти на Марс – зло його і там зни­щить разом із усі­єю мар­сі­ан­ською коло­ні­єю. Зло всю­ди­су­ще. У його сві­ті жоден Ілон Маск не потрібен.

І вла­сне про це був увесь сенс рома­нів Азі­мо­ва: для роз­ви­тку про­гре­су, роз­ви­тку люд­ства необ­хі­дна без­за­пе­ре­чна пере­мо­га добра, іна­кше нічо­го не буде – ні людей, ні про­гре­су. Вна­слі­док силу ціл­ком при­ро­дної душев­ної чер­ство­сті Маск про­чи­тав кни­ги, кожна сто­рін­ка яких пере­ко­нує нас у цій про­стій істи­ні, як інстру­кцію для кори­сту­ва­н­ня космі­чним апа­ра­том. Чому ж тоді ми повин­ні диву­ва­ти­ся, що люди­на, яка вияви­ла­ся незда­тною зро­зу­мі­ти Азі­мо­ва, вияви­ла­ся так само емо­цій­но глу­хою до нашо­го пра­гне­н­ня пере­мог­ти і вижити?

Ні, нам нема про що поле­мі­зу­ва­ти з Іло­ном Маском, пере­ко­ну­ва­ти його у полі­ти­чній непра­во­ті та дяку­ва­ти за допо­мо­гу. Дяку­ва­ти Маск пови­нен нам, а не ми йому. Дяку­ва­ти за те, що він усе ще живий, може мрі­я­ти, заро­бля­ти гро­ші та писа­ти дурниці.

Бо якщо ми про­гра­є­мо – я не дам і лама­но­го гро­ша за жит­тя Іло­на Маска.

Автор: Віта­лій Портников

#порт­ни­ков, #ілон­маск